Ухвала суду № 69861673, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції – Барановський Р.А.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання – Лащенко Р.В., з участю представника позивача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі №804/6405/16 за позовом ОСОБА_4 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10473-1303 від 30.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючий орган не мав права нараховувати ОСОБА_4 грошове зобов’язання по земельному податку з фізичних осіб, зважаючи на відсутність у позивача права власності (або права користування) або укладеного між позивачем та Криворізькою міською радою договору оренди земельної ділянки, розташованої на території багатоквартирного будинку за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Косіора, буд.57. Наведене, на думку позивача, виключає у неї податкових зобов’язань за платежем “Земельний податок з фізичних осіб” та правомірність здійснено податковим органом нарахування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області №10473-1303 від 30.06.2016 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 551, 20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України. Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 року №3727 установлені ставки земельного податку, а Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетроській області листом від 26.05.2016 року надіслано інформацію про вартість земельних ділянок, які перебувають в користуванні фізичних осіб, у тому числі по вул..Косіора, буд.57, прим.42. ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» листом №838 повідомила, що розрахункова частка прибудинкової території за зазначеною адресою становить 126 кв.м.

Враховуючи норми Податкового кодексу України та наведені вище документи позивачу було визначено податкове зобов’язання по сплаті земельного податку на 2016 рік за земельну ділянку 126 кв.м. під нежитловим приміщенням на суму 4558,52 грн.

Судом не враховано ст.19 Конституції України, де зазначено, що органи державної влади зобов’язані діяти виключно в межах повноважень наданих законом.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що ОСОБА_4 (20.05.1953р.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Криворізька південна ОДПІ).

30.06.2016 року відповідачем в порядку п.п. 54.3.3. п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №10473-1303 від 30.06.2016 року, яким ОСОБА_4 нараховано грошове зобов’язання за платежем “Земельний податок з фізичних осіб” за 2016 рік в сумі 4558, 52 грн.

З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов’язання за платежем “Земельний податок з фізичних осіб” згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нараховано ОСОБА_4, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 57, прим. 42 та, відповідно, на думку контролюючого органу, є платником земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку загальною площею 126 кв.м. під нежитловим приміщенням.

Не погодившись із здійсненим контролюючим органом нарахуванням, ОСОБА_4 оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення до ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області.

За результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення №5650/10/04-36-10-01-09 від 09.09.2016р., згідно з яким скаргу ОСОБА_4 – залишено без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Правомірність податкового повідомлення-рішення Криворізької південної ОДПІ за №10473-1303 від 30.06.2016 року є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач на момент винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внесена до державного земельного кадастру як землекористувача земельної ділянки, на якій розташований багатоповерховий житловий будинок, а також документи, які б підтверджували право власності чи право користування позивача земельною ділянкою під багатоповерховим будинком, а тому не доведено наявність у податкового органу правових підстав для нарахування грошового зобов’язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік.

З наведеними висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним, а об’єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до пп.9.1.10 п. 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю є одним з загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); - землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Згідно із приписами статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування земельним податком є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; - площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.274.1 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше З відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Стаття 286 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності до положень ст.286 Податкового кодексу України - нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст.377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Наведеними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК).

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач на підставі договору дарування за №299 від 03.02.2007 року є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Косіора (на момент розгляду справи – вул.Соборності), буд. 57, прим. 42. За земельну ділянку, яка знаходиться під цим приміщенням відповідачем було нараховано земельний податок. При цьому, в силу вимог статей 182, 334 ЦК та положень Закону № 1952-IV право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

За таких обставин, на думку колегії суддів, незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 07.07.2015 року у справі №826/12388/13-а та від 02.12.2015 року у справі №826/3130/15, яка в силу приписів ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Як зазначалось вище, стаття 286 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

З наведених норм випливає, що при розрахунку земельного податку контролюючий орган повинен виходити з даних державного земельного кадастру щодо земельної ділянки на яку нараховується податок та обрахувати площі, які знаходяться під нежилим приміщенням (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

На вимогу суду відповідачем були надані документи на підставі яких позивачу розраховано розмір земельного податку з фізичних осіб, а саме:

- лист Дергеокадастру від 26.05.2016 року про вартість 1 кв.м. земельних ділянок, які перебувають в користуванні фізичних осіб, з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки за адресою вул.Косіора 57/42,43 складає 2245,98 грн.;

- довідка ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» згідно якої площа нежитлового приміщення №42,43 вбудованого в житловий будинок №57 по вул.Соборності (Косіора) становить 81,1 м2, зазначено, що розрахункова частка прибудинкової території на ці приміщення згідно довідки, виготовленої КП «ДОР «Криворізьке БТІ» становить 126 м2;

- рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 року «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_5».

В свою чергу, згідно наданого представником позивача повідомлення Державного кадастрового реєстратора від 18.10.2017 року в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку за адресою м.Кривий Ріг, вул.Соборності, 57.

Довідка КП «ДОР «Криворізьке БТІ», в якій розрахункова частка прибудинкової території на приміщення №42, 43 вбудованого в житловий будинок №57 по вул.Соборності (Косіора), на яку містить посилання довідка ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР», до суду не надавалась.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було визначено розмір земельного податку з фізичних осіб на підставі листів та довідок про земельну ділянку за адресою вул.Косіора 57/42,43, тоді як з апеляційної скарги та рішення за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення вбачається, що податок було нараховано на земельну ділянку під нежитловим приміщенням №42 на площу визначену під приміщеннями №42 та №43.

Наведене свідчить про те, що контролюючим органом не було обраховано площу земельної ділянки під приміщенням, що належить на праві власності саме позивачу та не дотримано принципу обрахування пропорційної частки прибудинкової території цього приміщення.

Таким чином, розмір земельного податку розрахований контролюючим органом у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні з порушенням вимог п. 287.8 ст. 287 ПК України, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що правильність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, а саме застосовані контролюючим органом розмір ставки податку, базу оподаткування, можливо встановити (визначити) виходячи з розрахунку податкового зобов'язання, що додається до податкового повідомлення-рішення, проте позивачу та суду не було надано розрахунок податкових зобов'язань до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, належним чином не доведено обґрунтованість та правомірність нарахованої суми земельного податку визначеної у податковому повідомленні-рішенні №10473-1303 від 30.06.2016 року, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі №804/6405/16 за позовом ОСОБА_4 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 жовтня 2017 року, в повному обсязі ухвала виготовлена 30 жовтня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_6