Ухвала суду № 69858642, 20.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 жовтня 2017 року м. Київ К/800/33940/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" про стягнення заборгованості,

встановив:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню, в сумі 254472,60 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ за 2016 рік, що надавався підприємством відповідача до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 821 особа, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 29 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 33 особи, що відповідає вимогам законодавства.

ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звітність. Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316, подавало щомісяця протягом 2016 року до Харківського міського центру зайнятості звіти, копії яких містяться в матеріалах справи, про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначало наявність вакантних посад для інвалідів.

Також, відповідачем 29 січня 2016 року наказом № 20/К працевлаштовано через Вовчанський районний центр зайнятості за направленням № 20201602010001001 від 01.02.2016 року ОСОБА_1 та 10 червня 2016 року № 160/К працевлаштовано через Вовчанський районний центр зайнятості за направленням № 20201606080008001 від 09.06.2016 року ОСОБА_2.

Відповідачем вжито заходи із працевлаштування інвалідів шляхом публікації у офіційному виданні Харківської області - газеті «Слобідський край» 23 січня 2016 року, 12 липня 2016 року та в Вовчанській районній газеті «Хлібороб» 16 січня 2016 року, 09 липня 2016 року, запрошень на роботу інвалідів для працевлаштування з урахуванням рекомендацій МСЕК.

Крм того, Вовчанський районний центр зайнятості у відповіді №03-1314 від 10.04.2017 року на запит Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів повідомив, що протягом 2016 року до ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» не було працевлаштовано жодної особи з обмеженими фізичними можливостями, відмов збоку цього підприємства у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями не було.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов'язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.

За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року № 21-81а13.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підприємством не було допущено порушення норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки на виконання вимог діючого законодавства ПАТ "Вовчанський агрегатний завод" звітувала про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" про стягнення заборгованості.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз