Ухвала суду № 69861621, 18.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2017 рокусправа № 808/940/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Баранник Н.П.

суддів: Чабаненко С.В. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 808/940/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач) щодо невиплати вихідної допомоги судді у звязку з відставкою;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу судді у звязку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивачка не погодилася із постановою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, з огляду на що, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги позивачка зазначає, що вона отримала право на відставку та виплату вихідної допомоги до внесення відповідних змін до законодавства Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». У контексті верховенства права відповідні зміни до законодавства не можуть стосуватись тих, хто вже користується відповідними правами, і розповсюджуються лише на тих осіб, які призначені на посаду судді після набрання змінами чинності.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді господарського суду Запорізької області строком на пять років на підставі Указу Президента України від 31.08.2004 №1026/2004.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 09.09.2010 №2512-VІ позивача обрано на посаду судді господарського суду Запорізької області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII Про звільнення суддів позивача звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області у звязку з поданням заяви про відставку.

На підставі наказу голови суду від 12.10.2016 №29к суддю Гандюкову Л.П. відраховано зі складу суддів господарського суду Запорізької області 12 жовтня 2016 року у звязку з виходом у відставку.

10 листопада 2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, листом від 14.03.2017 №08-13-01/746/2017 відповідач із посиланням на приписи Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції з 01.04.2014 відповідно до Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні) повідомив ОСОБА_1 щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати йому вихідної допомоги. Крім того, позивача повідомлено, що господарським судом Запорізької області неодноразово направлялись запити до Державної судової адміністрації України про надання розяснення щодо порядку нарахування, виплати та розміру вихідної допомоги судді у звязку з виходом у відставку та надано копії відповідних листів ДСА України.

Крім того, листом від 06.10.2016 №10-7227/16 ДСА України повідомило Господарський суд Запорізької області, що оскільки заяви суддів подані до Вищої ради юстиції та постанови про відставку прийняті Верховною Радою України після набрання чинності вказаними змінами до Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції з 01.04.2014 відповідно до Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні), правові підставі для нарахування та виплати зазначеним суддям вихідної допомоги, відсутні.

Вважаючи відмову в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у звязку з виходом у відставку протиправною, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що на момент реалізації позивачкою права на вихід у відставку, виплата вихідної допомоги не була передбачена нормами чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 №2453-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2453-VІ), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно частини 3 статті 122 цього ж Закону, повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Нормою частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону від 14 березня 2014 року № 887-VII було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Разом з тим, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ (а саме пп. 1 п. 28 цього Закону), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено вказану статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходять у відставку, не мають права на отримання вихідної допомоги.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

В той же час, положення частини 1 статті 143 Закону № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з викладеного, в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки (22 вересня 2016 року).

Також, відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки право на відставку позивачкою реалізовано під час дії Закону № 2453-VI, в редакції станом на дату прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивачку звільнено у відставку (22 вересня 2016 року), положеннями якого не передбачена виплата вихідної допомоги, то відсутні правові підстави для її стягнення.

Висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 808/940/17 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:Н.П. Баранник

Суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:А.А. Щербак