Ухвала суду № 69858581, 11.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/9991/25425/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Коновалової Г.В., відповідача Голінея І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року

у справі № 2а-14821/09/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) (далі - ДПІ, відповідач), у якому просить: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11 вересня 2006 року № 0000061640/3 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 3903134,00 грн та застосування штрафних (фінансових ) санкцій у сумі 1951567,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 12 вересня 2011 року прийняв відмову ПАТ "Київенерго" від адміністративного позову в частині вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ від 11 вересня 2006 року № 0000061640/3 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3743953,00 грн та застосування штрафних (фінансових ) санкцій у сумі 1871976,00 грн та в цій частині провадження у справі закрив.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, в задоволенні позову ПАТ "Київенерго" відмовив.

У касаційній скарзі ПАТ "Київенерго", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 жовтня 2017 року із занесення у протокол судового засідання відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків замінив на її правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби).

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 159181,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 79590,50 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11 вересня 2006 року № 0000061640/3 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті (зведений) планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства АТ "Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступник - ПАТ "Київенерго") від 31 січня 2005 року № 61/16-40/00131305, про порушення товарситвом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок включення філіями та відокремленими підрозділами товариства зазначеної суми податку до сум податкового кредиту у період з січня 2003 року по грудень 2004 року за відсутності податкових накладних у межах договірних взаємовідносин із ТОВ "Республіканський енергокомплекс".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що: відсутність у продавця реєстрації платника ПДВ (ТОВ "Республіканський енергокомплекс" 03 травня 2001 року виключено з Реєстру платників ПДВ) позбавляє покупця (позивача) на включення нарахованих/сплачених сум податку в ціні придбання товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту; один лише факт звернення платника податку - покупця до податкового органу із заявою про відмову постачальника виписати податкову накладну не дає йому право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Дана норма закону містить імперативну норму, тобто у тому разі якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 пункту 7.2 цієї статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Починаючи з дати анулювання реєстрації платника ПДВ такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.

З урахуванням вимог наведених правових норм положення підпункту 7.2.6 цього пункту стосовно того, що звернення покупця до кінця поточного податкового періоду до органу державної податкової служби з відповідною заявою в разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з цим пунктом є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), слід розуміти як звернення платника податку на додану вартість щодо порушення встановленого законом порядку виписування податкової накладної іншим платником цього податку. Відсутність у продавця реєстрації платника податку на додану вартість позбавляє покупця на включення нарахованих (сплачених) сум податку в ціні придбання товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту. Це обумовлено економічним змістом податку на додану вартість та встановленим законом порядку його сплати, за якого у продавця виникають податкові зобов'язання з цього податку по першій події: поставки товару послуги) чи отримання на розрахунковий рахунок коштів, сплачених авансом за товар (послугу), при тому, що фактичним платником податку (за чий рахунок податок сплачується) є покупець. Звідси - відсутність у продавця обов'язку щодо включення сум податку до податкових зобов'язань позбавляє покупця права на зменшення загальної суми своїх податкових зобов'язань на суму сплаченого продавцю податку.

Встановивши, що згідно з даними офіційного сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Республіканський енергокомплекс" (контрагент позивача) анульовано 03 травня 2001 року, про що податковий орган письмово повідомив позивача у відповідь на його заяви щодо відмови у наданні податкових накладних ТОВ "Республіканський енергокомплекс", суди дійшли вірного висновку щодо неправомірного включення ПАТ "Київенерго" до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 159281,00 грн, перерахованого ТОВ "Республіканський енергокомплекс" в ціні за газ в січні 2003 року - грудні 2004 року (перша подія).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

За наведених обставин, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі № 2а-14821/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.В. Борисенко

__ В.П. Юрченко