Ухвала суду № 69862175, 25.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 820/2003/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Колвальчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/2003/17

за позовом Приватного підприємства "Юнісвіт"

до Сумської митниці ДФС

про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Юнісвіт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000026/2 від 03.04.2017 та №UA805180/2017/000057/2 від 19.04.2017, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи №UA805180/201700027 та №UA805180/2017/00058, прийнятих щодо нього.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням положень чинного законодавства України, зокрема ч. 3 ст. 53, ч. 1 ст. 55 та ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, та зазначає про порушення процедури витребування додаткових документів при розмитненні вантажів та безпідставність твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості не є обєктивними та достатньо підтвердженими документально.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/2003/17 задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Юнісвіт" до Сумської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення, в яких вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач звернувся до відповідача для митного оформлення (випуску) товарів, що поставлялися йому на виконання умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року, укладеного між Позивачем та LUCKY EXPORT, відповідно до умов якого LUCKY EXPORT зобовязується поставити Позивачу товари в асортименті, а Позивач зобовязується оплатити товар згідно з умовами даного Контракту, надавши ВМД №UA805180.2017.004510 від 03.04.2017 та №UA805180.2017.005384 від 18.04.2017.

Як встановлено з умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі (інвойсі).

З інвойсів, наданих LUCKY EXPORT, копії яких містяться в матеріалах справи, встановлено, що товар поставляється за базисом поставки CFR ОСОБА_2 (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010». Тобто LUCKY EXPORT взяло на себе зобовязання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Відповідно до статті 2 Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці, складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

З інформації, зазначеної в інвойсах на відповідні партії товару, встановлено, що партії товару, які підлягали поставці, складаються з товару у асортименті, загальною вартістю 8 571,00 доларів США та 8 062,50 доларів США відповідно.

Матеріалами справи підтверджено, що LUCKY EXPORT передало товар, визначений інвойсами перевізнику, що підтверджується коносаментами, зі змісту яких вбачається, що товар, який поставляється на виконання умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року прибуде до порту призначення (м. Одеса) контейнерами, які вказано в інвойсах.

Кількість та вартість товару, що поставляється, зазначена у видаткових накладних, які підтверджують, що на виконання Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року здійснюється поставка товару у асортименті, загальною вартістю 8 571,00 доларів США та 8 062,50 доларів США.

Вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) було отримано перевізником для доправлення його до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів.

Позивач відповідно до ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України та митної декларації №UA805180/2017/004552 від 04 квітня 2017 року, митної декларації №UA805180/2017/005410 від 19 квітня 2017, в яких вказано, що позивач забезпечує сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, вивільнило товар, поставлений за умовами Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року, у вільний обіг.

Позивачем при поданні ВМД №UA805180.2017.004510 від 03.04.2017 та №UA805180.2017.005384 від 18.04.2017 митну вартість товару було визначено за основним методом, тобто за ціною контракту.

За наслідками розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, поставлених на виконання умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000026/2 від 03.04.2017 року та №UA805180/2017/000057/2 від 19.04.2017 року, якими збільшено суми митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів, на 181868,03 грн. та 206856,51 грн. відповідно.

Підставою для проведення коригування митної вартості товарів, поставлених на виконання умов Контракту №AZ/ВТ12-15 від 02.12.2015 р., стала та обставина, що використані декларантом відомості не є обєктивними та достатньо підтвердженими документально.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено дотримання порядку коригування митної вартості товарів, які ввозилися позивачем на митну територію України за митними деклараціями №UA805180.2017.004510 від 03.04.2017 та №UA805180.2017.005384 від 18.04.2017, а також не підтверджено визначеної митної вартості товарів та обраного методу визначення такої митної вартості згідно прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Виходячи з п. 2 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, товари декларуються шляхом подання митному органу, зокрема, митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

При заповненні митної декларації у формі єдиного адміністративного документа, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, декларантом вказується, зокрема, фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару.

Фактурною вартістю, відповідно до ч. 18 п. 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, повязаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, повязаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у звязку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, повязані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, позивачем для митного оформлення було подано копії додаткових документів, на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року, декларантом було подано копії наступних документів: контракт №UL2/217 від 02.02.2017 року; інвойси; пакувальні листи до інвойсів; видаткові накладні; відвантажувальні специфікації.

Також позивачем під час подання митних декларацій №UA805180.2017.004510 від 03.04.2017 та №UA805180.2017.005384 від 18.04.2017, що знайшло своє відображення як у вказаних деклараціях, так і в оскаржуваних актах відповідача, було надано, зокрема: листи LUCKY EXPORTS №170220/2 від 10 березня 2017 року та №170309/2 від 23 березня 2017 року, які вказують на той факт, що посередницькі послуги при здійсненні поставки товару за інвойсом №LUK000170220 від 20 лютого 2017 року та №LUK000170309 від 09 березня 2017 року не залучалися, що свідчить про відсутність у позивача договорів (угод, контрактів) із третіми особами, повязаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, №170220/4 від 10 березня 2017 року та №170309/4 від 23 березня 2017 року, відповідно до змісту яких платежі від третіх осіб в рамках Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року не отримувалися, що свідчить про відсутність у позивача рахунків про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), а також звіти про оцінку майна на підтвердження вартісних та якісних характеристик товару, який було поставлено виконання умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року.

Крім того, згідно у ст. 5 Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року, який було подано позивачем до митного оформлення, сторони домовились, що оплата товару здійснюється на наступних умовах: сума від повної вартості партії оплачується протягом трьох місяців з дати фактичної дати поставки, тому станом на момент митного оформлення товарів, строк оплати партій товару, поставка яких відбувалася на виконання умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року, не настав, в звязку з чим надати бухгалтерські документи щодо здійснення оплати партій товару, поставлених відповідно до умов Контракту №UL2/217 від 02.02.2017 року позивач не міг.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено обовязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки шляхом надання письмової вимоги митного органу та у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного суду України, зробленими за результатами розгляду аналогічних справ (справи № 21-127а15, №21-498а15).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в супереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України документально не підтверджено та зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, які саме обґрунтовані сумніви викликали необхідність витребування додаткових документів, які саме документи необхідно подати для усунення таких сумнівів: не надано доказів направлення письмової вимоги до декларанта з приводу надання додаткових документів.

При цьому дані з ЄАІС ДФС, на які посилався відповідач, не відображені в прийнятих відповідачем рішеннях про коригування митної вартості товарів, в них не наведено обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та не наведені факти, які вплинули на таке коригування.

При цьому, у спірних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00027 та UA805180/2017/00058 відповідач не вказує конкретної причини, яка стала підставою для відмови у митному оформленні товарів.

Враховуючи вказані обставини, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00027 та UA805180/2017/00058 не можна вважати такими, що прийняті з додержанням положень чинного законодавства України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів. При цьому, неможливості визначення митної вартості товарів, що ввозилися позивачем, саме за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідачем не доведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/2003/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2017 р.