Ухвала суду № 69858447, 10.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м. Київ К/800/28702/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року

у справі № 826/694/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2016 року у справі № 826/694/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року у справі № 826/694/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2016 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 28.10.2015 року № 0004042204, № 0004052204.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НТЦ «Охоронні системи» з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження у скарзі ТОВ «НТЦ «Охоронні системи» від 19.08.2015 року № 162/15 за період липень, вересень, жовтень, листопад 2014 року та січень 2015 року, відповідачем складено акт від 16.10.2015 року від № 392/26-57-22-04-10/31405191, яким встановлено порушення: - пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп.пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 479 412, 00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 1 388 134, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2015 року: - № 0004042204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у розмірі 479 412, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 119 853, 00 грн.; - № 0004052204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 388 134, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 694 067, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками акта перевірки про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДІСЛАВ», ТОВ «УСПІХ ЮА», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Фінансово-Промислова Група «Діоніка», оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат, оскільки наданими позивачем документами підтверджується рільне виконання укладених договорів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Науково-технічний центр «Охоронні системи» укладено договори поставки з ТОВ «Фінансово- промислова група «ДІОНІКА», ТОВ «УСПІХ ЮА», предметом якого є матеріали та обладнання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання даних договорів підтверджується подорожніми листами, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, копією журналу видачі довіреностей на отримання товару, банківськими виписками.

Товар поставлявся позивачем на автомобілі НОМЕР_3, водієм ОСОБА_4, на підтвердження чого позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію договору купівлі-продажу, наказ товариства про переведення ОСОБА_4 на посаду водія, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та штатний розклад.

Подорожні листи містять інформацію про адресу поїздки, про затрачений час, та кількість використаного пального.

Між ТОВ «Науково-технічний центр «Охоронні системи» та ТОВ «АЛЬЯНС ТРЕЙД КОМПАНІ» укладено договір поставки, відповідно до якого позивач придбав у даного контрагента модуль вводу-виводу дискретних сигналів МК110-4ДН.4Р.

Виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, сертифікатами відповідності отриманого товару, банківськими виписками.

Отже, наданими первинними документами, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджується товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача. Під час укладення договорів контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, свідоцтва платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань були чинними.

Між позивачем та ТОВ «ДІСЛАВ» укладено ряд договорів підряду (виконання робіт), предметом яких є виконання робіт на об'єктах.

Виконання даних договорів підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних робіт, які містять повний перелік виконаних робіт із зазначенням кількості та вартості робіт, а також довідками про вартість виконаних робіт.

Між позивачем та ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» укладено ряд договорів підряду (виконання робіт), предметом яких є улаштування лотків на об'єкті та установка монтажних систем водопостачання, встановлення повітроводів, прокладення кабельних мереж, монтаж трубопроводів системи водопостачання та монтаж внутрішніх інженерних мереж, прокладання кабельних мереж, монтаж системи відеоспостереження, монтаж трубопроводів системи водопостачання та монтаж внутрішніх інженерних мереж.

Виконання даних договорів підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних робіт, які містять повний перелік виконаних робіт із зазначенням кількості та вартості робіт, а також довідками про вартість виконаних робіт.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо неможливості встановити взаємозв'язок робіт з договорами підряду (виконання робіт), укладеними з ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» та ТОВ «ДІСЛАВ» встановлено, що протягом 2011 - 2014 років позивачем було укладено низку договорів підряду на виконання робіт з проектування, монтажу та пусконалагодження систем протипожежного призначення на об'єктах.

Замовниками зазначених робіт виступили TOB «КАН СТРОЙ ГРУП», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІСЬКЖИТЛОБУД», ТОВ «ЄВРО БІЛД», ТОВ «ДІЄСА», ТОВ «СТОЛИЧНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» та ін., у зв'язку з чим через значний обсяг робіт, який був передбачений договорами позивача з замовниками таких робіт, у нього виникла необхідність у залученні субпідрядників, які б виконували допоміжні роботи.

Залучені до виконання робіт суб'єкти господарювання не мали ліцензій на виконання робіт протипожежного призначення, тому вони виконували лише певну частину таких робіт.

Виконані такими субпідрядниками роботи приймалися позивачем та передавалися замовникам в складі робіт, виконаних позивачем. Отже, в розробці окремої проектної документації на виконання робіт субпідрядниками або в розробці проектів виконання робіт не було необхідності.

Між позивачем та його контрагентами, зокрема, ТОВ «ДІСЛАВ» і ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», були підписані протоколи погодження договірної ціни.

Змонтовані системи протипожежного призначення приймалися до експлуатування уповноваженими органами державного пожежного нагляду, що підтверджується відповідними актами.

Таким чином, судом апеляційної інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року у справі № 826/694/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Є.Маринчак