Ухвала суду № 69857613, 26.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: визнати неправомірними дії Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та не врахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення; зобов'язати Роздільнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок та виплату йому призначеної з 31.03.2017 року пенсії з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки, та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року заявлений позивачем позов задоволено. Визнано протиправними дії Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області щодо призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та не врахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення. Зобов'язано Роздільнянське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 31.03.2017 року відповідно до ст.ст. 40, 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - тобто з 2014-2016 роки, та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.01.1994 року по 30.03.2017 року позивач одержував пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після призначення пенсії за вислугу років він працював ще 17 років та 2 місяця на цивільних посадах.

25.06.2011 року позивачу виповнилось 60 років і з 26.06.2011 року у нього виникло право на призначення державної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому, його страховий стаж становив 41 рік і 5 місяців.

31.03.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком з необхідними додатками до неї та просив розрахувати пенсію на підставі ст.ст. 29, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України, за три роки, які передували року зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, з відповідним її підвищенням, у зв'язку з відстрочкою часу призначення.

Відповідачем, згідно з розпорядженням № 139459 від 28.04.2017 року, було призначено позивачу пенсію за віком та застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік, посилаючись на статтю 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка регламентує порядок призначення пенсій в порядку переведення з одного виду на інший.

12.05.2017 року позивач, не погодившись з таким порядком призначення йому пенсії, звернувся до відповідача із заявою про нарахування йому пенсії за частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV та з урахуванням підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення, посилаючись на те, що пенсія за віком йому призначається вперше.

Листом № 8-Б/03 від 19.05.2017 року, відповідачем було відмовлено позивачу у задоволенні його заяви щодо призначенні пенсії за частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України, за попередні три роки, які передували його звернення з заявою про призначення пенсі, та з урахуванням підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення, посилаючись на те, що на дату звернення про призначення пенсії за віком він отримував пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Також, з огляду на встановлені судом обставини, що позивач вийшов на пенсію за віком у віці 65 років, та беручи до уваги висновок щодо призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення відповідно ч.ч. 1-3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 року № 2262-XII, чинного та в редакції на момент призначення позивачу пенсії (в редакції з 29.04.2006 року № 3591-15 - Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно зі статтею 7 вказаного Закону (в редакції на момент звернення позивача про призначення пенсії за віком) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З наведеного вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у справі, яка розглядається, мало місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.

Крім того, після призначення позивачу пенсії за вислугу років останній продовжував працювати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування відповідачем при розрахунку пенсії позивача частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та від 22 грудня 2015 року (справа № 2-а/199/138/14).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача у наведеній частині.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення йому пенсії за віком без урахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаного підвищення, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Таким чином, вбачається, що вказані положення ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV визначають право особи, яка набула право на пенсію за віком на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення. Тобто, зазначене підвищення визначається з урахуванням часу, з якого особі призначено пенсію за віком.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду та не заперечується апелянтом, 25.06.2011 року позивачу виповнилось 60 років і з 26.06.2011 року у нього виникло право на призначення державної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим, згідно матеріалів справи, позивач продовжував працювати та пенсію за віком йому було призначено за його заявою з 31.03.2017 року.

Таким чином, беручи до уваги висновок суду щодо призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший, який, в свою чергу, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-612а14 та від 22.12.2015 року по справі № 2-а/199/138/14, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на підвищення розміру пенсії.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року – залишити без задоволення.

Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець