Ухвала суду № 69866971, 26.10.2017, Апеляційний суд Сумської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

08 вересня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 22 вересня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 8В_7426/18/08-А, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті України або в іноземних валютах в межах загальної суми у розмірі 48 679,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кожного кредиту з розрахунку 15,99% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 22 вересня 2008 року до повного виконання зобов'язання перед кредитором. 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Позичальник належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим станом на 21 серпня 2014 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 409 074,66 грн., з яких: тіло кредиту - 311 120,23 грн., відсотки - 97 954,44 грн. Просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 8В_7426/18/08-А від 22 вересня 2008 року у розмірі 409 074,66 грн., з яких: тіло кредиту - 311 120,23 грн., відсотки - 97 954,44 грн.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 409 074,66 грн. та судові витрати в сумі 3 654 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2017 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про скасування заочного рішення суду у даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, застосувати строки позовної заяви, ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Дельта Банк» у задоволенні позову за необгрунтованістю. В доводах апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в січні 2010 року у Сумському відділенні Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк» він у повному обсязі розрахувався за кредитом, сплатив в повному обсязі тіло кредиту та нараховані на день сплати відсотки. Після повного погашення заборгованості він отримав лист за підписом керуючого Сумського відділення Харківської філії ВАТ «Кредтпромбанк» ОСОБА_4 про відсутність заборгованості за кредитом. Після чого він продав автомобіль марки TOYOTA Land Cruiser Prado 4.0, який перебував у заставі банку. Вказує, що він у повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується листом ВАТ «Кредитпромбанк» про сплату коштів, і був впевнений в тому, що кредитний договір припинив свою дію належним виконанням. Зазначає, що оригінал довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором у випадку перебування автомобіля в заставі долучається до матеріалів справи в МРЕО ДАІ в Сумській області. Окрім того, вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу, представника ПАТ «Дельта Банк» Марченка О.О., який заперечує протии доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 7426/18/08-А, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу траншеву мультивалютну кредитну лінію (без відновлення) в іноземній валюті в межах загальної суми 48 679 дол. США строком по 10 вересня 2015 року включно. Кредитні кошти надавалися на купівлю транспортного засобу та сплату страхових платежів. Процентна ставка за кредитами, наданими на цілі, зазначені у п. 1.2.1 та п. 1.2.2 Договору становить 15,99 % річних для кредитів в іноземній валюті, 22 % річних - для кредитів в національній валюті (п. 1.5 Кредитного договору) (а.с. 6-13).

Згідно п. 1.7 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава транпортного засобу TOYOTA Land Cruiser Prado 4.0, 2008 року випуску згідно з Договором застави № 7426/18/31/08-А від 22 вересня 2008 року.

24 березня 2009 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем було укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору № 7426/18/08-А від 22 вересня 2008 року (а.с. 14-19)

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях; внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 20 травня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором 7426/18/08-А від 22 вересня 2008 року (а.с. 26-32).

25 липня 2014 року на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 24-25).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку банку станом на 21 серпня 2014 року становить 409 074,66 грн., з яких тіло кредиту - 311 120,23 грн., відсотки - 97 954,44 грн (а.с. 20).

Задовольняючи позов ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконав, кредит та відсотки не погасив, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 409 074,66 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору в обґрунтування яких він посилається на лист від 15 січня 2010 року за підписом керуючого Сумським відділенням Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк» ОСОБА_4 про відсутність заборгованості за кредитом.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують господарські операції та складені під час здійснення або після закінчення господарської операції.

Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затв. постановою НБУ від 18.06.2003 року № 254 (розділ 4) операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

Крім того розділом 5 зазначеного Положення передбачено, що банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів

контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів

обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виходячи з наведеного, копія листа «Про надання інформації» за підписом керуючого Сумського відділення Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк» ОСОБА_4 про відсутність заборгованості за кредитом не є належним доказом на підтвердження факту погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, оскільки не відповідає вимогам бухгалтерського обліку та Положенню про організацію операційної діяльності в банках України.

Крім того наявність у ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором підтверджується відповідним розрахунком на а. с. 136-140, а також обов'язковим для ведення банком документом - випискою з особового рахунку ОСОБА_3 в ПАТ «Кредитпромбанк». Із зазначеної виписки вбачається, що після 15 січня 2010 рок ОСОБА_3 здійснювались платежі на погашення кредиту та процентів за кредитним договором. Останній платіж на погашення простроченої заборгованості по кредиту в сумі 674,94 доларів США був здійснений 29.05.2012 року, а останній платіж на погашення простроченої заборгованості по процентам за кредитним договором в сумі 600 доларів США був здійснений 08.11.2012 року (а. с. 168-191).

В матеріалах справи також міститься копія письмової повідомлення-вимоги ОСОБА_3, підписана керуючим Сумського відділення Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк» ОСОБА_4, про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором 7426/18/08-А від 22 вересня 2008 року, з підписом позичальника про отримання цієї вимоги 02.09.2010 року (а. с. 142).

Щодо доводів ОСОБА_3, що представником банку не було надано жодних доказів відправлення йому повідомлень про заборгованість, то як вбачається з матеріалів справи 25 липня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» направляло ОСОБА_3 на адресу, яка зазначена в кредитному договорі, а саме: АДРЕСА_1, досудову вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується реєстром поштових відправлень та чеком (а.с. 24; 25). За даною адресою відповідач є зареєстрованим до цього часу. У разі, якщо відповідач змінив своє місце проживання, він відповідно до положень п. 3.12 кредитного договору зобов'язаний був повідомити банк про зміну місця проживання, на підтвердження чого надати в банк разом з письмовими повідомленням підтверджувальні документи.

Стосовно тверджень апелянта щодо пропущення банком строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Відповідна правова позиція, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, викладена у постановах Верховного Суду України у справі № 6-2307цс15 від 02 березня 2016 року, у справі № 6-1374цс17 від 11 жовтня 2017 року.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Як зазначалося вище останні платежі на погашення заборгованості з кредиту та процентів відповідачем здійснено 29.05.2012 року та 08.11.2012 року відповідно, а до суду з даним позовом банк звернувся 08 вересня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -