Ухвала суду № 69857623, 23.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 р.Справа № 820/417/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/417/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд"

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 № 0002411304.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 року вказаний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2016 № 0002411304.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд" (далі - ПАТ "Південспецбуд") зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (станом на 2015 рік перебувало на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) як платник податків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Південспецбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

За результатами планової виїзної документальної перевірки складений акт від 16.12.2016 №820/20-40-14-01-08/01416731, у висновках якого встановлено порушення вимог, зокрема, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 ПК України, підприємством податкову декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 - 2016 роки не надано, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період, що перевіряється на суму 10423,05 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 5371,42 грн., за 2016 рік на суму 6075, 87 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 № 0002411304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна в розмірі 13028,82 грн., в т.ч. за основним платежем - 10423,05 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2605,77 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом неправомірно віднесено нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності до об'єкту оподаткування, без врахування, що визначені будівлі є комплексом виробничих будівель.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами діяльності ПАТ "Південспецбуд" є будівництво інших споруд, н.в.і.у., інші будівельно - монтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, будівництво трубопроводів (основний), будівництво споруд електропостачання на телекомунікацій (а.с.55-66).

Як свідчать письмові докази, у власності позивача на підставі свідоцтва про власність від 27.07.1998 №148 на час спірних правовідносин малось нерухоме майно, а саме: гараж загальною площею 371, 1 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Диканівська, 40А, а також інші будівлі: профілакторій загальною площею 350,5 кв.м за адресою м. Харків, вул. Джанкойська,76, покрасочну камеру загальною площею 80,1 кв.м за адресою м. Харків, вул. Джанкойська,76, будівлю КПП загальною площею 660,7 кв.м за адресою м. Харків, вул. Джанкойська,76, прохідну ОГМ загальною площею 24,2 кв.м за адресою м. Харків, вул. Диканівська,40А, битове приміщення загальною площею 112,7 кв.м за адресою м. Харків, вул. Диканівська,40А, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власність, технічними паспортами на виробничі будівлі, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів (а.с.100-157, 169-173). Отже, загальна площа інших будівель склала 1148,1 кв.м.

При визначені податковим органом суми грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 5371,42 грн.(2201,40 кв. м *2,44=5371,42 грн.), за 2016 рік у розмірі 5051, 63 грн. (1830,30кв.м*2,76+5051,63 грн.), де 371,1 кв.м - загальна площа гаража, 1830,3 кв.м - загальна площа інших будівель, 2,44 грн. - ставка податку на 2015 рік, 2,76 грн., - ставка податку на 2016 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 року, в якій визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1024,24 грн. за звітний 2016 рік (а.с.98). Визначена сума грошового зобов'язання була сплачена позивачем згідно платіжним дорученням (а.с.90-93).

Водночас, в ході судового розгляду представником позивача надано пояснення, в яких представник позивача зазначив, що позивач помилково подав вказану податкову декларацію за 2016 рік.

Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Так, ст. 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Відповідно до підпункту є) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналізуючи норму пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можна встановити, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507. Розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів Ураїни від 27.06.1998 №971 для вирішення таких завдань:

а) виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію;

б) проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості та стану будівель і споруд;

в) проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату);

г) проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України;

д) розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Згідно ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, поняття "будівлі промисловості" не можливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

Таким чином, будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) і податок на нерухоме майно на нього не повинен нараховуватись, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/417/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2017 р.