Постанова № 69860541, 25.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року справа № 813/3280/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп'як О.О.,

секретаря судового засідання Кушик Й.-Д. М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору начальника Личаківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору начальника Личаківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3, в якому позивач просить:

-визнати дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 26.06.2017 року неправомірними;

-зобовязати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.06.2017 року у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Наказу МВС України від 12.03.2013 року №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2017 року позивач звернувся до Начальника Личаківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області із клопотанням про проведення службового розслідування за фактом невиконання посадових обовязків виконавця, який реєстрував його заяву та надавав відповідь та вжиття дисциплінарних заходів щодо посадових осіб, бездіяльність яких сприяла обмеженню прав заявника та підтверджена ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11.05.2017 року. У відповідь на його звернення Слідче управління ГУ НП у Львівській області скерувало лист від 27.07.2017 р №10833/16/02-17. Позивач вважає, що вказаний лист порушує його права на належний розгляд клопотання, оскільки у ньому не вказується про жодні вжиті заходи, не визнається факт допущеного працівниками порушення, немає посилань на норми чинного законодавства, як на причину відмови у розгляді клопотання позивача, відсутній висновок щодо проведеного розслідування. Відтак, вважає, що відповідач неналежно та не обєктивно розглянув його клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні, що відбулось 19.10.2017 року проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказав, що позов не визнає, оскільки клопотання ОСОБА_1 від 26.06.2017 року адресовано не Слідчому управлінню ГУ НП у Львівській області, не керівнику ГУ НП у Львівській області, а скероване начальнику Личаківського відділу поліції, який у даній справі не є відповідачем та який не наділений правом проведення службових розслідувань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих. Окремо звернув увагу на те, що не може йти мова про бездіяльність відповідача позаяк заява про злочин була зареєстрована. На думку представника відповідача, ставити вимогу про визнання протиправною бездіяльність відповідача не можна, оскільки до відповідача напряму позивач не звертався, Слідче управління не зобовязано було згідно КПК здійснювати реєстрацію в ЄРДР. Клопотання позивача до відповідача не надходило, а відповідь на звернення позивача надав начальник Личаківського ВП ОСОБА_3, тому вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши представлені ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.06.2017 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Начальника Личаківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області із клопотанням про проведення службового розслідування за фактом невиконання посадових (службових) обовязків виконавця, який реєстрував його заяву та надавав відповідь; вжиття дисциплінарних заходів щодо посадових осіб, бездіяльність яких сприяла обмеженню прав заявника та підтверджена ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11.05.2017 року (якою зобовязано внести відомості в ЄРДР) у відповідності до Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

У відповідь на вказане звернення, Слідче управління ГУ НП у Львівській області листом №10833/16/02-17 від 27.07.2017 року, повідомило позивачу інформацію щодо надходження заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, скерування такої за належністю до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області, реєстрацію заяви в журналі, кому доручено розгляд вказаних матеріалів. Також у відповіді йдеться про подальше оскарження позивачем бездіяльності СВ Личаківського ВП ГУНП до суду, винесене судом рішення та його виконання. У листі відповідачем зазначено, що вивченням вищевказаного кримінального провадження встановлено, що факти наведені у зверненні ОСОБА_1 щодо бездіяльності працівників Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, яка полягає у нереєстрації поданої заяви та не внесені відомостей до Єдиного РДР у відповідності до ухвал суду не знайшли свого підтвердження. Крім того, вказано, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017140040001311 триває, проводяться слідчі (розшукові) дії спрямовані на повне, швидке та неупереджене проведення розслідування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», Наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177 "Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України", Наказом МВС України від 12.03.2013 року №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права, регламентовано Законом України «Про звернення громадян» (далі Закон №393/96-ВР).

Преамбулою до Закону N 393/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3 Закону N 393/96-ВР).

Згідно ст. 4, 5 Закону N 393/96-ВР, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких зокрема порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.

Відповідно до ст. 15 Закону N 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно ст. 19 Закону N 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Відповідно до ст.1, 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року №3460-ІV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни; службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до п.1.6 Наказу МВС України від 10.10.2004 № 1177 "Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Положення), до звернень громадян відносять викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Під терміном "заява" (клопотання) слід розуміти - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як вказано у п.1.7 Положення, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені у сфері управлінської діяльності, належать такі, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; на громадянина незаконно покладено будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно п.4.1 Положення, керівники апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству. Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов'язково спілкуються з їх авторами, з'ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 4.3, 4.4 Положення передбачено, що за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання. Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді (п.4.6 Положення).

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті апаратом МВС, закладами, установами, підприємствами, що належать до сфери управління МВС, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. (п.4.7 Положення).

Пунктами 7.4-7.5 Положення визначено, що за кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі органів внутрішніх справ або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом внутрішніх справ, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові органу внутрішніх справ або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб. Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу внутрішніх справ (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення прийнято Наказ МВС України від 12.03.2013 року №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" (далі Інструкція).

Згідно п.2.1. Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є зокрема порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися зокрема в письмових зверненнях громадян України. (п.2.5 Інструкції).

У випадку допущення слідчими порушень норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування службові розслідування проводяться Головним слідчим управлінням МВС, слідчими управліннями (відділами) ГУМВС, УМВС. (п.4.3 Інструкції).

З огляду на положення п.4.3 Інструкції та ст. 7 Закону N 393/96-ВР, звернення позивача було розглянуто належним субєктом Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області.

Судом встановлено, що надана відповідачем відповідь №10833/16/02-17 від 27.07.2017 року стосувалась питання реєстрації та руху кримінального провадження за заявою позивача, а не питання проведення службового розслідування за фактом невиконання посадових обовязків виконавця, який реєстрував заяву позивача та надавав відповідь, вжиття дисциплінарних заходів щодо посадових осіб, бездіяльність яких сприяла обмеженню прав заявника.

В даному випадку, виконання наведених вище приписів чинного законодавства України щодо розгляду звернення та надання на нього відповіді носило суто формальний характер, оскільки лист №10833/16/02-17 від 27.07.2017 року, наданий ОСОБА_1 у відповідь на його звернення від 26.06.2017 року, не ґрунтується на ретельному дослідженні обставин і питань, які порушує заявник у своєму зверненні, та не надає на них вичерпної та зрозумілої відповіді, що підтверджується змістом такого листа-відповіді.

Суд підкреслює, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обовязку зі сторони адресата, позаяк, окрім своєчасності надання відповіді, не менш істотним є її належне обґрунтування та вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення та на підставі його ґрунтовного і всебічного вивчення).

Як вбачається з вказаного листа, у ньому відповідачем не відображено про вжиті заходи для об'єктивного вирішення поставлених позивачем у клопотанні від 26.06.2017 року питань. В порушення п.4.3,4.4 Положення, відповідь на звернення позивача не містить мотивованого висновку про результати розгляду такого звернення, рішення є невмотивованим та необґрунтоване нормами чинного законодавства. Відповідь на звернення позивача надана з порушенням норм Закону України «Про звернення громадян» та п.4.6 Положення, оскільки відповідачем не розглянуто всіх поставлених у ньому питань, не вказано про вжиті заходи, не надано вичерпної відповіді з покликаннями на норми чинного законодавства, відтак таке звернення від 26.06.2017 року вважається не вирішеним.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що лист №10833/16/02-17 від 27.07.2017 року, який був наданий у відповідь на клопотання ОСОБА_1 від 26.06.2017 року, не може в контексті приписів чинного законодавства України вважатися належною відповіддю на звернення громадянина (по суті викладених у ньому обставин і порушених питань), відтак, такий розгляд звернення громадянина є неналежним і протиправним.

Суд відзначає, що в ході розгляду цієї справи було встановлено дійсне порушення права позивача, як субєкта правовідносин у сфері звернень громадян, на належний розгляд свого звернення та отримання на нього ґрунтовної відповіді та реагування. У той же час, встановлення підставності доводів конкретного звернення, виявлення порушення прав й інтересів осіб унаслідок викладених у ньому обставин, визначення шляхів реагування на нього тощо віднесено до компетенції тієї особи, якій таке звернення адресоване, й це повинно провадитися при розгляді та вивченні відповідного звернення. Суд також зауважує, що вирішуючи цю справу він не втручається в компетенцію та дискрецію відповідача, позаяк не вирішує й не дає вказівки на спосіб вирішення по суті звернення ОСОБА_1 від 26.06.2017 року, а лише встановлює чи були порушені права такої особи на належний розгляд свого звернення та чи підлягають вони захисту.

Відтак, базуючись на встановлених дійсних обставинах справи в їх сукупності, відповідних приписах чинного законодавства України, керуючись наведеними вище міркуваннями, суд приходить до висновку, що субєкт владних повноважень не дотримався вимог чинного законодавства й порушив права позивача як учасника правовідносин у сфері звернень громадян, які підлягають безумовному захисту.

Щодо заперечень представника відповідача стосовно звернення із клопотанням від 26.06.2017 року до начальника Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області а не до відповідача, слід зазначити, що такі судом до уваги не беруться з огляду на положення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» та п.4.3 Інструкції.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача щодо отримання повної і обґрунтованої відповіді на своє звернення, в зв'язку з чим, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 640 грн. згідно квитанції №20 від 26.09.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 640 грн. підлягають стягненню з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 26.06.2017 року неправомірними.

3. Зобовязати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.06.2017 року у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Наказу МВС України від 12.03.2013 року №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України».

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 30.10.2017 року.

Суддя Карп'як О.О.