Ухвала суду № 69859041, 25.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/14671/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолідер» (далі - позивач, Товариство) до суду заявлений позов до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування в частині податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 року №0000242205/69 та №0000252205/70.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1), а провадження в адміністративних справах - відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2).

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених ст. 186 Кодексу, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2016 року відповідачем подано апеляційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та клопотання про звільнення від сплати судового збору, однак ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у звільненні від сплати судового збору відмовлено та у зв'язку з несплатою судового збору залишено апеляційну скаргу без руху.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору) апеляційну скаргу повернуто.

21 жовтня 2016 року контролюючим органом повторно подано апеляційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, однак ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження поважності пропуску такого стоку.

Контролюючим органом до суду надано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення, в якому як на підставу поважності пропуску такого строку та його поновлення відповідач покликався на те, що на момент первинного звернення із апеляційною скаргою в нього не було можливості сплати судовий збір у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року визнані неповажними.

Судом апеляційної інстанції обгрунтовано визнано наведені контролюючим органом підстави неповажними, оскільки як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом не було надано будь-яких доказів ненадходження чи несвоєчасного надходження необхідних асигнувань з бюджету на його казначейський рахунок, як не зазначено і часу таких надходжень, що виключає можливість встановити період, протягом якого в скаржника були відсутні кошти для сплати судового збору, а також оцінити дії скаржника щодо своєчасності сплати судового збору вже після надходження такого фінансування на його рахунок.

Суд зазначає, що посилання заявника, на відсутність коштів для сплати судового збору є необґрунтованим, оскільки така підстава не є поважною та не звільняє відповідача від обов'язку дотримуватись процесуальних строків як сторони по справі.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Крім того, в касаційній скарзі контролюючий орган вказує на надання суду апеляційної інстанції повідомлення про арешт рахунків за січень - вересень 2016 року, проте матеріали справи не містять вказаного повідомлення, крім того, з наданого реєстру платіжних доручень за період з 01.05.2016 року по 10.10.2016 року (т. 3 а.с. 218- 224) вбачається, що відповідачем здійснювались платежі по сплаті судового збору, а отже твердження контролюючого органу про відсутність коштів для сплати судового збору, як і про арешт рахунків, не відповідає дійсності.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 822/1087/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна