Постанова № 69860610, 26.10.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2017 р. Справа № 814/1989/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, до за участю: представника відповідача: Корзун Л.В.Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, простягнення коштів в сумі 149408 грн., В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Теріторіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області з вимогами стягнути з відповідача невиплачену йому частину суддівської винагороди, за період з 01.01.17 по 31.08.17 відповідно до вимог п.23 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16, у сумі 149408 гривень; при прийняття рішення допустити негайне виконання постанови в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, невиплаченої йому частини суддівської винагороди за 1 місяць.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в зазначений період відповідачем виплачувалась суддівська винагорода з обрахунку посадового окладу в 16000 гривень, хоча Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачений розмір мінімальної заробітної плати 3200 гривень.

Відповідач проти позову заперечив, просив його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, щоп.2 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України. Конституційний Суд України в Рішенні від 25.01.12 №3-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадянами та прагнути до збалансованості бюджету України. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.11 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансово забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічної безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Відповідно до ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Пунктом 23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р. Частиною 3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р. визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Крім того, ДСА України листом №11-1025/17 від 09.02.17 роз'яснено територіальним управлінням та місцевим загальним судам порядок виплати посадових окладів суддям. Таким чином, у січні та лютому 2017 року суддям місцевих загальних судів Миколаївської області, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16000 гривень. Відтак відповідач при виплаті позивачеві суддівської винагороди діяв в межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушувало прав позивача.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 призначено суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва строком на п'ять років Указом Президента України №432/2008 від 13.05.08.

16.05.13 постановою Верховної Ради України №250-VII ОСОБА_1 обрано суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва бестроково.

В період січень-серпень 2017 ОСОБА_1 отримував суддівську винагороду обраховану з розміру посадового окладу в 16000 гривень.

Станом на 31.08.17 ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання не проходив.

Відповідно до п.23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453.

Відповідно до ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200 гривень.

Таким чином, враховуючи, що 10 мінімальних заробітних плат в січні та лютому 2017 року дорівнювали 3200 гривень, посадовий оклад ОСОБА_1 в зазначені періоди повинен був дорівнювати 32000 гривень (10*3200).

Щодо того, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774 передбачена інша розрахункова величина у розмірі 1600 гривень для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а мінімальна заробітна плата не застосовується, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, як Конституцією України так і Законами «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII та від 07.07.10 №2453-VI, передбачено, що розмір суддівської винагороди регулюються виключно законом про судоустрій і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774-VIII не є законом про судоустрій, а тому відповідно до ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII вони не можуть регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Також, не можливо погодитись, що розрахункова величина в 1600 гривень, встановлена зазначеним Законом є якимось іншим розміром мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи, що в Законі України «Про Державний бюджет на 2017 рік» відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 гривень, суд дійшов висновку, що з 01.01.17 1600 гривень є розміром іншої спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.

В один і той же період часу не може існувати одночасно два відмінних один від одного розмір мінімальної заробітної плати.

Натомість, як вже було зазначено вище, ч.1 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI, розмір посадового окладу судді місцевого суду обраховується саме з розмірі мінімальної заробітної плати, а не якоїсь іншої розрахункової величини.

Встановлення розміру суддівської винагороди судді безпосередньо законом про судоустрій, є вимогою, конституційною гарантією (ст.130 Конституції України), а не рекомендацією до органів влади.

Право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами, обмежено, як Конституцією так і відповідними законами про судоустрій.

Разом з тим, суд наголошує, що соціально-економічні права не є абсолютними, і у разі неможливості їх фінансово забезпечити Держава має право на прийняття рішень пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, у тому числі щодо розміру суддівської винагороди.

Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, законодавець має право на встановлення будь-якого розміру суддівської винагороди, більшого чи меншого, але враховуючи вимоги ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 №1402-VIII, ч.1 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 №2453-VI це повинно бути передбачено виключено у законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.06 №1774-VIII щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні посадових окладів та заробітної плати працівників та встановлення для цих цілей нової розрахункової величини в 1600 гривень, враховуючи вимоги ст.130 Конституції України можуть застосовуватися до будь-яких інших посадових окладів та заробітних плат працівників, окрім посадових окладів суддів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права ОСОБА_1 на передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», за період січень серпень 2017 року були порушені, а тому позов належить задовольнити.

Щодо способу поновлення порушених прав позивача, то, на думку суду, найбільш ефективним є стягнення з відповідача суми заборгованості за період січень-серпень 2017 року на користь позивача.

Разом з тим, позивачем лише заявлено до стягнення суму у 149408 гривень, розрахунку цієї суми не надано. З позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, яким чином позивач обрахував саме таку суму заборгованості. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суму заборгованості, яка підлягає стягненню на його користь.

Враховуючи це, суд вважає що у такому випадку єдиним можливим способом поновлення порушених прав позивача є покладання на відповідача - Теріторіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень-серпень 2017 року, виходячи із посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст.8 Закону України «Про Державний бюджету України на 2017 рік» (32000 гривень), з врахуванням оплати відпусток, відряджень, лікарняних.

Також необхідно відмовити у задоволені вимог щодо негайного виконання постанови в частині стягнення з відповідача невиплаченої частини суддівської винагороди за 1 місяць, оскільки позивачем не визначено розмір цієї винагороди за один місяць.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди за січень-серпень 2017 року, виходячи із посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (з врахуванням оплати відпусток, відряджень, лікарняних).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27.10.17

Суддя В.В. Біоносенко