Постанова № 69860822, 24.10.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 р. Справа № 818/1172/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чечелюк О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1172/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач, ФОП ОСОБА_3І.) звернулася в суд із позовом до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2017 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 196 501,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що зазначення неправильного коду УКТЗЕД в податковій накладній не призводить до збільшення ставки податку на додану вартість з 7 до 20 відсотків за господарськими операціями позивача, оскільки предметом таких господарських операцій є продаж медичних виробів, передбачених Переліком медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні. Зазначила, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно застосовувала ставку податку на додану вартість 7% замість 20% по коду медичних виробів згідно з УКТЗЕД НОМЕР_2. Так, відповідно до Постанови КМУ від 03.09.2014 № 410 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезені на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків", а ФОП ОСОБА_3 проводила реалізацію медичних виробів за кодом УКТЗЕД НОМЕР_2, якого немає в зазначеному Переліку, чим порушила вимоги п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої було складено акт від 24.04.2017 № 198/18-28-13-03-15/1831819864/36 (а.с. 11-28).

Під час проведеної перевірки встановлено застосування ФОП ОСОБА_3 протягом жовтня 2014 року-грудня 2016 року ставки податку на додану вартість в розмірі 7% до медичних виробів по коду УКТЗЕД НОМЕР_2, чим порушено п. 193.1 ст. 193 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на суму 157 201,00 грн.

Головним управлінням ДФС у Сумській області 16.05.2017 прийняте податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 196 501,25 грн, у тому числі за основним платежем - 157 201,00 грн, за штрафними санкціями - 39 300,25 грн (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі фармацевтичними товарами, перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість встановлюється в розмірі 7 відсотків, зокрема, по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_3 здійснювалася реалізація на користь контрагентів з помилковим зазначенням в податкових накладних коду УКТЗЕД НОМЕР_2 (в редакції УКТЗЕД 2007 р.), наступних медичних виробів:

- набори гінекологічні;

- дзеркала гінекологічні;

- пристрої для вливання/переливання розчинів/крові (системи);

- шпателі медичні (дерев’яні та пластикові);

- скарифікатори;

- скальпелі хірургічні та леза до них (різних типорозмірів);

- затискачі медичні (в тому числі для пуповини);

- стетоскопи;

- сечоприймачі дитячі (універсальні, для хлопчиків/дівчаток);

- набори маніпуляційні;

- набори отоларингологічні;

- трубки ендотрахіальні (різних типорозмірів);

- пінцети (різних типорозмірів).

01 січня 2014 року набрав чинності Закон України «Про Митний тариф України», яким введено в дію нову редакцію української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеної на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Європейського Союзу.

У вказаній редакції української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності цифровий код товару НОМЕР_2 в зазначеній номенклатурі взагалі відсутній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 410 затверджено Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків (далі - Перелік).

Так, відповідно до цього Переліку медичними виробами, операції з постачання яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків є, зокрема, прилади для вливання розчинів (медичні), прилади, пристрої та інструменти, що використовуються в медицині, хірургії, стоматології; пристрої для відсмоктування та вливання, літотриптори ультразвукові, контрацептиви внутрішньоматкові, що відповідають коду УКТ ЗЕД НОМЕР_4.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 15 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до яких до товарної позиції 9018, зокрема, включаються:

- інструменти та пристрої для медицини або хірургії (хірургічні ножі та скальпелі усіх видів, дзеркала та відбивачі, шпателі, катетери, аспіраційні трубки, пінцети тощо);

- спеціальні діагностичні прилади та апарати (стетоскопи, цефалометри, спірометри тощо);

- інструменти для обробки носа, горла чи мигдалеподібної залози (затискачі, трансілюмінаційні апарати, тонсилотоми та хірургічні інструменти для видалення мигдалин, прямі ларингоскопи, щітки для чищення гортані і т.п.);

- інструменти для сечівника і сечового міхура;

- гінекологічні чи акушерські інструменти (ретрактори піхви, інструменти для екстирпації матки, акушерські стетоскопи, спеціалізовані оптичні інструменти для обстеження статевих органів, пінцети, перфоратори, інструменти для ембріотомії, кефалотріби та краніокласти, інструменти для виконання внутрішніх вимірювань і т.п.);

- апарати для переливання крові.

Так, з аналізу вищевказаного Переліку вбачається, що зазначена в ньому номенклатура медичних виробів визначається як за кодом УКТЗЕД, так і за текстовим описом відповідних товарів та/або найменуванням. Тобто, ідентифікація медичних виробів, які реалізуються суб’єктами господарювання, і реалізація яких підлягає обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, здійснюється не лише за кодом УКТЗЕД, а й за назвою та цільовим призначенням відповідних медичних виробів.

Відповідно до п. 1,6 розділу «Основні правила інтерпретації УКТЗЕД» Митного тарифу України, для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп; для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються.

Судом встановлено, і ця обставина не заперечувалася сторонами по справі, що ФОП ОСОБА_3 протягом жовтня 2014 року - грудня 2016 року здійснювалася реалізація медичних виробів, що класифікуються за кодом УКТЗЕД НОМЕР_4, а у податкових накладних, виписаних позивачем, помилково зазначено код УКТЗЕД НОМЕР_2.

За поясненнями представника позивача зазначення коду УКТЗЕД (в редакції УКТЗЕД 2007 року) до деяких медичних виробів при їх реалізації у період, що перевірявся, є технічною помилкою, що сталася внаслідок невнесення відповідних змін до програмного звітного комплексу MEDoc, що використовується ФОП ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності.

Крім того, як вбачається з первинних бухгалтерських документів, що засвідчують факти господарських операцій з постачання на користь ФОП ОСОБА_3 відповідних медичних виробів, такі вироби постачалися від контрагентів за кодом УКТЗЕД НОМЕР_4 (а.с. 67-250, том 1; а.с. 1-149, том 2).

Під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено змісту господарських операцій позивача, не досліджено весь ланцюг постачання товарів, оскільки, позивачем відповідні товари придбано у постачальників за кодом УКТЗЕД НОМЕР_4 і реалізовано їх покупцям, які в свою чергу здійснювали реалізацію цих товарів за кодом УКТЗЕД НОМЕР_4 із застосуванням ставки ПДВ в розмірі 7%.

Враховуючи той факт, що в первинних документах (податкових накладних), які засвідчують факти господарських операцій вказано назву та цільове призначення товару, відповідач не був позбавлений можливості ідентифікувати зміст господарських операцій з продажу медичних виробів із застосуванням ставки ПДВ в розмірі 7%, оскільки позивачем реалізовувалися саме товари, передбачені Переліком.

Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.08.2015 по справі № К/800/20643/14. Так, аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що в даному разі неправильне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТЗЕД у виписаних податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання Товариством умов формування податкового кредиту. Адже розглядуваний недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає податковому контролю (у тому числі й щодо встановлення виду та найменування придбаної платником продукції) та ідентифікації змісту господарської операції. Інспекція була вправі витребувати у платника додаткові відомості, пояснення та їх документальне підтвердження щодо правильності обчислення ПДВ у спірних податкових накладних.

З огляду на викладені вище обставини, враховуючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вказаний недолік в оформленні первинних документів (помилкове зазначення неправильного коду УКТЗЕД в податковій накладній) не може призводити до збільшення ставки податку на додану вартість з 7 до 20 відсотків за вказаними господарськими операціями, оскільки предметом таких господарських операцій є продаж медичних виробів, передбачених Переліком медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків. Відтак, при обкладенні під час реалізації медичних виробів податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків платником податків шкода державним інтересам не була завдана.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8).

Вказані вимоги законодавства зобов’язують суд при вирішенні справи в кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з’ясування об’єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства суд вважає за необхідне ретельно дослідити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії та, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення ним оскаржуваного рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб’єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1 965,01 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 16.05.2017 № НОМЕР_1 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 196 501,25 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (40000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) 1 965,01 грн (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять грн 01 коп.) сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 27.10.2017.

Суддя Н.В. Савицька