Ухвала суду № 69857916, 26.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/10310/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря Скоріної Т.С.

представника апелянта ОСОБА_1;

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2017 року про забезпечення адміністративного позову приватної виробничо-торгової фірми «Евіта» (далі ПВТФ «Евіта») до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування вимоги (припису), -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2017 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову до розгляду справи по суті, шляхом:

-зупинення дії рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 203 «Про демонтаж тимчасових споруд» від 25 травня 2017 року, в частині внесення до Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу, оформленого Додатком до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25 травня 2017 року № 203 нежилої будівлі з навісом, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1-Н. та належить ПВТФ «Евіта»;

-зупинення дії припису Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за №011494 від 25 квітня 2017 року ПВТФ «Евіта» про демонтаж тимчасової споруди за вказаною адресою;

-заборони органу місцевого самоврядування вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди, що розташована за вказаною адресою.

Вважаючи вказану ухвалу незаконною, виконавчий комітет Одеської міської ради (далі виконавчий комітет ОМР) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні клопотання відмовити.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги на наступних підставах.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу №195 від 06 грудня 2002 року та свідоцтва про право власності № 022527 від 24 грудня 2002 року ПВТФ «Евіта» є власником нежилої будівлі та навісу, загальною площею 35,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1-Н (а.с.12-16).

25 квітня 2017 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради винесло вимогу (припис) №011494, якою позивача зобовязало до 30 квітня 2017 року здійснити демонтаж тимчасової споруди за вказаною адресою та попередило, що у випадку невиконання, демонтаж буде здійснено органом місцевого самоврядування (а.с.11).

25 травня 2017 року виконавчий комітет ОМР прийняв рішення № 203 «Про демонтаж тимчасових споруд», згідно якого підлягає знесенню нежила будівля з навісом, яка належить позивачу.

Позивач, вважаючи, що рішення субєкта владних повноважень порушують його права, звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, а також з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення їх дії та заборони вчиняти будь-які дії стосовно демонтажу.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у випадку демонтажу спірної споруди, обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, виходив із того, що демонтаж вказаної споруди може порушити право власності позивача, оскільки на підтвердження цього факту, останнім надано копії відповідних правовстановлюючих документів.

Враховуючи зазначене суд вважав, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, захист прав, свобод та інтересів стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Так, відповідно до приписів ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як встановлено матеріалами справи, спір між сторонами стосується визначення правового статусу спірної споруди та відповідно законності, прийнятих субєктом владних повноважень рішень щодо її демонтажу.

За таких умов, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до того, що обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На думку суду апеляційної інстанції, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а незастосування забезпечувальних заходів суперечить завданням адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України), позаяк особа залишається незахищеною.

Також слід наголосити на тому, що застосування, в даному випадку, заходів забезпечення адміністративного позову не завдасть більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Довід апелянта про те, що суд першої інстанції, забезпечуючи позов, не розібрався з правовим статусом обєкта, який належить демонтувати, не має правового значення для оцінки рішення суду, яке приймалося з процесуальних питань.

Так, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_5 Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо, на перший погляд, наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Частиною другою статті 211 КАС України, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 196, 199, 200, 205, 206, 211 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2017 року про забезпечення адміністративного позову приватної виробничо-торгової фірми «Евіта» до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування вимоги (припису) залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова