Ухвала суду № 69861816, 23.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26952/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська торгова компанія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська торгова компанія" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2015 №29426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23.07.2015 №29426552207.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем, з 30.06.2015 по 06.07.2015 проведено перевірку позивача, за результатами якої 13.07.2015 року складено акт №180/26-55-22-07/36424822 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Слобожанська торгова компанія" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2014 року, в тому числі по взаємовідносинах з ПП "Малахіт-2004", згідно якого, позивачем всупереч ст. 185, п.п. 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за звітні періоди квітень, серпень, жовтень і грудень 2013 року, січень, березень-травень 2014 року на загальну суму 1034913,95 грн., - у зв'язку з формуванням показників податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ПП "Малахіт-2004", згідно договору про надання послуг №2704/1 від 27.04.2012 року.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Малахіт-2004» за договором про надання послуг від 27.04.2012 №2704/1, оскільки згідно акту ДПІ у м. Херсоні Головного управління у Херсонській області від 23.06.2014 №169/21-03-22-06/32821602 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Малахіт-2004» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та покупцями за березень - травень 2014 року» у діяльності підприємства прослідковується безтоварність задекларованих операцій.

Також, в акті перевірки контролюючий орган посилається на отримані від СУ ФР ДПІ у Оболонському районі м. Києва пояснення громадянина ОСОБА_2, який працював на посаді директора ПП «Малахіт - 2004» у період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, згідно яких останній був запрошений на роботу директором ПП «Малахіт - 2004» ОСОБА_3, який до цього підтримував стосунки з його батьками, за грошову винагороду. Також вказано, що освіта ОСОБА_2 не відповідає вимогам управління і ведення господарської діяльності, та про те, що останній не брав безпосередньої участі в діяльності ПП «Малахіт-2004», а лише підписував банківські та платіжні документи, які йому передавав кур'єр з підписанням їх біля його автомобіля.

Оскільки актом перевірки встановлено факт відсутності у ПП «Малахіт-2004» кваліфікованих працівників; майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для надання послуг з організації транспортування; перевалки; інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової; сертифікації експортного вантажу; складських приміщень; транспортних засобів, тому на думку відповідача контрагент позивача не мав можливості надавати послуги за договором від 27.04.2012 №2704/1.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП «Малахіт - 2004» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 27.04.2012 №2704/1, згідно якого останній зобов'язується забезпечити виконання за винагороду по заявкам замовника наступні послуги: перевалка вантажу наданих замовником залізничним транспортом з метою подальшого транспортування вантажу морським транспортом з портів України; виконувати інші роботи та надавати інші послуги за окремими заявками замовника, в тому числі, але не виключно: надавати чи забезпечувати надання навантажувально-розвантажувальних робіт, пошук та подачу залізничних вагонів, придбання супутніх товарів, необхідних для транспортування вантажів, пошук техніки необхідної для надання послуг з навантаження-розвантаження вантажу; надавати послуги зі зберігання вантажів (чи організувати надання таких послуг) у портах та території України; організувати отримання всіх необхідних дозвільних та супутніх документів для транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання вантажів; надавати необхідні послуги з координації руху вантажу з місця відвантаження до отримувача вантажу; забезпечувати схоронність вантажу під час навантаження, розвантаження, зберігання, транспортування вантажу; у разі необхідності організовувати підбір альтернативних маршрутів транспортування вантажу з забезпеченням виконання доставки вантажу отримувачу; надавати послуги з транспортування, перевалці вантажів відповідно до правил СРТ, FAS, FOB Інкотермс 2010; надавати інші послуги по експортно-імпортному і транзитному обслуговуванню вантажів.

Асортимент, кількість/об'єм вантажу, перелік послуг визначаються за узгодженням сторін на підставі заявки замовника, яка з моменту підписання замовником є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 3 вказаного договору, замовник зобов'язаний забезпечити присутність у місці надання навантажено - розвантажувальних робіт свого представника з метою контролю за технічними умовами навантаження та кріплення вантажу на транспортних засобах; здійснювати тальманський облік вантажу; надати виконавцю у разі необхідності всі необхідні документи (договори, довіреності тощо), що підтверджують та дають замовнику право на обслуговування та здійснення дій з вантажем в рамках дійсного порядку.

Також, згідно пункту 4 виконавець зобов'язаний здійснювати або організовувати здійснення перевалки вантажу у відповідності з правилами, що діють на морському, залізничному та автомобільному транспорті.

Додатками до договору були узгоджені розцінки на роботи: організація транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, сертифікації експортного вантажу (т.3 а.с.118-126).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані заявки на здійснення перевалки товару (т.3 а.с.135-164); рахунки на оплату (т.3 а.с.227-245, т.4 а.с.1-9) та акти надання послуг щодо організації транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, сертифікації експортного вантажу (т.3 а.с.165-194); податкові накладні (т.3 а.с.195-226); платіжні доручення (т.4 а.с.10-61).

Позивачем (комісіонер) були укладені договори комісії з комітентами, а саме, з:

- з ТОВ «Рентал Груп» від 25.03.2014 №STK-RG-250314 (т.2 а.с.106-109 ), від 28.03.2014 №STK-RG-280314 (т.2 а.с 146-149), від 24.04.2014 №STK-RG-240414 (т.2 а.с.186-189), від 29.07.2013 №STK-RG-290713 (т.2 а.с.244-247), від 26.09.2013 №STK-RG-260913 (т.3 а.с.41-44), від 30.10.2013 №STK-RG-301013 (т.3 а.с.48-51), від 26.11.2013 №STK-RG-261113 (т.3 а.с.64-67), від 24.12.2013 №STK-RG-241213 (т.3 а.с.89-92);

- з ТОВ «Автотрейдінг-Харків» від 25.03.0214 №STK-AH-250314 (т.2 а.с.114-117), від 24.04.2014 №STK-АН-240414 (т.2 а.с.162-165), від 26.06.2013 № STK-АН-260613 (т.2 а.с.228- 231), від 29.07.2013 № STK-АН-290713 (т.3 а.с.9-12), від 26.09.2013 №STK-АН-260913 (т.3 а.с.33 -36), від 24.12.2013 № STK-АН-241213 (т.3 а.с.105-108);

- з ТОВ «Автотрейдінг-Одеса» від 25.03.0214 №STK-AО-250314 (т.2 а.с.122-125);

- з ТОВ «Автоцентр Київ» від 24.01.2014 №STK-АС-240114 (т.2 а.с.98-101), від 25.03.2014 №STK-AС-250314 (т.2 а.с.130-133), від 24.04.2014 №STK-AС-240414 (т.2 а.с.170-173), від 26.02.2013 №STK-AС-260213 (т.2 а.с.194-197), від 26.06.2013 №STK-AС-260613 (т.2 а.с.236- 239), від 29.07.2013 №STK-AС-290713 (т.2 а.с.252-255), від 26.11.2013 №STK-AС-261113 (т.3 а.с.72- 76), від 24.12.2013 №STK-AС-241213 (т.3 а.с.127-130);

- з ТОВ «Єврокар Сервіс» від 25.03.0214 №STK-ECS-250314 (т.2 а.с.138-141), від 24.04.2014 №STK-ECS-240414 (т.2 а.с.154-157), від 26.02.2013 №STK-ECS-260214 (т.2 а.с.203-206), від 15.03.2013 №STK-ECS-150313 (т.2 а.с.212-215), від 26.06.2013 №STK-ECS-260613 (т.2 а.с.220- 223), від 29.07.2013 №STK-ECS-290713 (т.3 а.с.17-20), від 26.09.2013 №STK-ECS-260913 (т. 3 а.с. 25 - 28), від 30.10.2013 №STK-ECS-301013 (т. 3 а.с. 56-59), від 26.11.2013 № STK-ECS-261113 (т.3 а.с.81-84), від 24.12.2013 №STK-ECS-241213 (т.3 а.с.97-100);

- з ТОВ «Автотрейдінг - Центр» від 29.07.2013 №STK-АТ-С-290713 (т.3 а.с.1 - 4).

Згідно вказаних договорів, комітенти доручають, а комісіонер - ТОВ «Слобожанська торгова компанія», зобов'язується за дорученням комітентів за винагороду вчинити для комітента від свого імені і за рахунок комітента одну або декілька угод з продажу товарів з межі митної території України. Найменування, ціна та кількість товару визначаються окремо для кожної партії товару в додатках - специфікаціях до цих договору, які є невід'ємними частинами договорів (п. 1.1). Для укладення договорів, вказаних у пункті 1.1, комітент передає комісіонерові товар по актах приймання - передачі товару (п. 1.7). Належним виконанням комісіонером своїх обов'язків за цими договорами вважається здійснення комісіонером угоди (укладання зовнішньоекономічного контракту купівлі - продажу з третіми особами) відносно продажу товару в порядку і на умовах, визначених договорами (п. 1.8.).

До зазначених договорів комісії між сторонами були укладені додатки - специфікації, в яких визначені найменування товарів - українська олія соняшникова нерафінована наливанням, виробництво 2013 та 2014 років, кількість тон, ціну, а також терміни передавання комітентами товару комісіонерові, терміни реалізації, умови постачання, пункт відвантаження: порт Маріуполь - Нобл Ресорсиз С.А., та адресу складу ТОВ «Сателлит»; акти приймання - передачі товарів на комісію за договорами комісії; акти виконаних робіт (т.4 а.с.75-109).

В поясненнях позивач зазначає, що з метою належного виконання своїх обов'язків перед комісіонерами, товариство уклало договір з ПП «Малахіт-2004» про надання послуг, оскільки в нього відсутній необхідний транспорт і можливість самостійно організувати транспортування, перевалку та інспекцію навантаження продукції (т.4 а.с.237).

Листом ТОВ «Сателлит» від 19.02.2016 підтверджено, що в період з 01.01.2013 по 30.06.2014 ТОВ «Сателлит», відповідно до умов договору від 03.05.2012 №060512 про надання послуг з перевалки вантажів, надавало на замовлення ПП «Малахіт - 2004» послуги з організації транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, сертифікацію експортного вантажу олії соняшникової нерафінованої українського виробництва. В листі зазначено, що як відомо товариству, вказаний договір було укладено з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Слобожанська торгова компанія» за договором про надання послуг від 27.04.2012 №2704/1.

Протягом вказаного строку ТОВ «Сателлит» надало ПП «Малахіт - 2004» вказані послуги на вантаж в кількості 9875 тон (т.5 а.с.63-64). На підтвердження зазначених доводів позивачем, окрім іншого, надано копії товарно-транспортних накладних (т.5 а.с.72-100).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, визначення та загальний порядок складання яких наведено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А під "господарською операцією" розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу наведених норм матеріального права та правової позиції Вищого адміністративного суд України (викладена у листі від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11) вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд України у тексті своєї постанови від 27.12.2015 у справі №21-1539а15 зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

В контексті вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що перелічені вище документи надані позивачем по взаємовідносинам позивача з ПП "Малахіт-2004" оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Згідно даних акта перевірки та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладення спірного договору про надання послуг та виписки податкових накладних на підставі такого договору, контрагент позивача був зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість.

З наявних матеріалів справи, чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ "Слобожанська торгова компанія" на придбання послуг з транспортування, перевалки та навантаження на морські судна вантажів зі здійсненням ним господарської діяльності у сфері посередництва в торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на обставини, зафіксовані в отриманій податковій інформації по ПП "Малахіт-2004", які не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки контролюючим органом в даному випадку не доведено жодними іншими доказами відсутність у названих контрагентів позивача достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів та відповідного складу і обсягу майна на момент укладення та вчинення спірних правочинів.

Крім того, на неодноразові вимоги та запити апеляційного суду, апелянтом не було надано інформації стосовно наявності вироків суду стосовно керівників чи посадових осіб ПП «Малахіт-2004», зокрема, ОСОБА_2, який працював на посаді директора ПП «Малахіт - 2004» у період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

Суд першої інстанції вірно вказав, що в силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 КК України.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє наявну у справі копію пояснень ОСОБА_2 як таку, що не відповідає висунутим процесуальним законом критеріям належності та допустимості доказів, оскільки за обставин, які склалися у даній справі, наслідками неправомірних дій чи бездіяльності особи є вирок суду про притягнення учасника (учасників) спірних правочинів до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або показання свідка, попередженого про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.

З огляду на вищевикладене, ретельно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують факти надання послуг ПП «Малахіт - 2004» та використання результатів таких послуг у господарській діяльності ТОВ "Слобожанська торгова компанія", а тому позовні вимоги обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Апелянт всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку, не навів належних доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та свідчили про невідповідність таких операцій дійсному економічному змісту,

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 11.11.2016, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 30.10.2017)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов