Постанова № 69858749, 24.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м. Київ К/800/15577/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Заїки М.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови йому у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити йому виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з вересня 2000 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII, продовжує працювати в Липоводолинському районному суді Сумської області. У зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ йому як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, було припинено виплату пенсії з 01 квітня 2015 року. Вважаючи, що з 01 червня 2015 року виникли підстави для відновлення виплати раніше призначеної пенсії, позивач 03 грудня 2015 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з відповідною заявою. Проте відповідач листом від 16 грудня 2015 року № 603/С-11 відмовив у відновленні виплати пенсії, посилаючись на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ, яким було тимчасово, з 01 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, зупинено виплату пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_4 у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 03 грудня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_4 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог позивача заперечив, вважаючи їх безпідставними, рішення судів попередніх інстанцій просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 27 вересня 2000 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII.

Позивач працює на посаді судового розпорядника Липоводолинського районного суду Сумської області, що віднесена до посад державних службовців.

З 01 квітня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії.

Листом від 16 грудня 2015 року № 603/С-11 відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії, посилаючить на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ, а саме: неможливість одночасного перебування на державній службі та отримання пенсії.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII та визначено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VII.

Таким чином, виходячи з наведених норм закону, з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VII, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 травня 2016 року (справа № 21-948а16).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач протиправно не відновив з 01 червня 2015 року виплату призначеної позивачеві пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII.

Втім, суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про відновлення виплати пенсії з 03 грудня 2015 року, безпідставно виходив з того, що у поданій до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області заяві позивач просив відновити виплату раніше призначеної пенсії з 03 грудня 2015 року, і саме відмову відповідача про відновлення виплати пенсії з цієї дати він і оскаржує.

Однак з вказаної заяви вбачається, що 03 грудня 2015 року позивач в порядку досудового вирішення спору звернувся до відповідача з метою усунення порушення його права на відновлення виплати раніше призначеної пенсії, зазначивши при цьому, що з 01 червня 2015 року відпала підстава для припинення виплати йому пенсії.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Щодо відновлення виплати пенсії з 01 січня 2016 року судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким перше речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII викладено в новій редакції, згідно якої тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Тобто з 01 січня 2016 року знову почали діяти встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII обмеження щодо виплати призначених пенсій особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VII.

Таким чином, апеляційний суд правильно змінив судове рішення суду першої інстанції шляхом його скасування в частині задоволення позову щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_4 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року в частині залишення без змін постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2016 року скасувати.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2016 року змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови замість слів та цифр «з 03 грудня 2015 року» зазначити слова та цифри «з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року».

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Заїка М.М.

Швець В.В.