Постанова № 69860355, 24.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. справа № 809/1218/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 04.08.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 04.08.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробником таких тютюнових виробів, роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої та продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статус субєкта господарювання у сфері громадського харчування, а відтак протиправно оскаржуваним рішенням застосував до позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 26800,00 грн.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення предмету позову, підтримали в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених в письмовому запереченні, яке міститься у матеріалах справи. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та його представників, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

20.04.2000 року ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 500389 (а.с.14) та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.

17.07.2017 року начальником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області видано наказ за № 1192, яким з 19.07.2017 року зобовязано провести фактичну перевірку крамниці "Зодіак" за адресою: проспект Лесі Українки, 14, м. Калуш, ФОП ОСОБА_1 (а.с.54).

На підставі підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України та наказу від 17.07.2017 року за № 1192, відповідачем оформлено направлення на проведення фактичної перевірки дотримання субєктами господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками від 17.07.2017 року за № 1266 та за № 1267 (а.с.57-58).

Вказані документи предявлені особі, що фактично проводить розрахункові операції в крамниці "Зодіак" продавцю ОСОБА_5, однак остання відмовилась від підпису про ознайомлення, про що відповідачем складено акт відмови від підпису направлення та отримання копії наказу на право проведення фактичної перевірки за № 090149/РРО від 19.07.2017 року (а.с.55).

19.07.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці крамниці "Зодіак", що розташована за адресою: м. Калуш, вул. Лесі Українки, 14, субєкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 19.07.2017 року за № 090149 (а.с.49-53).

Перевіркою встановлено порушення позивачем встановленого порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, зокрема:

- вимог статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в результаті роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником таких тютюнових виробів, а саме: реалізовано одну пачку сигарет "Честерфілд", виробника ПрАТ "Філіп Морріс Україна", акцизна марка ТВ ЗФ 16/4 072552, виготовлену 09.01.2017 року із ціною вказаною на пачці 24,50 грн. х 5% акцизного податку = 25,73 грн., а фактично реалізовано по ціні 26,75 грн.;

- вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року за № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" в результаті роздрібної торгівлі коньяком за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, а саме: згідно контрольної стрічки за 09.12.2016 року № 351 реалізовано пляшку коньяку "Шабський" 0,5л, 3*, 40% по ціні 86,00 грн., в той час коли мінімальна роздрібна ціна на коньяк 3*, 40%, 0,5л становить 104,90 грн.;

- вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року за № 854 в результаті продажу алкогольних напоїв (вина) на розлив для споживання на місці без дозволу субєктом господарювання, який не має статусу субєкта господарювання у сфері громадського харчування або спеціального відділу, що має статус субєкта господарювання громадського харчування з універсальним асортиментом товарів (а.с.49-53).

Судом встановлено, що продавець крамниці "Зодіак" ОСОБА_5 відмовилась від підпису та одержання матеріалів перевірки, що підтверджується актом відмови від підпису та отримання акту фактичної перевірки за № 090149 від 19.07.2017 року (а.с.56).

За наслідками розгляду вищевказаного акта перевірки, згідно абзаців 9, 13, 14 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" відповідачем прийнято, зокрема, оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 04.08.2017 року за № НОМЕР_1, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 26800,00 грн., а саме за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статусу субєкта господарювання громадського 6800,00 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої 10000,00 грн., за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби 10000,00 грн. (а.с.18).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1.статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пункт 80.2. статті 80 Податкового кодексу України).

Пунктом 80.7. статті 80 Податкового кодексу визначено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно пункту 81.1.коментованої статті посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 80 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що посадових осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було допущено до проведення фактичної перевірки.

Під час здійснення фактичної перевірки посадовими особами платника податків не надано жодних заперечень чи зауважень щодо дій державних інспекторів під час проведення перевірки та щодо інформації, викладеної в акті, що підтверджується сторінкою 4 акта перевірки.

Суд зазначає, що власне ж допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні такої перевірки.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Стосовно висновку відповідача про здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником таких тютюнових виробів, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.4. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни. Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 14.1.106. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 213.1.9. пункту 213.1. статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно підпункту 214.1.4. пункту 214.1. статті 214 Податкового кодексу України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (пункт 215.1. статті 215 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 215.3.10. пункту 215.3. статті 215 Податкового кодексу України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування (пункт 28.2. статті 28 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Судом встановлено, що на момент здійснення фактичної перевірки максимальна роздрібна ціна на пачку сигарет "Честерфілд Блу" визначена виробником на рівні 25,50 грн., що підтверджується видатковою накладною за № ФР17-000066427 від 24.06.2017 року, виданою постачальником ТОВ "Тедіс Україна" (а.с.23).

Таким чином, граничною роздрібною ціною сигарет "Честерфілд Блу" є 26,77 грн., що відповідає належній ціні реалізації зазначених сигарет позивачем та вказує на протиправність застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували на те, що при проведенні перевірки було реалізовано одну пачку сигарет "Честерфілд", виробника ПрАТ "Філіп Морріс Україна", акцизна марка ТВ ЗФ 16/4 072552, виготовлену 09.01.2017 року із ціною вказаною на пачці 24,50 грн. х 5% акцизного податку = 25,73 грн., а фактично реалізовано по ціні 26,75 грн.

Щодо висновку відповідача про продаж алкогольних напоїв (вина) на розлив для споживання на місці без дозволу субєктом господарювання, який не має статусу субєкта господарювання у сфері громадського харчування або спеціального відділу, що має статус субєкта господарювання громадського харчування з універсальним асортиментом товарів, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

За приписами пункту 11 частини 1 статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до частини 6 статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими від 30.07.1996 року за № 854 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

З системного аналізу статей 15-3 та 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" слідує, що до суб'єкта господарювання, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення статті 15-3 тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.

Як видно з акту перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого в статті 15-3 Закону - споживання таких напоїв на місці, оскільки в ньому не вказано, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачем продаж алкогольних напоїв здійснювався для споживання кінцевим споживачем на місці.

В акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні крамниці, в якій наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання, а також наявність відповідного посуду.

Таким чином, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Оскільки Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" чітко зазначено щодо необхідності мати відповідний спеціальний статус, який надає право здійснювати діяльність з продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, з обов'язковою умовою споживання реалізованих алкогольних напоїв на місці, а факт продажу позивачем алкогольних напоїв для споживання їх саме на місці продажу не доведено відповідачем належними доказами при розгляді даної справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.

Стосовно висновку відповідача про здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари; мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Згідно частини 10 статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року за № 957(далі - Постанова № 957).

Відповідно до положень Постанови № 957, в редакції чинній на момент допущення позивачем вказаного порушення, розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, зокрема, на коньяк (бренді) три зірочки (код УКТЗЕД 2208 20) мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту складає 336,22 грн. (оптово-відпускна) та у розмірі 524,50 грн. (роздрібна).

При цьому, Постановою № 957 передбачено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) пять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за обємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Таким чином, з урахуванням вимог Постанови № 957 мінімальна роздрібна ціна коньяку три зірочки (код УКТЗЕД 2208 20), місткістю 0,5 л., міцністю 40 % об. спирту на момент встановленого порушення становила 104,90 грн. (524,50 х 0,5 х 40 / 100 = 104,90).

На підтвердження факту реалізації позивачем пляшки коньяку "Шабський" 0,5л, три зірочки, 40% по ціні 86,00 грн. представником відповідача надано суду витяг з баз даних АІС "Податки", з якого вбачається дата, час, назва та ціна реалізованого виробу, а також суб'єкта господарювання, який здійснив таку реалізацію та ідентифікаційні дані реєстратора розрахункових операцій (а.с.69).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведений факт реалізації суб'єктом господарювання алкогольної продукції за цінами нижчими ніж нормативно встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що контролюючим органом правомірно застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття відносно позивача рішення про застосування фінансових санкцій за порушення, факт вчинення яких не доведено належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності правопорушення, виявленого за результатами перевірки. Натомість основними доказами є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд зазначає, що оскаржуване рішення за № НОМЕР_1 від 04.08.2017 року в частині застосування фінансових санкцій за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статусу субєкта господарювання громадського на суму 6800,00 грн. та за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби на суму 10000,00 грн., а всього разом 16800,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає до скасування

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Факт сплати позивачем судового у розмірі 640,00 грн. підтверджується квитанцією за № NIBJX40963 від 21.08.2017 року (а.с.2).

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0006221407 від 04.08.2017 року в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 16 800 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код 39394463) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 66 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 30.10.2017.