Постанова № 69861436, 27.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2017 року письмове провадження № 826/6683/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної фіскальної служби України Київської міської митниці Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1,) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДФС), Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 2, КММ ) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 10.05.2017 № 1059-о «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017;

- зобов'язання Голову Державної фіскальної служби України (виконуючого обов'язки Голови Державної фіскальної служби України) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017;

- стягнення з Київської міської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2017 року до дня фактичного поновлення на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ про звільнення суперечить законодавству про працю та порушує його трудові права та гарантії, що передбачені Кодексом законів про працю, а відтак має бути скасований як протиправний.

В обґрунтування протиправності спірного наказу ОСОБА_1 посилається на те, що його видано відповідачем 1 у зв'язку із скороченням посади першого заступника начальника митниці на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 26.08.2015 № 640 «Про внесення Змін до наказу ДФС від 12.09.2014 № 129» та наказу начальника Київської міської митниці ДФС від 01.09.2015 № 356 з 01 вересня 2015 року, яким введено в дію перелік змін № 6 до структури та перелік № 4 змін до штатного розпису на 2015 рік Київської міської митниці ДФС.

У той же час, на його переконання, відповідачами не було враховано факту перебування позивача на військовій службі, за призовом під час мобілізації, на особливий період, а відтак, порушено гарантії, передбачені ст.119 КЗпП та ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Також, під час скорочення його не було попереджено про вивільнення та не було запропоновано рівноцінної посади державної служби.

Окрім цього, ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що вищевказані накази відповідачів щодо внесення змін до штатного розпису Київської міської митниці ДФС постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/1325/17 визнано протиправними та скасовано, а відтак, його звільнення з займаної посади першого заступника начальника митниці у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП не ґрунтується на вимогах закону. Просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідачами 1 та 2 до суду були подані заперечення проти позову з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, зазначили, що оскаржуваний наказ від 10.05.2017 № 1059-о виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

В судове засідання представники відповідачів не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочиснтва України суд прийшов до переконання про можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної фіскальної служби України №145-о від 20.01.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

13.07.2015 наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 380-ос ОСОБА_1 було призвано на військову службу та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Одеса-2».

30.07.2015 наказом Державної фіскальної служби України № 2161-о ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 13.07.2015 на період проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією та збережено за ним на період проходження служби місце роботи (посаду) та середній заробіток до дня фактичної мобілізації.

Наказом командира 1 загону морської охорони Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.10.2016 № 321-ос позивача було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 26 вересня 2016 року №411/2016.

Наказом Державної фіскальної служби України №3451-о від 20.10.2016 ОСОБА_1 допущено з 20.10.2016 до виконання обов'язків за посадою першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС та, визнано таким, що втратив чинність з 20.10.2016, наказ ДФС України від 21.07.2015 №2161-о «Про увільнення від виконання обов'язків ОСОБА_1.»

Наказом Державної фіскальної служби України №1059-о від 10.05.2017 позивача звільнено з 10.05.2017 з посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, на підставі попередження про вивільнення від 14.11.2016.

Незгода позивача з вказаним наказом обумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий статус позивача як державного службовця, а також правовідносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням і припиненням державної служби врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набув чинності з 01 травня 2016 року (далі по тексту - Закон № 889-VІІІ).

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, видання відповідачем 1 оскаржуваного наказу відбулося через скорочення чисельності та штату працівників Київської міської митниці ДФС у зв'язку із затвердженням ДФС України Переліку змін до структури та штатного розпису Київської міської митниці ДФС на 2015 рік (наказ ДФС від 26.08.2015 року № 640 «Про внесення Змін до наказу ДФС від 12.09.2014 № 129»), введених в дію наказом Київської міської митниці ДФС від 01.09.2015 № 356, з 01.09.2015, якими, зокрема, посада першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС ліквідована та наказу ДФС України від 06 жовтня 2015 року № 752 «Про внесення змін до наказу ДФС України від 12 вересня 2014 року №129».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідачів, позивачем було оскаржено вказані вище накази ДФС України та Київської міської митниці ДФС до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 у справі №826/1325/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Київської міської митниці ДФС задоволено, визнано незаконними та скасовано накази Державної фіскальної служби України від 26 серпня 2015 року № 640 «Про внесення Змін до наказу ДФС від 12 вересня 2014 року № 129» та від 06 жовтня 2015 року № 752 «Про внесення змін до наказу ДФС України від 12 вересня 2014 року №129» в частині виведення посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України зі структури та штатного розпису Київської міської митниці ДФС України та наказ Київської міської митниці ДФС України від 01 вересня 2015 року № 356 в частині виведення посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України зі структури та штатного розпису Київської міської митниці ДФС України.

Зокрема, судом у адміністративній справі №826/1325/17 було встановлено, що, шляхом прийняття оскаржуваних наказів від 26 серпня 2015 року № 640, від 01 вересня 2015 року № 356 та від 06 жовтня 2015 року № 752, відповідачами, під час виконання ОСОБА_1 свого громадянського обов'язку по проходженню військової служби, фактично позбавлено його місця роботи та посади шляхом її виведення зі штату Київської міської митниці ДФС України, що є прямим порушенням статті 119 Кодексу законів про працю України.

Водночас, суд встановив, що оскаржувані позивачем рішення відповідачів не фіксують зміну істотних умов державної служби, оскільки не включають в себе жодну з наведених вище умов, в тому числі умову реорганізації державного органу, оскільки ними було лише виведено зі штату відповідача-2 посаду першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України, тоді як реорганізацією є злиття, приєднання, поділу або ж перетворення державного органу, чого в даному випадку не мало місця.

, ? ? 43 87 ? « ».

У той же час з аналізу акту про відмову від підписання попередження про наступне вивільнення від 14 листопада 2016 року не вбачається факту доведення до відома позивача оскаржуваних рішень. Крім того, судом не було встановлено обставин обізнаності позивача про існування такого акту від 14 листопада 2016 року.

У відповідності до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що вищевказані обставини, встановлені в адміністративній справі №826/1325/17, рішення у якій набрало законної сили, свідчать про протиправність скорочення посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, яку обіймав позивач, а відтак, і підстав для його звільнення через скорочення чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, за вказаних обставин, наказ Державної фіскальної служби України від 10.05.2017 № 1059-о «Про звільнення ОСОБА_1.» є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017.

Між тим, позовні вимоги в частині зобов'язання Голови ДФС України (виконуючого обов'язки Голови Державної фіскальної служби України) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді, задоволення не підлягають, як такі, що є похідними від позовних вимог про поновлення позивача на посаді, адже безумовною підставою для поновлення ОСОБА_2 на посаді є видання Головою ДФС (в.о. Голови ДФС) відповідного наказу.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приймаючи до уваги приписи вищевказаного законодавства, суд приходить до переконання про необхідність покладення обов'язку на відповідача 2 виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, з огляду на таке.

Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Згідно з довідкою Київської міської митниці ДФС №169 від 03.10.2017 середньоденний заробіток позивача у відповідності до Порядку №100 становить 574, 63грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 11 травня 2017 року по 27 жовтня 2017 року, що становить 118 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, становить 67 806,34 грн (574,63 х 118); тому, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наявність підстав для звільнення позивача через скорочення чисельності та штату працівників, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 10.05.2017 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 067,23 грн. (574,63 х 21) підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 128, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 10.05.2017 № 1059-о «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС України (03124, м.Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_1 (02034, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 67 806,34 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 067,23 грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов