Ухвала суду № 69857622, 25.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2437/17

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусика А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім» (далі ОСББ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача по проведенню 04 січня 2017 року перевірки ОСББ на підставі направлення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про проведення перевірки №263 від 06 грудня 2016 року та наказу №402 від 06 грудня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вищого рівня та їй підпорядковане.

Відповідно до пп.1 п.7 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 25 лютого 2016 року на Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) дотримання законодавства про захист прав споживачів, перевіряє у суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та послуг.

Згідно з планом проведення перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2016 року, затвердженого наказом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 23 вересня 2016 року №220, згідно наказу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про проведення перевірки від 06 грудня 2016 року №402 та направлення на проведення перевірки від 06 грудня 2016 року № 263 начальнику відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг ОСОБА_3, головному спеціалісту відділу метрологічного нагляду ОСОБА_2 та головному спеціалісту відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг ОСОБА_4 було доручено здійснити державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, робіт та послуг у формі планової перевірки, а саме ОСББ «Наш Дім» за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, 19, який було здійснено в період з 29 грудня 2016 року по 04 січня 2017 року.

Вчинення відповідачем дій по проведенню державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не здійснює господарської діяльності у розумінні наведених норм законодавства, оскільки його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючого суб'єкта.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон).

Положеннями ст.4 Закону передбачено, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що об'єднанню не належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудами, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, оскільки відповідне обєднання як юридична особа, має метою сприяння своїм членам в отриманні комунальних послуг належної кількості та якості, і не є власником квартир, які перебувають у власності членів обєднання, а тому на нього не поширюється визначення терміну «власник» у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За змістом статті 10 Закону вбачається, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів до виключної компетенції яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.

Положення ст.16 Закону встановлює загальні права об'єднання. Так, об'єднання має право здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об'єднання в порядку, визначеному законом, визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Згідно з ч.5 та 8 ст.22 Закону у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг.

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що об'єднання створюється з метою забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами та не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Наведені положення також корелюються зі змістом п.2.1 статуту ОСББ «Наш дім», за яким метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав членів, дотримання ними обов'язків відповідно до цього статуту, належне утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством України та рішенням Загальних зборів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умова проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.19 вищевказаного Закону).

Відповідно до "Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №631, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Споживачем у розумінні ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, суб'єктами цього закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Водночас, згідно до положень ч.1 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність.

Відповідно до ч.1 та 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Отже, ОСББ не здійснює господарської діяльності у розумінні ГК України, оскільки його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.

Таким чином, аналізуючи все вищезазначене в комплексі можна діти висновку, що ОСББ не є виробником та/або виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки не надає і не виробляє таких послуг, та не формує цін чи тарифів на послуги, також не є суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому і не може бути суб'єктом перевірки з боку відповідача.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року по справі №3-28гс15.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню 04 січня 2017 року перевірки ОСББ на підставі направлення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про проведення перевірки № 263 від 06 грудня 2016 року та наказу № 402 від 06 грудня 2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_5 Суддя: Суддя: ОСОБА_6 ОСОБА_7