Постанова № 69860591, 27.10.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10:55 год.

27 жовтня 2017 року справа № 814/2049/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: Сукачова Є.С.,

представника відповідача: Залуцької Н.П.,

представника третьої особи 1: Тимченко А.О.,

представника третьої особи 2: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомкомпанії "DORSET SHIPPING LTD", пр-т Шевченка, 29А, оф. 14, м. Одеса, Одеська область, 65058

доМиколаївської митниці ДФС України, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТретя особа 1: товариство з обмеженою відповідальністю "Океан-Судоремонт", пр. Маяковського, 68, оф. 233 (пл. Заводська, 1, м. Миколаїв, 54000), м. Київ 232, 02232 Третя особа 2: товариство з обмеженою відповідальністю "Українське морське агенство", вул. Буніна, 10, м. Одеса, Одеська область, 65026 провизнання протиправним і скасування рішення від 07.09.17 р.

В С Т А Н О В И В:

Компанія "Dorset shipping LTD" (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженої відповідальністю "Океан-Судоремонт" (як пояснив позивач, у позові він помилково вказав назву товариства як "Океан-Судноремонт" (а. с. 148)) (далі - третя особа 1), товариство з обмеженої відповідальністю "Українське морське агенство" (далі - третя особа 2), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову у наданні дозволу третій особі 1 на розміщення у митному режимі переробки на митній території України судна "Dorset".

В обґрунтування позовних вимог вказано на те, що норми Митного кодексу України (далі - МК України) не містять такої підстави для відмови у наданні дозволу на розміщення у митному режимі переробки на митній території України товарів, як наявність арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження. Позивач наполягає на тому, що відповідач не є органом, який контролює та здійснює виконання судових рішень у кримінальному провадженні. В судовому засіданні представник позивача доповнив свої доводи посиланням на судову практику з розгляду аналогічних спорів, які виникали раніше між ним та відповідачем.

Відповідач позов не визнав, у запереченнях зазначив, що на його переконання, ухвала суду, якою накладено арешт на майно, є самостійною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розміщення у митному режимі переробки на митній території України товарів (а. с. 117-122).

Третя особа 1 просила задовольнити позов з підстав, аналогічних доводам позивача (а. с. 94-100, 125-131).

Третя особа 2 пояснень на позовні вимоги не надіслала, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, 9 вересня 2016 р. слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/43875/16-к прийнято ухвалу, якою накладено арешт на цілісний майновий комплекс публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", (далі - ПАТ "МСЗ Океан"), місцезнаходженням якого є м. Миколаїв, пл. Заводська 1. У п. 4 ухвали окремо зазначено про те, що забороняється розпорядження, відчуження, користування будь-яким чином рухомим і нерухомим майном, як органам управління ПАТ "МСЗ Океан", так і іншим юридичним та фізичним особам. Цією ж ухвалою все майно передано на відповідальне зберігання третій особі 1 (а. с. 29-33).

14 листопада 2016 р. Апеляційним судом міста Києва ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в частині передачі арештованого майна на відповідальне зберігання третій особі 1 скасована, в цій частині постановлено нову ухвалу, якою контроль за виконанням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва покладено на посадових осіб Генеральної прокуратури України. В решті ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва залишена без змін (а. с. 34-36).

Отже, з листопада 2016 р. цілісний майновий комплекс ПАТ "МСЗ Океан" знаходиться під арештом, який включає заборону будь-яким особам користуватись арештованим майном.

31 травня 2017 р. позивач і третя особа 1 уклали контракт на ремонт № 21/20170531, за умовами якого третя особа 1 зобов'язувалась виконати ремонтні роботи на судні "Dorset", яке належить позивачу (а. с. 19-21).

23 серпня 2017 р. третя особа 1 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розміщення у митному режимі переробки на митній території України судна "Dorset".

7 вересня 2017 р. відповідач відмовив у наданні такого дозволу, мотивувавши свою відмову наявністю заборони на використання майна, яке міститься в рішенні Печерського районного суду м. Києва (а. с. 37).

Як зазначено у рішенні відповідача, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва сама по собі є достатньою підставою для відмови третій особі 1 у наданні дозволу на розміщення у митному режимі переробки на митній території України судна.

Позивач наполягає на тому, що ст. 149 ч. 8 МК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України, який не підлягає розширеному тлумаченню і така підстава, як арешт майна у кримінальному провадженні цим кодексом не передбачена, а тому відмова позивачу у наданні дозволу з іншої причини, яка не передбачена безпосередньо МК України, є протиправною.

Фактично спір між сторонами зводиться до того, чи можна розглядати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про арешт майна ПАТ "МСЗ Океан", яке буде використовуватись третьою особою 1 для ремонту судна позивача, як законну підставу для відмови у наданні дозволу на розміщення судна у митному режимі переробки, за умови, що безпосередньо МК України такої підстави не містить, та чи є відповідач органом, який контролює і здійснює виконання рішень у кримінальному провадженні.

На переконання суду, МК України регулює правовідносини, які складаються між особою та митним органом за "звичайних" умов. В той же час, Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі - КПК України) містить норми, які можуть "вторгатись" у перебіг будь-яких інших правовідносин, в тому числі і митних, і норми КПК України матимуть пріоритет перед нормами МК України.

Так, наприклад ст. 170 ч. 3 абз. 2 КПК України визначає, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Ця ж норма повторюється і в ч. 7 наведеної статті. Така перевага норм КПК України перед іншими нормами законодавства пояснюється більшою значущістю розкриття злочинів і покарання винних, порівняно з іншими суспільними потребами.

Той факт, що ст. 149 ч. 8 МК України серед підстав для відмови у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України окремо не передбачає рішення суду про арешт майна, не має значення, так як така підстава і не може міститись у МК України, адже норми кримінального процесу містяться виключно у КПК України.

Не можна погодитись і з доводами позивача про те, що відповідач не уповноважений виконувати рішення у кримінальному провадженні, адже це суперечить принципу обов'язковості судового рішення, який закріплений в ст. 124 ч. 5 Конституції України в редакції, яка діяла на момент прийняття судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що згідно п. 2.6. ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, арешт накладений на цілісний майновий комплекс ПАТ "МСЗ Океан", який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пл. Заводська 1. Третя особа 1 розташована за тією ж адресою, що слідує з реквізитів контракту, заяви, поданої до відповідача та інших документів.

Як визначено ст. 4 ч. 1 абз. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Із законодавчого визначення терміну цілісного майнового комплексу слідує, що одне тільки знаходження судна позивача на території акваторії ПАТ "МСЗ Океан", навіть без виконання ремонтних робіт, є порушенням судового рішення, адже в такому випадку використовується земельна ділянка, на яку накладено арешт.

Що стосується посилань позивача на наявність судових рішень, якими рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розміщення у митному режимі переробки в аналогічних справах визнавались протиправними (а. с. 86-89, 107-116), а також на попередню практику відповідача, який надавав такі дозволи (а. с. 163-165), суд зазначає, що такі судові рішення не мають преюдиціального значення, а крім того, за правилами ст. 86 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Крім викладеного, суд звертає увагу на наступне. Із заявою про надання дозволу на розміщення у митному режимі переробки на митній території України судна "Dorset" до відповідача зверталась третя особа 1, а не позивач. І хоча позивач є власником судна, це має значення для цивільних чи господарських правовідносин, наприклад у випадку відшкодування збитків. В той же час, адміністративні правовідносини склались виключно між третьою особою 1 та відповідачем і відмова у наданні дозволу порушила права тієї особи, яка зверталась за його отриманням, тобто третьої особи 1, а не позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Повний текст постанови складений

30 жовтня 2017 р.

Суддя Мороз А. О.