Ухвала суду № 69861980, 24.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/15533/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2017 року адміністративний позов ПрАТ «Страхова компанія «Соверен» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 27 вересня 2016 року №2424 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «Страхова компанія «Соверен».

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем були порушені вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування» та п.2.15 р.2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано заходи впливу шляхом видачі розпорядження від 27 вересня 2016 року №2424.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2015 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір страхування транспортного засобу №1-132-005/15, за умовами якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах передбаченого п.2.2 цього договору розміру страхової суми на умовах і в обсязі, визначених цим договором, Правилами добровільного страхування наземного транспорту від 12 листопада 2007 року ЗСАТ «Соверен», затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплатити страховий платіж і виконувати інші умови договору (п.1.1 договору).

12 червня 2015 року до ПрАТ «СК «Соверен» надійшла заява від ОСОБА_2 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку - угон.

Листом від 29 липня 2015 року позивач повідомив ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для виплати їй або іншим особам страхового відшкодування відповідно до п.2.7, пп.«р» п.4.1, пп.«е» п.7.3.2 договору №1-132-005/15 від 22 квітня 2015 року, оскільки її автомобіль не застраховано за ризиком «угон» на території країн Європи та СНД.

08 серпня 2016 року до відповідача надійшло звернення ОСОБА_2 щодо невиконання ПрАТ «СК «Соверен» зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту від 22 квітня 2016 року №1-132-005/15 та порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги з огляду на неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування.

На вимогу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 19 серпня 2016 року №5407/13-8 позивачем листом від 25 серпня 2016 року вих.№257 надано пояснення щодо підстав відмови у виплаті страхового відшкодування за ризиком «угон».

12 вересня 2016 року службовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до п.п.1.11, 4.2 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги від 20 листопада 2012 року №2319 складено акт №625/13-14/13/5 про правопорушення, вчинені ПрАТ «СК «Соверен» на ринку фінансових послуг, відповідно до якого позивачем прийнято невмотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2, що свідчить про порушення товариством вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком інших обов'язків, передбачених умовами договору страхування; п.2.15 р.2 Ліцензійних умов щодо недотримання страховиком обов'язків, визначених ст.20 Закону України «Про страхування».

За результатом розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом від 12 вересня 2016 року №625/12-14/13/5 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято розпорядження від 27 вересня 2016 року №2424, яким зобов'язано ПрАТ «СК «Соверен» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 19 жовтня 2016 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги, дійшов висновку, що законом встановлено виключно судовий порядок оскарження рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протиправно прийнято розпорядження від 27 вересня 2016 року №2424 про застосування заходу впливу до позивача, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, Законом України «Про страхування», який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно ст.39 наведеного Закону у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення (п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до пп.пп.40, 41 п.4 якого Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у разі порушення законодавства про фінансові послуги накладає адміністративні стягнення за правопорушення та застосовує відповідно до закону заходи впливу; приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20 листопада 2012 року №2319 затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, відповідно до п.1.6 якого Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Пунктом 1.7 наведеного Положення передбачено, що рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пп.1 п.2.1 цього Положення Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Пунктом 2.2 наведеного Положення встановлено, що рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2015 року між ПрАТ «СК «Соверен» та ОСОБА_2 укладено договір страхування транспортного засобу №1-132-005/15.

Відповідно до п.2.1 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника або осіб, які мають: право керування, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки Lexus, модель LS600, державний номер НОМЕР_1.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що страховими випадками в розумінні цього договору є нанесення майнових збитків страхувальнику, пов'язаних з втратою вартості, зазначеного в п.2.1 цього договору транспортного засобу, що сталося в результаті наступних подій, зокрема, угон, крадіжка, незаконне заволодіння та пограбування, інші протиправні дії третіх осіб (пп.3.1.1 договору).

В той же час, згідно пп.«р» п.4.1 договору не відносяться до страхових випадків події, що сталися внаслідок угон, крадіжки, незаконне заволодіння та пограбування на території країн СНД та Європи.

В пункті 2.7 наведеного договору встановлено, що географічні межі страхового покриття це - територія України, країни СНД та Європи, за виключенням зон воєнних дій. Ризик «угон, крадіжка, незаконне заволодіння та пограбування» не розповсюджується на територію країн СНД та Європи.

Згідно пп.«е» п.7.3.2 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не встановив на застрахований транспортний засіб додаткових механічних, електронних, супутникових протиугонних пристроїв, що не встановлені заводом-виробником.

Апелянт стверджує, що між пп.3.1.1, першим та другим реченням п.2.7 договору страхування транспортного засобу від 22 квітня 2015 року №1-132-005/15 мають місце протиріччя, що є порушенням абз.2 пп.3.5.3 п.3.5 р.3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року №40 затверджено Ліцензійні умови провадження страхової діяльності (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до абз.2 пп.3.5.3 п.3.5 р.3 яких не допускаються у тексті Правил страхування, договорів (полісів) подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або неузгодженості між пунктами.

В той же час, з договору страхування транспортного засобу від 22 квітня 2015 року №1-132-005/15 вбачається, що в даному випадку існує не протиріччя між умовами договору страхування, а наявні уточнення до пунктів даного договору, оскільки на момент укладення договору страхувальником, з метою зменшення вартості страхової послуги, було виключено ризик угону транспортного засобу на території будь-якої країни Європи та країн-членів СНД, що і відображено в договорі.

12 червня 2015 року позивачем від ОСОБА_2 отримано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, відповідно до якої 11 червня 2015 року з застрахованим транспортним засобом трапилася подія, що має ознаки страхового випадку, а саме угон.

Згідно довідки Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 10 липня 2015 року №55/11149 щодо надходження заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, а саме, 11 червня 2015 року невстановлена особа незаконно заволоділа транспортним засобом - автомобілем Lexus LS600, державний номерний знак НОМЕР_1, відомості про дане кримінальне правопорушення 11 червня 2015 року зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний №12015100070003959 та попередньо кваліфіковані за ч.3 ст.289 КК України. В ході огляду місця події у ОСОБА_3 було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Lexus LS600, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до листа слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 28 вересня 2015 року №55/15303 в ході огляду місця події у ОСОБА_3 було також вилучено один комплект ключів (multilock). З приводу отримання позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та комплекту ключів повідомлено, що це є неможливим, оскільки вищевказані предмети визнані у кримінальному провадженні речовими доказами та перебувають при матеріалах провадження.

Позивач, листом від 29 липня 2015 року №261 відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до п.2.7, пп.«р» п.4.1, пп.«е» п.7.3.2 договору №1-132-005/15 від 22 квітня 2015 року її автомобіль не застраховано за ризиком «угон» на території країн Європи та СНД.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про страхування» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом; 7) надавати відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Відповідно до п.2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) страховик зобов'язаний дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування».

Згідно п.7.2.5 договору №1-132-005/15 від 22 квітня 2015 року страхувальник зобов'язаний при зміні ступеня ризику протягом трьох робочих днів повідомити в письмовій формі страховика для прийняття останнім рішення про подальшу дію договору страхування.

Відповідно до п.7.4.5 договору страховик зобов'язаний за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ними договір страхування.

Аналогічні положення наведені у пп.пп.15.1.3, 15.1.6 п.15.1 р.15 «Зміна ступеню страхового ризику. Порядок внесення змін у договір страхування» Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених головою правління ЗСАТ «Соверен» 12 листопада 2007 року.

З наведеного вбачається, що встановлені п.п.2.7 та 4.1 договору обмеження мали бути знятими після встановлення страхувальником на цей транспортний засіб додаткових протиугонних пристроїв, шляхом внесення відповідних письмових змін до договору страхування та сплати додаткового страхового платежу по ризику «угон» для відповідної категорії захищеності автомобіля.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Судом не встановлено, що договір страхування транспортного засобу №1-132-005/15 від 22 квітня 2015 року суперечить нормам законодавства України, або його недійсність визнана у судовому порядку, а тому, враховуючи, що договором передбачено, що ризик «угон» не відноситься до подій, що являються страховим випадком, у позивача був відсутній обов'язок страхового відшкодування внаслідок угону транспортного засобу Lexus LS600, державний номерний знак НОМЕР_1.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо порушення ПрАТ «СК «Соверен» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком інших обов'язків, передбачених умовами договору страхування; п.2.15 р.2 Ліцензійних умов щодо недотримання страховиком обов'язків, визначених ст.20 Закону України «Про страхування», та відсутність підстав для застосування до позивача заходів впливу у вигляді зобов'язання ПрАТ «СК «Соверен» усунути порушення законодавства про фінансові послуги.

Крім того, згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.26 цього Закону рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Отже, наведеними нормами законодавства передбачено саме судовий порядок оскарження відмови страховика у страховій виплаті, а тому правомірність такої відмови може бути встановлена судом відповідної юрисдикції, а не відповідачем.

Крім того, згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

В той же час, відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що розпорядження від 27 вересня 2016 року №2424 про застосування заходів впливу прийняте у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, ПрАТ «СК «Соверен» ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування» та п.2.15 р.2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, то відповідні заходи впливу за своєю суттю являються господарською санкцією.

Колегія суддів зазначає, що відмова ПрАТ «СК «Соверен» у виплаті ОСОБА_2 страхової виплати по договору №1-132-005/15 від 22 квітня 2015 року мала місце 29 липня 2015 року та була оформлена листом вих.№261, однак розпорядження №2424 про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Соверен» було винесено відповідачем 27 вересня 2016 року, тобто з пропуском передбаченого ст.250 ГК України строку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правовірності прийнятого розпорядження від 27 вересня 2016 року №2424 про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Соверен», а тому колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності прийнятого відповідачем розпорядження від 27 вересня 2016 року №2424 про застосування заходу впливу до позивача та наявності підстав для його скасування.

Крім того, відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

В той же час, вимоги апеляційної скарги в частині залишення позовної заяви без розгляду жодним чином не обґрунтовані та з матеріалів справи не вбачається наявності підстав, передбачених ст.155 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому, представник апелянта в судовому засіданні наголосив на помилковому зазначенні в апеляційній скарзі вимог щодо залишення позову без розгляду та просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в позові.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук