Ухвала суду № 69857309, 26.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9378/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області та Прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області ДПС (правонаступник - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області) до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2012 року позивач - Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області ДПС із позовом до відповідача - Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, у якому просив стягнути податковий борг до бюджету з Спільного українсько-угорського підприємства ТОВ "Геліос" (89502, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Мукачівське шосе, буд.2, код ЄДРПОУ 19110530) у розмірі 77336,94 грн за платежем 13050130 бюджет 50 "Земельний податок з юридичних осіб" за рахунок коштів платника податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем подано до МДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1555, відповідно до якої відповідач визначив суму грошового зобов'язання у розмірі 66288,80 грн, та декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9006336374 (січень-грудень 2011 року), відповідно до якої відповідач визначив суму грошового зобов'язання в розмірі 11048,14 грн (січень-лютий 2012 року). Самостійно задекларовані суми грошового зобов'язання по земельному податку відповідачем не були сплачені в повному розмірі. У відповідача податковий борг не переривався, що підтверджується виставленням відповідачу податкових вимог у 2001-2002 роках. На підставі пп.6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення боргу у 2001 році, на адресу відповідача направлялись податкові вимоги від 20.11.2001 №1/105 та від 13.02.2002 №2/346. Несплата відповідачем вищевказаних сум до бюджету держави тягне за собою недоотримання державною значних коштів, які в подальшому спрямовуються на фінансування державних економічних та соціальних програм. Необхідність захисту перелічених прав та інтересів покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто за рахунок коштів з Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь державного бюджету податковий борг за платежем "земельний податок" в розмірі 77336,94 грн. (т. 1 а.с. 63-65).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року апеляційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі ТзОВ залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року по справі № 2а-0770/1521/12 залишено без змін (т.1 а.с. 129-132).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року касаційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі ТзОВ задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року у справі № 2а-0770/1521/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с.234-238).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року відповідно до статті 55 КАС України було замінено Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію у Закарпатській області ДПС на правонаступника - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачем були направлені як перша так і друга податкові вимоги не за місцезнаходженням відповідача, чим порушено вимоги статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», щодо порядку надсилання таких вимог. Таким чином, податкові вимоги не були надіслані відповідачеві. Недотримання обов'язкової процедури щодо надсилання (вручення) податкової вимоги є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області та Прокуратура Закарпатської області оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах. Просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг, зокрема, покликаються на те, що Ужгородською МДПІ на підставі пп.6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, направлялись на адресу відповідача податкові вимоги №1/105 від 20.11.2001 та №2/346 від 13.02.2002 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Перша податкова вимога була отримана відповідачем 15.12.2001, а друга податкова вимога повернулась з відміткою поштового зв'язку «за зазначеною адресою не значиться». У зв'язку з неможливістю вручити податкову вимогу №2/346 від 13.02.2002 Ужгородською МДПІ відповідно до пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», така була розміщена на дошці податкових повідомлень, що підтверджується актом від 18.04.2002 про розміщення податкових вимог на дошці податкових повідомлень. Таким чином, днем вручення відповідачу другої податкової вимоги є день розміщення на дошці податкових оголошень, а саме 18.04.2002. Крім того позивачем надано докази безперервності боргу з 2002 по 2012 рік, а саме судові рішення, облікові картки.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01.01.2011 спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.34 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПУ України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Тобто, обов'язковою передумовою для стягнення контролюючими органами коштів платника податків, який має податковий борг, є надіслання (вручення) такому платнику податку податкової вимоги.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В розумінні пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Спільне українсько-угорське підприємство "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із ідентифікаційним кодом 19110530, що підтверджується доданою до позовної заяви копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 а.с.7).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 03.06.2010 №104/29-00 відповідач з 20 жовтня 1994 року перебуває на обліку в Ужгородській МДПІ як платник податків за № 72 (т.1 а.с. 8).

Спільним українсько-угорським підприємством "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Ужгородської МДПІ було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 1555, відповідно до якої відповідачем визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 66288,80 грн (січень-грудень 2011 року) та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9006336374, згідно якої відповідачем визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 11048,14 грн (січень, лютий 2012 року) (Т.1 а.с. 13-18).

Ужгородський міжрайонний прокурор, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області ДПС (правонаступник - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області), зазначив, що станом на 05.04.2012 за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 77336,94 грн за платежем 13050130 бюджет 50 «Земельний податок з юридичних осіб», який виник у зв'язку з поданням податкових декларацій № 1555 та № 9006336374. Самостійно задекларовані суми грошового зобов'язання по земельному податку відповідачем не були сплачені в повному обсязі, податковий борг у відповідача не переривався, що підтверджується виставленими відповідачу податковими вимогами у 2001-2002 роках, що має наслідком звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон № 2181-ІІІ), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаного Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.5.4.1 Порядку узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпунктів 6.2.1-6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В п.1 ст.69 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до п. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з п.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Водночас відповідно до п.2 ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Із наданих на розгляд суду Ужгородським міжрайонним прокурором копій корінців першої та другої податкових вимог від 20 листопада 2001 року та від 13 лютого 2002 року слідує, що такі надсилались на адресу, яка не відповідає фактичному місцезнаходжденню відповідача.

Так, перша податкова вимога контролюючим органом надіслана за адресою вул.Берег, 2 м. Чоп, та згідно повідомлення про вручення про отримання поштового відправлення така вручена 15.12.2001.

Друга податкова вимога від 13 лютого 2002 року №2/346 відповідачем не отримана, оскільки направлена за адресою вул. Карла Маркса,5, с. В.Добронь, яка не відповідає адресі місцезнаходження відповідача. У зв'язку із неврученням другої податкової вимоги, вимогу №2/346 було розміщено на дошці оголошень, що підтверджується актом про розміщення податкових вимог на дошку податкових повідомлень.

Однак, згідно витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки про взяття на облік платника податків місцезнаходження Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зазначене вул. Мукачівське шосе, м. Чоп, Закарпатська область, 89502.

Таким чином, податкові вимоги контролюючим органом надіслано не за місцезнаходженням позивача, чим порушено вимоги щодо порядку надіслання податкових вимог та відповідно до вимог пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону№2181-ІІІ вважаються такими, що не були вручені.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки податковим органом не дотримано обов'язкової процедури щодо надсилання (вручення) податкових вимог, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області та Прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 2a-0770/1521/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова Н. М. Судова-Хомюк

Ухвала складена в повному обсязі 27.10.2017.