Ухвала суду № 69862178, 26.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 р.Справа № 820/1932/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. по справі № 820/1932/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК"Форт-Пост"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Форт-Пост", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма П) від 26.04.2017р. № НОМЕР_1 ГУ ДФС у Харківській області, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6514611,00 грн. та податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 26.04.2017р. № 00001001402, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1460046,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 365011,50 грн.; стягнути з відповідача витрат зі сплати правової допомоги у розмірі 40300,00 грн., відповідно до договору № 19/04-1 від 19.04.2017 року.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування/коригування податкових зобовязань, оскільки підприємство мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум за господарськими відносинами з контрагентами. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року у справі № 820/1932/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Форт-Пост" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкове повідомлення-рішення (форма П) від 26.04.2017р. № НОМЕР_1 Головного управління ДФС у Харківській області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 26.04.2017р. № 00001001402 Головного управління ДФС у Харківській області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення, в яких вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, У період з 28.02.2017 року по 28.03.2017 року фахівцями фіскальної служби проведено планову виїзну перевірка підприємства-позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

Під час проведення перевірки в т.ч. встановлено порушення: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 6514 611 грн.; п. 198.1, п. 198.3., п.198.4, ст.198, абз. Г п.198.5 ст.198. п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до зниження податку на додану вартість на суму 1 465 680,00 грн).

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 26.04.2017р. № НОМЕР_1 (форма «П»), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6514611,00 грн. та № 00001001402(форма Р), яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1460046,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 365011,50 грн. (т.1, а.с. 22, 24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Відповідно до приписів п.137.1 ст.137 ПК України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 ПК України від бази оподаткування , визначеної зі ст.135 ПК України

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ БК Форт-Пост» та ТОВ «Планета Строй» укладено договір підряду від 05.10.2012 року № 05/10/12-1 на виконання повного комплексу робіт, повязаних з будівництвом двох багатоповерхових житлових будинків з підземною автостоянкою, обєктам соцкультпобуту на обєкті будівництва замовника (п. 1.1. Договору, а.с.165-180, т.1).

З урахуванням положень п. 4.1.2. вказаного вище Договору, яким передбачено право ТОВ «БК «Форт-Пост» залучати до участі у роботі субпідрядників, позивачем укладено договір підряду з ТОВ Тадіс плюс №05/15 від 05.01.2015р. на виконання загально-будівельних робіт, пов'язаних з влаштуванням монолітного залізобетонного каркасу; мурування цегляних та легко-бетонних стін на об'єкті будівництва Замовника, розташованого за адресою: пр-т Перемоги, 65Г у м. Харків;

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що в межах згаданого правочину проведені господарські операції з виконання загально-будівельних робіт які оформлені актами прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і затратах) за формою КБ3в: № б/н від 31.01.2015р. на суму 776 301,60 грн., податковою накладною № 100 від 31.01.2015 р. на загальну суму 776 301,60 грн. (в тому числі ПДВ - 129 383,60 грн.); № б/н від 27.02.2015р. на суму 543 331,00 грн., податковою накладною № 129 від 27.02.2015р. на загальну суму 543 331,00 грн. (в тому числі ПДВ -90 555,17 грн.).

Вартість отриманих загально-будівельних робіт пов'язаних з влаштуванням монолітного залізобетонного каркасу; мурування цегляних та легко-бетонних стін по пр-ту Перемоги, 65Г у м. Харків віднесено на Дт рахунку 231 "Основне виробництво" Кт рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; для формування собівартості робіт, послуг - Дт рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт, послуг" - Кт рахунку 231 "Основне виробництво" за фактом реалізації; закриття рахунків обліку собівартості - Дт рахунку 791 "Результат основної діяльності" Кт рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт, послуг".

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: № 151 від 13.02.2015 р. на загальну суму 776 301,60 грн. (в тому числі ПДВ-129 383,60 грн.); № 247 від 13.03.2015р. на загальну суму 543 331,00 грн. (в тому числі ПДВ-90 555,17 грн.).

Для виконання вищезгаданих будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва Замовника були передані матеріали підряднику згідно: актів прийому передачі матеріалів від 31.01.2015р. на суму 589 068,34 грн., без ПДВ, та ПДВ -117 813,66 грн.(передача в бухгалтерського обліку відображена як Дт рахунку 206 Кт рахунку 201); актів прийому передачі матеріалів від 27.02.2015р. на суму 467 484,37 грн., без ПДВ, таПДВ -93 496,87 грн. (передача в в бухгалтерського обліку відображена як Дт рахунку 206Кт рахунку 201).

Використання матеріалів на БМР Замовника оформлені: актами цільового використання матеріалів від 31.03.2015р. на суму 589 068,34 грн., без ПДВ, та ПДВ-117 813,66 грн. (списання в бухгалтерського обліку відображено як Дт рахунку 231 Кт рахунку 206); актами цільового використання матеріалів від 31.04.2015р. на суму 467 484,37 грн., без ПДВ, та ПДВ-93 496,87 грн. (списання в бухгалтерського обліку відображено як Дт рахунку 231 Кт рахунку 206).

Від проведення господарських операцій з придбання будівельно-монтажних робіт в подальшому позивачем отримано прибуток у розмірі 106 441,36 грн.

Також з урахуванням п. 4.1.2. вказаного Договору між ТОВ БК Форт-Пост» та ТОВ «Планета Строй» від 05.10.2012 року № 05/10/12-1, між позивачем та ТОВ Вестерн Груп № 03/15-2 від 03.03.2015 р. Укладено договір підряду на виконання загально-будівельних робіт пов'язаних з влаштуванням монолітного залізобетонного каркасу; мурування цегляних та легко-бетонних стін на об'єкті будівництва Замовника, розташованого за адресою: пр-т Перемоги, 65Г у м. Харків.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з виконання загально-будівельних робіт які оформлені актами прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і затратах) за формою КБЗ: № б/н від 31.03.2015р. на суму 1 000 919,00 грн., податковою накладною № 114 від 31.03.2015р. на загальну суму 1 000 919,00 грн. ( в тому числі ПДВ - 166 819,83 грн.); -№ б/н від 30.04.2015р. на суму 1 409 615,87 грн., податковою накладною № 104 від 30.04.2015 р. на загальну суму 1 409 615,87 грн. ( в тому числі ПДВ - 234 935,98 грн.).

Вартість отриманих загально будівельних робіт пов'язаних з влаштуванням монолітного залізобетонного каркасу; мурування цегляних та легко бетонних стін по пр-ту Перемоги, 65Г у м. Харків віднесено на Дт рахунку 231 "Основне виробництво" Кт рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; для формування собівартості робіт, послуг - Дт рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт, послуг" - Кт рахунку 231 "Основне виробництво" за фактом реалізації; закриття рахунків обліку собівартості - Дт рахунку 791 "Результат основної діяльності" Кт рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт, послуг".

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: № 175 від 07.04.2015 р. на загальну суму 1 000 919,00 грн.(в тому числі ПДВ-66 819,33 грн.); № 337 від 03.06.2015 р. на загальну суму 1 070 000,00 грн.(в тому числі ПДВ-178 333,33 грн.); № 372 від 05.06.2015 р. на загальну суму 339 615,87 грн.(в тому числі ПДВ-56 602,65 грн.).

Для виконання вищезгаданих будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва Замовника були передані матеріали п підряднику згідно: актів прийому передачі матеріалів від 31.03.2015р. на суму 887 508,65 грн., без ПДВ, та ПДВ -117 201,73 грн.(передача в бухгалтерському обліку відображена як Дт рахунку 206 Кт рахунку. 201); актів прийому передачі матеріалів від 30.04.2015р. на суму 1 462 077,08 грн., без ПДВ, та ПДВ -292 415,41 грн. (передача в бухгалтерському обліку відображена як Дт рахунку 206 Кт рахунку 201).

Використання матеріалів замовника на будівельно-монтажні роботи оформлені: актами цільового використання матеріалів від 31.03.2015р. на суму 887 508,65 грн., без ПДВ, та ПДВ-117 501,73 грн.(списання в бухгалтерського обліку відображено як Дт рахунку 231 Кт рахунку 206); актами цільового використання матеріалів від 31.04.2015р. на суму 1 462 077,08 грн., без ПДВ, та ПДВ-292 415,41 грн. (списання в бухгалтерського обліку відображено як Дт рахунку 231 Кт рахунку 206).

Від проведення господарських операцій з придбання будівельно-монтажних робіт в подальшому позивачем отримано прибуток в розмірі 131 766,01 грн.

Крім того між позивачем та ТОВ Вестерн Груп укладений Договір підряду № 03/15-1 від 03.03.2015 р. на виконання загально-будівельних робіт нежитлових приміщень цокольного поверху №100:-:115 загальною площею 253,6 м2, 1-го поверху № 108:-:125 загальною площею 377,2 м2; цокольного поверху №63:-:85 загальною площею 282,5 м2, розташованих в літ.А по вул. Цілиноградська №48-В у м. Харків (вищезазначені приміщення перебувають у власності Замовника).

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з виконання загально-будівельних робіт які оформлені актами прийомки виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і затратах) за формою КБЗ: - № б/н від 31.03.2015р. на суму 500 354,40 грн., податковою накладною № 113 від 31.03.2015 р. на загальну суму 500 354,00 грн. ( в тому числі ПДВ - 83 392,40 грн.); - № б/н від 30.04.2015р. на суму 431 920,80 грн., податковою накладною № 105 від 30.04.2015 р. на загальну суму 431 920,80 грн.( в тому числі ПДВ - 71 986,80 грн.).

Вартість отриманих загально-будівельних робіт нежитлових приміщень по вул. Цілиноградська, №48-В у м. Харків підприємством віднесено на балансову вартість нежитлових приміщень, які обліковуються в бухгалтерському обліку на рах.103, 281.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: № 174 від 07.04.2015 р. на загальну суму 500 354,40 грн. (в тому числі ПДВ-83 392,40 грн.); № 310 від 22.05.2015 р. на загальну суму 119 700,00 грн. (в тому числі ПДВ-19 950,00 грн.); № 371 від 05.06.2015 р. на загальну суму 312 220,80 грн. (в тому числі ПДВ-52 036,80 грн.).

Колегія суддів зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для виконання об'єму робіт згідно договорів підряду перед позивачем, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Крім того, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій, з огляду на відсутність у контрагентів достатніх трудових ресурсів, адже, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобовязань за договором.

Так, із досліджених в судовому засіданні копій договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Тадіс плюс», ТОВ «Вестер Груп» на виконання будівельно - монтажних робіт судом встановлено, що вказані договори передбачають можливість залучення субпідрядників для виконання означених в них робіт (п.4.1.2 договору від 05.01.2015 року № 05/15 та № 03/15-2 від 03.03.2015 року).

Щодо посилань відповідача на надходження на його адресу податкової інформації від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, колегія суддів вказує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 2242/20-40-14-02-08/33412743 від 04.04.2017 року не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків повідомлень-рішень від 26.04.2017р. № НОМЕР_1 (форма «П»), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6514611,00 грн. та № 00001001402(форма Р), яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1460046,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 365011,50 грн. підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017р. по справі № 820/1932/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2017 р.