Ухвала суду № 69857992, 24.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 р.Справа № 816/941/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бартош Н.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Гетьман А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будгарант-7" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. по справі № 816/941/17

за позовом Приватного підприємства "Будгарант-7"

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 р. Приватне підприємство "Будгарант-7" (далі - ПП "Будгарант-7", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Оніщенко В.М. від 25.05.2017 р. №02/2551 про надання інформації.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що вказана вимога не відповідає приписам чинного законодавства України, оскільки відповідачем запитувалася інформація щодо здійснення господарської діяльності як підприємством, так і контрагентами. Крім того, в вимозі відсутні докази законності направленої вимоги, зокрема, інформація про порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, або інформації про проведення перевірки, із зазначенням реквізитів розпорядчого акту. При цьому запитувана відповідачем інформація має конфіденційний характер про господарську діяльність товариства, що у свою чергу зачіпає права та законні інтереси контрагентів товариства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обгрунтваність постанови суду першої інстанції, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Будгарант-7" зареєстровано як юридична особа 20.06.2006 р., ідентифікаційний код 34390160 (а.с. 12 - 14).

25.05.2017 р. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, з посиланням на ст. 7, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", на адресу ПП "Будгарант-7" направило вимогу про надання інформації № 02/2551, якою, у зв'язку із дослідженням ринку закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, зокрема закупівель робіт з ремонту доріг та проїздів м. Полтави, проведених Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради у січні - квітні 2017 року на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, вимагало, зокрема, надати протягом 5 днів з дня отримання вимоги інформацію, що стосується укладення договорів щодо ремонту доріг та проїздів м. Полтави ПП "Будгарант-7" з Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської (а.с. 8-11).

Вважаючи протиправною вимогу № 02/2551 від 25.05.2017р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога від 25.05.2017 року №02/2551 "Про надання інформації" винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, які мали значення для її винесення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р. №3659-XII (надалі - Закон №3659), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 3 Закону № 3659 визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Частиною 2 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 5, 11, 17-1, 18 частини 1 статті 7 Закону №3659, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п. 1); при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 5); проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п. 11); здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 17-1); здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 18).

Відповідно до приписів пунктів 1, 4, 19 частини 3 статті 7 Закону №3659, у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, між іншим, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики (п. 1); здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12 і 15 частини першої цієї статті (п. 4); здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 19).

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету має повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п. 5, 12 ч.1 ст. 17 Закону № 3659).

Аналогічні повноваження закріплено також у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 .

Зокрема, пункт 3 частини першої Положення №32-р, між іншим передбачає, що відділення Антимонопольного комітету має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади , органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту ст. 22, 22-1 Закону № 3659 розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'ктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних статей колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що органи Комітету мають повноваження на витребування інформації у суб'єктів господарювання для встановлення наявності або відсутності порушень конкуретного законодавства.

Отже, право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію у суб'єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання такими органами певних повноважень: розгляду справ чи заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, дослідження ринків, реалізації конкурентної політики, в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, при вирішенні спору щодо правомірності вимоги про надання інформації слід враховувати, що випадки, в яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, повинні визначатися законами України. Відтак доведення законності таких вимог напряму залежить від доведення факту здійснення органами Антимонопольного комітету того чи іншого повноваження, з яким закон пов'язує їх право вимагати інформацію.

Судовим розглядом встановлено, що вимога про надання інформації від 25.05.2017 року № 02/2551, надіслана позивачу, обґрунтована тим, що Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснюється дослідження ринку закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, зокрема, закупівель робіт з ремонту доріг та проїздів м. Полтави, проведених Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради у січні - квітні 2017 року на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції. Одним із учасників, що брали участь у зазначеній процедурі закупівлі, було ПП "Будгарант-7".

Перелік питань, зазначених у вимозі, не суперечить предмету дослідження, віднесеного до сфери повноважень територіального органу Антимонопольного комітету України.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, у вимозі голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.05.2017 р. №02/2551 позивачу роз'яснено, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) буде використана згідно з чинним законодавством.

Таким чином, надсилаючи вимогу про витребування інформації та документів відповідач діяв правомірно, у межах повноважень, наданих чинним законодавством України.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки інформаційним листам голови Антимонопольного комітету України №60/01 від 02.04.2012 р. та №43/01 від 28.05.2002 р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані інформаційні листи не містять правових норм і не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а носять лише рекомендаційний та інформаційний характер.

Що стосується доводів апелянта про те, що запитувана відповідачем інформація має конфіденційний характер про господарську діяльність товариства, що у свою чергу зачіпає права та законні інтереси контрагентів товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 , зокрема, пункт 3 частини першої, між іншим передбачає, що відділення АМК має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади , органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Отже, органи Комітету не обмежені у виборі джерела отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Крім того, у вимозі голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.05.2017 року № 02/2551 зазначено, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено "інформація з обмеженим доступом") і буде використана згідно з чинним законодавством.

Стосовно доводів позивача, що спірна вимога відповідача винесена передчасно, та мала бути винесена лише після прийняття розпорядження про початок розгляду справи та в межах відкритої справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога винесена відповідачем з метою перевірки наявності підстав для порушення (відкриття) такої справи у відношенні позивача та на предмет виявлення ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Також є безпідставним твердження позивача про те, що суд не перевірив наявність та не витребував доручення Голови Комітету, оскільки дослідження територіальним відділенням ринку державних закупівель не обмежувалось лише витребуванням інформації від певного суб'єкта господарювання, а стосувалось всіх суб'єктів господарювання, що діяли на ринку закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, зокрема, закупівлі робіт з ремонту доріг та проїздів м. Полтави у січні- квітні 2017 р.

За приписами абз.2 п.п.3 п.2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні (регіонах), а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону (регіонів).

Отже, Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснювалося завдання у відповідному регіоні (Полтавська область), і направлення під час виконання такого завдання вимоги від 25.05.2017 р. № 02/2551 позивачу, який знаходиться за межами відповідного регіону (м. Харків), не суперечило пункту 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будгарант-7" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. по справі № 816/941/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Бартош Н.С. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2017 р.