Постанова № 69860859, 23.10.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1660/17

23 жовтня 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Подлісної І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 281 690,00 грн., мотивуючи тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобовязання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, яка не сплачена добровільно, а тому дана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання від 23.10.2017 року, в якому просить розглядати справу без його участі, в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не прибув, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи судом. Про причини неприбуття суд не повідомив.

Частинною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Як випливає з матеріалів справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець та перебуває на обліку у Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та підпункту 16.1.4. пункту 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) на відповідача покладений обовязок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Суд встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобовязання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 281 690,00 грн. по платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

Заборгованість по податку на додану вартість, виникла у зв'язку із несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання, нарахованого згідно із поданою відповідачем податковою декларацією від 21.08.2017 року № НОМЕР_1.

Згідно п.56.11. ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Так, у зв'язку із наявністю податкового боргу контролюючим органом виставлено та направлено на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові вимоги від 15.02.2007 року №0000971701, від 07.05.2007 року №2/462 та від 29.03.2007 року, з часу виставлення яких борг не переривався.

Доказів, які б підтверджували самостійну сплату відповідачем визначеної у податкових деклараціях суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування відповідачем не надано та судом не здобуто.

Таким чином, сума податкового зобовязання з податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка самостійно визначена платником податку у відповідних податкових деклараціях є узгодженою у порядку і на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Пунктом 179.7. ст. 179 ПК України визначено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Водночас, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку (пункт 57.1. ст. 57 ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 ПК України податковим боргом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість за результатами річного декларування на загальну суму 281 690,00 грн. є податковим боргом.

Як випливає з матеріалів справи, що з дати отримання податкових вимог, відповідач податковий борг не погашав у повному обсязі, а отже, відповідно до ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, ст. 60 ПК України зазначені податкові вимоги не відкликалися.

На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу у сумі 281690,00 грн. відповідач не надав, а суд не здобув.

Пунктом 41.2. ст. 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до п.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-167 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Коцюбинського, 1а, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47711, РНОКПП НОМЕР_2) податковий борг в розмірі 281690,00 (двісті вісімдесят одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 00 коп. по податку на додану вартість на р/р 31115029700513, код одержувача 38038156, МФО 838012, код бюджетної класифікації 30 14010100, банк одержувача ГУДКСУ у Тернопільській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.

Копія вірна

Суддя Подлісна І.М.