Ухвала суду № 69862103, 25.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 816/827/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 по справі № 816/827/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області , Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" (далі по тексту - ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр"), зверувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 № 0001241401 про збільшення сум грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами на суму 186 559 грн. 65 коп. та за штрафними санкціями - 46 639 грн. 91 коп., а також рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 27.04.2017 № 9077/6/99-99-11-03-01-25 про залишення без задоволення скарги ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" від 13.03.2017 № 139 на податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 № 0001241401, прийняте Головним упралінням ДФС у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року позовні вимоги ТОВ "Мало-Кохнівський кар'єр" було задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області № 0001241401 від 23 лютого 2017 року - визнано протиправним та скасовано.

У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття рішення в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності обов'язку проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні пять років експлуатації ділянки надр. Стверджує, що згідно з роз'ясненнями, наданими листом Міністерства юстиції України від 18.09.2013 № 10140-0-26-13/10.2, до постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 року № 1512) внесено ряд змін, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 визнано такою, що втратила чинність. В подальшому до Положення № 865 зміни та доповнення не вносились, попередня редакція п. 25 зазначеного положення не відновлювалася. Окрім того, відповідно до п. 2 Класифікації геолого-економічна оцінка ділянки надр періодичний аналіз результатів кожної стадії геологічного та техніко-економічного вивчення корисних копалин ділянки надр з метою встановлення та/або зміни промислового значення їх запасів, є складовою державної експертизи корисних копалин. За визначенням термінів та понять періодичний аналіз це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Таким чином, позивач, як суб'єкт користування надрами, на думку скаржника, повинен періодично проводити геолого-економічну оцінку ділянки надр, яка є невід'ємною частиною державної експертизи природних копалин, і цей припис є обов'язковим до виконання, як такий, що забезпечує механізм прозорого формування у тому числі й податкової звітності видобувних галузей.

Представник відповідачів Сухомлин Ю.В. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 19.12.2016 року по 31.01.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мало - Кохнівський кар`єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року та правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2015 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2017 № 77/16-31-14-01-10/38952905, в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 252.6, п. 252.7, п. 252.16 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 186 559 грн. 65 коп., в тому числі за 2 кв. 2015 року - 123 119 грн. 28 коп., 4 кв. 2015 року - 8 604 грн. 36 коп., 1 кв. 2016 року - 16 141 грн. 45 коп., 2 кв. 2016 року - 38 694 грн. 56 коп. (а.с. 21).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0001241401 від 23.02.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 233 199 грн. 56 коп., з них: за основним платежем - 186 559 грн. 65 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 639 грн. 91 коп. (а.с. 32).

Зазначене податкове повідомлення-рішення ТОВ "Мало - Кохнівський кар`єр" оскаржило в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної фіскальної служби України (а.с. 36-38).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.04.2017 № 9077/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення № 0001241401 від 23.02.2017 залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.40-41).

Не погодившися із податковим повідомленням-рішенням № 0001241401 від 23.02.2017 та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 27.04.2017 № 9077/6/99-99-11-03-01-25, позивач оскаржив їх до суду.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 23.02.2017 року № 0001241401 прийнято відповідачем на підставі висновків перевірки про порушення ТОВ "Мало - Кохнівський кар`єр" строку проведення регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обов`язковість проведення якої встановлена пунктом 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 (далі - Положення № 865), норми якого втратили чинність.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактично станом на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення вимоги пункту 25 Положення № 865, якими регулювалия строки проведення регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, не були чинними.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, згідно з пунктом 251.1 статті 251 Податкового кодексу України рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Підпунктом 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України встановлено, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Згідно з пунктом 252.6 статті 252 Податкового кодексу України базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Відповідно до пункту 252.7 статті 252 Податкового кодексу України вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

Під час розрахунку рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства, підприємство застосовує коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства (Крмпе).

Пунктом 252.16 статті 252 Податкового кодексу України встановлено, що Крмпе - коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (десятковий дріб). Гірничі підприємства, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов'язання із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 45 Кодексу України про надра, запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 "Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин" (далі - Положення № 865).

Пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26.03.2008) передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" внесені зміни до пункту 25 Положення та викладено у наступній редакції:

"Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12.01.2011.

Відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом (пункт 32 Правил).

Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування (пункт 32 Правил).

У мотивувальній частині Рішення від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Слід також зазначити, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась.

З наведеного вбачається, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", якою внесені зміни до пункту 25 Положення № 865, втратила чинність 12.01.2011, а попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась, то з цього моменту попередня та наступна редакції пункту 25 Положення №865 не є чинними.

Отже, колегія суддів приходить висновку, що фактично станом на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення вимоги пункту 25 Положення № 865 у жодній із вищевказаних редакцій не діяли.

Тобто, обов`язку проводити кожні п`ять років повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин, підприємство не має, через відсутність таких вимог у чинному законодавстві.

Таким чином, оскільки ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" не повинно проводити регулярну повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин ділянки надр, то й податкові зобов`язання за порушення строків її проведення із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки НБУ, не повинні застосовуватись.

Колегія суддів звертає окрему увагу на те, що питання наявності чи відсутності у позивача обов'язку проведення регулярної повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин ділянки надр вже досліджувалося судами.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі № 816/1591/16 за позовом ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним і скасування наказу, було задоволено позов та скасовано наказ відповідача, який встановлював ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" строк для проведення регулярної повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин. Підстави для скасування судом такого наказу були аналогічними - відсутність нормативно встановленого обов'язку проведення регулярної повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин.

Дана постанова залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (а.с. 42-56).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (преюдиційні обставини).

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1. ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. При цьому вказана норма не вимагає, щоб в іншому судовому процесі приймали участь тіж самі сторони, достатньо лише участі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 86 КАС України.

Разом із тим, апелянтом не надано належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача про необхідність врахування вказаних преюдиційних обставин, або те, що обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі № 816/1591/16 щодо відсутності у позивача нормативно встановленого обов'язку проведення регулярної повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин, відрізняються від обставин, які були встановлені судом першої інстанції у вказаній справі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким нараховане грошове зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 по справі № 816/827/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2017.