Ухвала суду № 69859051, 19.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35444/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Херсонської митниці на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 821/457/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек-Україна" до Херсонської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів за №508050000/2015/000006/2 від 21 січня 2015 року та картки відмови №508050000/2015/00007 від 21 січня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняті Херсонською митницею картку відмови у митному оформленні товарів №508050000/2015/00007 та рішення про коригування митної вартості товарів №508050000/2015/000006/2 від 21 січня 2015 року.

На постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року надійшла касаційна скарга Херсонської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 серпня 2012 року позивачем укладено з компанією "JiangSu BaiXiong Machinery Co., Ltd", Китай, зовнішньоекономічний контракт №СН1508-12, за яким продавець передає, а покупець приймає та здійснює оплату товару на умовах контракту. Найменування та кількість товару за контрактом, а також ціна та загальна вартість разового постачання зазначається в додатках, що є невід'ємною частиною контракту. Сплата відбувається на підставі наданого продавцем інвойсу. Постачання товару здійснюється на умовах СРТ Одеса або Іллічівськ, Україна, згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.

20 січня 2015 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий за вказаним контрактом товар: верстат для обробки виробів з ПВХ: онлайн пристрій для формування отворів у деталях, а саме профілю кутовому будівельному з ПВХ - 1 комплект, вагою нетто 550 кг., вартість 3500,00 USD (55327,08 грн.); запасна частина лінії з покраски ПВХ виробів: Ембосируючий вал зі сталі (для нанесення малюнку та фарби на погонажні пластикові вироби з ПВХ) - 1 шт., вагою нетто 150 кг., вартість 250,00 USD (3951,93 грн.); інструменти для верстатів: частина пристрою для формування отворів у ПВХ профілі - комплект, матриця і пуансон, за допомогою якої відбувається формування отворів - 3 комплекти, вагою нетто 50 кг., вартість 900,00 USD (14226,96 грн.).

Митна вартість вказаних вище товарів була задекларована позивачем із застосуванням 1 (першого) методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за ціною контракту (господарської операції), вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту від 15 серпня 2012 року № СН1508-12 становить 4650,00 USD (73505,97 грн.), що підтверджується серед іншого комерційним інвойсом № ВХ-14120801 від 08.12.2014 р.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації форми МД-2 митної вартості товарів TOB "Мегатек-Україна" подано митному органу наступні документи: картку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну №585/8 від 19.01.2015 року; коносамент AMIGL140278256А від 12.12.2014р.; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №2, №10 від 17.11.2014 р. за яким продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує обладнання та комплектуючі до нього на загальну суму 4650,00 доларів США переліченого виду та кількості: онлайн пробійник - 1 комплект за ціною 3500,00 доларів США, запасна частина до онлайн пробійника - комплекти за ціною 300,00 доларів США зо комплект всього на 900,00 доларів США, вал для тепмодруку (ембоссинга) - 1 шт. за ціною 250,00 доларів США; додаток №1, доповнення №4; виписку з бухгалтерської документації №14-01/2 від 14.01.2015 р. про придбання валюти на міжбанківській валютній біржі за курсом 1564,00 грн. за 100 дол. США; платіжне доручення в іноземній валюті від 21.11.2014 р. за яким на рахунок «JiangSu BaiXiong Machinery Co., Ltd» переведено 4650,00 дол. США; комерційний інвойс № ВХ-14120801 від 08.12.2014р. та інші документи.

Під час митного оформлення товару митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, відповідачем було відмовлено позивачу в митному оформлені товару. Підставою для відмови є рішення про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2015 року № 508050000/20115/000006/2, яким скориговано митну вартість товарів у сторону збільшення та оформлено картку відмови №508050000/2015/00007 від 21 січня 2015 року в митному оформлені декларації №508050000/2015/001089 від 20 січня 2015 року.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Так, в рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, в якості однієї із підстав відмови, зазначено про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару.

Таке твердження відповідача спростовується копією листа позивача №2 від 20.01.2015 р. в якому останній повідомляв Митницю що вантаж який прибув на адресу позивача згідно комерційного інвойсу № ВХ-14120801 від 08.12.2014 р. не страхувався (в картці відмови міститься інформація про даний лист).

Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, про що позивачем надана письмова інформація, твердження відповідача про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо страхування не здійснювалось, то вимоги щодо надання неіснуючих документів слід вважати безпідставними.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи, суди обґрунтовано дійшли висновку, що відповідач не навів обґрунтованих доводів на підтвердження висновку про те, що позивачем по справі були заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, а також не обґрунтував в чому саме полягала неможливість визначити митну вартість товару за наявними документами.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Херсонської митниці відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: