Ухвала суду № 69857898, 24.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017р. по справі № 553/1246/17

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення щодо призначення пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив суд:

- просив визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05.12.2016р. № 534 щодо призначення позивачу пенсії за його заявою від 22.08.2016р. відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII « Про державну службу», як таке, що порушує право ОСОБА_1 на отримання пенсії у розмірі, обрахованому на підставі поданих позивачем 22.08.2016р. документів і позбавляє його права відмови від призначення пенсії у зв'язку зі зміною параметрів визначення розміру пенсії;

- поновити право позивача повторно зібрати та подати необхідні документи для призначення пенсії згідно Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIIІ "Про державну службу", виходячи з правових умов, які настали після 14.09.2016р., тобто з часу набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. № 622.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05.12.2016р. № 534 щодо призначення позивачу пенсії за його заявою від 22.08.2016р. відповідно до Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIII « Про державну службу», як таке, що порушує право ОСОБА_1 на отримання пенсії у розмірі, обрахованому на підставі поданих позивачем 22.08.2016р. документів і позбавляє його права відмови від призначення пенсії у зв'язку зі зміною параметрів визначення розміру пенсії та поновити право позивача повторно зібрати та подати необхідні документи для призначення пенсії згідно Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIIІ "Про державну службу", виходячи з правових умов, які настали після 14.09.2016р., тобто з часу набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. № 622.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте при повному дослідженні всіх доказів по справі.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.03.2015р. позивач звільнився з посади начальника відділу Головного управління статистики у Полтавській області, яка відноситься до посад державної служби, в зв'язку з виходом на пенсію. З вересня 2014р. він отримував пенсію відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

22.08.2016р. позивачем подано до відповідача документи для призначення пенсії згідно з п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIIІ «Про державну службу» та на підставі зміненої Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865.

Однак, рішенням від 05.12.2016р. відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу, як державному службовцю.

Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається із суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії згідно п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ХІ від 10.12.2015р. № 889-VIIІ "Про державну службу», була чинна постанова КМУ від 31.05.2000р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» зі змінами і доповненнями.

Вказаною нормою права було встановлено установити, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, відповідно до ЗУ «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60».

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу довідку з Головного управління статистики у Полтавській області про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років у розмірах, встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби та розмір виплат (крім посадового оклад, надбавки за ранг та вислугу років), одержаних позивачем за 60 календарних місяців роботи підряд з квітня 2010р. по березень 2015р.

Так, відповідно до ст. 66 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховується при обчисленні пенсій.

Згідно з ч. 1 ст. 66 цього Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України від 09.0.72003р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату ( дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

До вказаного доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особовою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на держане соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Слід зазначити, що 14.09.2016р. Кабінетом міністрів України прийнято постанову № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка набула чинності з дня її опублікування і яка затвердила новий порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб та визнала такою, що втратила чинність, постанову Кабміну від 31.05.2000р. № 865.

Відповідно до нового порядку (визначеного постановою КМУ від 14.09.2016р. №622), розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, враховується лише за період, починаючи з 01.05.2016р.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що при призначенні виплат позивачу з урахуванням отриманих ним виплат за 60 календарних місяців роботи підряд з квітня 2010р. по березень 2015р. не може бути врахованим при визначенні розміру пенсії позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії державного службовця прийнято згідно Постанови КМУ, котра була прийнята і набрала чинності після звернення позивача з даною заявою, та яка суттєво погіршувала становище позивача про істотні зміни умов призначення пенсії державного службовця, крім того, про вказану обставину відповідачем позивача повідомлено не було, що вказує про грубе порушення прав останнього та незаконність прийнято рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, та не довів суду правомірності прийнятого ним рішення.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.08.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017р. по справі № 553/1246/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2017 р.