Постанова № 69861648, 17.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 р. у справі № 808/2425/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 щодо не включення інформації щодо всієї гарантованої позивачу суми відшкодування до списку (переліку) вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 включити інформацію щодо всієї гарантованої позивачу суми відшкодування до списку (переліку) вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, поточний рахунок №26204508229401, як вкладника, який має право на відшкодування коштів у межах гарантованої суми відшкодування, у розмірі 99101 грн. 47 коп. за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт стверджує, по-перше, про промилковість висновку суду першої інстанції про те, що кошти, які надійшли від ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, є вкладом; по-друге, в резолютивній частині суд зобов’язав відповідача надати до Фонду зміни (доповнення) до переліку

вкладників, що не передбачено діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини; по-третє, висновок суду про відсутність доказів на підтвердження нікчемності переказів коштів на рахунок позивача не відповідає обставинам справи; по-четверте, судом невірно застосовано нормативно-правові акти, без врахування внесених змін та доповнень. Також, на думку апелянта, суд неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апелянт та третя особа, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справу, до суду не прибути. Судова повістка, направлена на адресу позивача, повернулась за закінченням терміну зберігання, що, відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається належним повідомленням.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, колегія суддів керується приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.10.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) та ОСОБА_2 (Клієнт) укладено Договір №980-015-000000238 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", згідно з п.1, п.2 якого: Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок №26204508229401 в гривні (вид валюти) для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку. За здійснення Банком розрахунково-касового обслуговування рахунку, Клієнт сплачує Банку комісійні винагороди згідно з Тарифами Банку на розрахунково-касове обслуговування фізичних осіб, що являються невід'ємною частиною Договору" (а.с.29).За цим Договором №980-015-000000238 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" від 08.10.2014 року на ім'я позивача відкрито поточний рахунок №26204508229401.

Закон України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 року ( Закон № 4452-VI), в редакції на час укладання Договору №980-015-000000238 банківського рахунку, визначав вклад як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону 4452-VI), вкладника – як фізичну особу (крім фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч.1 ст. 2 Закону 4452-VI).

Позивач, уклавши зазначений договір банківського рахунку (депозиту), набув статус вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» в розумінні статті 2 Закону 4452-VI.

Судом першої інстанції також встановлено, що 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 (Сторона-1) та ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" (Сторона-2) укладено Договір №980-015-000185914, тип договору: "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого: Сторона-1 передає Стороні-2 у власність грошові кошти (далі - Кошти) в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а Сторона-2 зобов'язується повернути Кошти Стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Сторона-2 приймає від Сторони-1 у власність Кошти в сумі 100000 грн. Нарахування процентів за весь час користування Коштами здійснюється з дня, що є наступним за днем надання Стороною-1 Суми Коштів у власність (позику) Стороні-2, відповідно до п.1. цього Договору, до дня, який передує відповідно дню закінчення строку користування Коштами/дню фактичного повернення Коштів. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод "факт/факт") протягом яких відбулося фактичне користування Коштами. Нараховані проценти сплачуються на рахунок, вказаний в пп.6) п.1.2 Договору, у строки, вказані в пп.5) п.1.2. Договору. Сторона-2 зобов'язана повернути суму коштів та нараховані проценти відповідно до умов і порядку, визначених даним Договором (а.с.16-17). Внесення коштів підтверджується квитанцією №QS688001 від 04.02.2016 року (а.с.24).

29 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" укладено Договір №980-015-000196295 на суму 24000 грн. (а.с.20-21). Внесення коштів підтверджується Квитанцією №QS128501 від 29.02.2016 року (а.с.25).

03 лютого 2016 року між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” укладено Договір №980-015-000185470, тип договору: “Капітал+” (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до якого позивачем для передання ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” внесено грошові кошти у розмірі 56000 грн. на поточний рахунок №26204508229401, відкритий на позивача у ПАТ “Банк Михайлівський”.

26 лютого 2016 року між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” укладено Договір №980-015-000195513, тип договору: “Капітал+” (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до якого позивачем для передання ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” внесено грошові кошти у розмірі 36000 грн. на поточний рахунок №26204508229401, відкритий на позивача у ПАТ “Банк Михайлівський”.

Згідно з Додатковою угодою від 04.03.2016 року до Договору №980-015-000195513, ОСОБА_2 для передання ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” внесено грошові кошти у розмірі 40000 грн. на поточний рахунок №26204508229401, відкритий на позивача у ПАТ “Банк Михайлівський”.

За умовами укладених позивачем з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" Договорів, грошові кошті та відсотки повертаються ОСОБА_2, на його рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» - №26204508229401.

Правильність встановлення судом першої інстанції наведених вище обставин сторонами не оспорюється.

Таким чином, на рахунок №26204508229401, відкритий на ім’я ОСОБА_2 08.10.2014 року, були внесені грошові кошти: 03.02.2016 року 56000 грн.; 12.02.2016 року 36000 грн.; 04.03.2016 року 40000 грн.

Зазначені кошти також вважаються вкладом, оскільки були залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах Договору №980-015-000000238 банківського рахунку.

Незважаючи на те, що зазначений Договір був найменований як «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за своїми умовами він є договором банківського поточного рахунку, на якому зберігаються кошти для технічного використання (тобто «депозит до запитання»). Жодної умови, які притаманні договору строкового вкладу, у тому числі строку його дії, визначення відсоткової ставки та інш., цей Договір не містить.

В подальшому, позивачем був здійснений перерахунок належних йому коштів на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на суму 100000 грн. та 24000 грн. на виконання зазначених вище умов договорів.

19 травня 2016 року з банківського рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача було здійснено повернення коштів на суму 101045,19 грн. та 24334, 46 грн., враховуючи відсотки.

Апелянт стверджує, що суми, які були повернуті від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача, не є вкладом у розумінні п. 3 та п. 4 статті 2 Закону № 4452-VI, оскільки кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позивача, як позикодавця. На думку відповідача, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не мають відношення до вкладу.

Колегія суддів вважає такі доводи непроможними, оскільки доказів порушення вимог чинного законодавства при внесенні на рахунок позивача грошових коштів 03.02.2016 року, 12.02.2016 року, 04.03.2016 року, подальше перерахування цих коштів на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" суду не надано.

Нікчемність банківських операцій апелянт обґрунтовує тим, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" були укладені 18.05.2016 року договори відступлення права вимоги № 1805 та 19.05.2016 року № 1, внаслідок яких Банк провів кредитну операцію з юридичною особою на суму 870000000 грн. та 561585182,51 грн., чим порушив обмеження, застосовані постановою Національного банку України № 917/БТ від 22.12.2015 року.

Проте, наведені доводи, на думку колегії суддів, не узгоджуються з положеннями Закону № 4452-VI.

Так, статтею 38 цього Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Жодна з наведених Законом № 4452-VI підстав, за наявності яких договір, який був укладений між позивачем та Банком у 2014 році, міг би бути визнаний нікчемним, апелянтом не зазначена. Крім того, нікчемність договорів, укладених між Банком та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", не свідчить про нікчемність договору банківського рахунку з позивачем, оскільки документи, які свідчать про пов’язаність цих угод або проведення банківських операцій (перерахування грошових коштів з рахунку/на рахунок позивача) на виконання договорів між Банком та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", суду не надано.

Відтак, висновок суду першої інстанції про допущену відповідачем бездіяльність у частині не визначення позивачу розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у розмірі граничної суми відшкодування коштів за вкладами - 200000 грн. 00 коп., та не відображення її у переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, суд першої інстанції допустив помилку при формулюванні резолютивній частині, зобов'язавши відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (доповнення) до «Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування 99101 грн. 47 коп. у межах гарантованої суми відшкодування, за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».

Так, до Закону № 4452-VI з часу його прийняття були внесені численні зміни.

Статтею 27 Закону № 4452 (в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 року) встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур’єр" або "Голос України". Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Отже, Законом № 4452-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначені повноваження Уповноваженої особи Фонду по складанню переліку рахунків вкладників та визначенню розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Зазначена помилка суду в частині зобов’язання відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (доповнення) до «Переліку вкладників» замість «Переліку рахунків вкладників», не впливає на правильність висновків суду, що викладені в оскарженій постанові, і може бути виправлена судом апеляційної інстанції шляхом внесення змін в резолютивній частині словосполучення «Переліку вкладників» - «Переліку рахунків вкладників».

Оскільки підстави для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції відсутні, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції – змінює, що відповідає приписам статті 201 Кодексу адміністративного судочинства Укаїни.

Керуючись статтями 195-196, 198, 201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі №808/2425/17 - змінити шляхом зазначення в резолютивній частині «Переліку рахунків вкладників» замість «Переліку вкладників».

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук