Постанова № 69857307, 24.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/5330/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Збиранка" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства "Збиранка", за участю прокурора Львівської області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИЛА :

Державна екологічна інспекція у Львівській області 25.08.2016року звернулась із позовом в суд до Львівського комунального підприємства "Збиранка" про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, шляхом зупинення діяльності щодо експлуатації стаціонарних джерел (газових конвекторів; автозаправної станції, що знаходиться на території полігону ТПВ; неорганізованих стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що знаходиться на території полігону ТВП), яка здійснюється Львівським комунальним підприємством "Збиранка" без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення планової перевірки відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами було виявлено ряд порушень нормативно-правових актів з охорони навколишнього природного середовища. Враховуючи зазначене та у зв'язку із тим, що діяльність відповідача пов'язана із порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, позивач звернувся до суду з позовом.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 року позовну заяву - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що за змістом статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря1', забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Під забруднюючою речовиною розуміється речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин (абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України " Про охорону і атмосферного повітря "). Таким чином, викидами забруднюючих речовин вважається надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря ", для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється КМ України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного таї епідемічного благополуччя населення.

Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб'єктам господарювання, що здійснюють викиди саме забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Однак, ЛСП "Збиранка" жодних протиправних дій, як б порушували законодавство в сфері охорони атмосферного повітря не порушувало, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1655 від 13 грудня 2001 року затверджено Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря , яким визначено єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів .

Відповідно до п. 2 Порядку N° 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Отже, законодавець встановив обов'язок отримувати даний дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Постановою Кабінету Міністрів України за N° 1780 від 28 грудня 2001 року було затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначені вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Пунктом 7 Порядку N° 1780 передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих1 речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. На виконання вказаних вище вимог, наказом Міністерства охорони Навколишнього природного середовища України за N° 317 від 16 серпня 2004 року було затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (надалі по тексту - Наказ N° 317).

Згідно з п. 1 Наказу № 317 до переліку устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел у сфері енергетики та переробної промисловості належать, зокрема, теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Поняття номінальної теплової потужності визначено у Розділі II наказу Міністерства навколишнього природного середовища України за № 541 від 22 жовтня 2008 року «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт», як енергетичний вміст палива, введеного за одиницю часу в теплосилову установку для отримання встановленої вихідної потужності, - визначається як добуток нижчої робочої теплоти згоряння палива на витрату введеного палива за одиницю часу і вимірюється у МВт.

У своїх письмових запереченнях, які є в матеріалах справи, ЛКП "Збиранка" звертало

увагу на судову практику, яка склалась у зв'язку з розглядом такої категорії справ, однак вказані обставини були проігноровані | судом.

Відтак, покликання Державної екологічної інспекції у Львівській області у своїй

позовній заяві та висновок Львівського окружного адміністративного суду в оскаржуваному

рішенні про те, що ЛКП "Збиранка" потрібно отримати дозвіл на викиди забруднюючих

речовин в атмосферне повітря при використанні газових конвекторів для обігріву офісних

приміщень, є безпідставним та необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовані висновки акта перевірки про ведення ним своєї діяльності з порушенням умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що подальша експлуатація відповідачем стаціонарних джерел викиду з порушенням умов та вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря може призвести до спричинення непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, створення загрози життю та здоров'ю людей.

При цьому, відповідачем під час розгляду справи в суді не спростовано доводи позивача щодо експлуатації стаціонарного джерела забруднення атмосфери з порушенням природоохоронного законодавства України. Також наявними у справі матеріалами не підтверджується факт усунення відповідачем виявлених у ході перевірки порушень природоохоронного законодавства, водночас, Підприємство продовжує здійснювати викиди у атмосферне повітря без спеціального дозволу, а у зв'язку із сплатою суми штрафу за виявлені під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення природоохоронного законодавства та визнання цього відповідачем.

Так, як виявлені під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства не усунуті відповідачем, тому суд дійшов висновку, що існують всі підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі, шляхом зупинення діяльності щодо експлуатації стаціонарних джерел, яка здійснюється ЛКП "Збиранка" до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У той же час, суд роз'яснює, що, відповідно до частини 12 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю). Таким чином, за умов усунення усіх порушень, виявлених в ході перевірки, відповідач не позбавлений права звернутись із такою заявою до суду.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

У період з 22.07.2016 року по 11.08.2016 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області в особі старших державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Гуль Г.В., Федевич М.І., Тимо А.С., Боднарчук Т.В., державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Нагорної О.О., Яреми І.Б., Довган О.П. та Джигирей В.О. було проведено планову перевірку ЛКП "Збиранка" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Планову перевірку відповідача проведено на підставі направлення на проведення перевірки № 473 та наказу від 22.07.2016 року №241-і/п про проведення планової перевірки ЛКП "Збиранка".

Так, за результатами перевірки перевіряючими складено акт №473/02/625, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Загалом, під час проведення перевірки інспекторами, окрім іншого, було виявлено: - газові конвектори, які використовуються ЛКП "Збиранка" для обігріву офісних приміщень; - автозаправна станція, що знаходиться на території полігону ТПВ; - неорганізовані стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що знаходяться на території полігону ТПВ; -інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в ЛКП "Збиранка" не проведено; -на вищевказані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у ЛКП "Збиранка" відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як встановлено судом, примірник акта перевірки було вручено уповноваженій особі ЛКП "Збиранка" - директору, який підписався про його отримання без жодних зауважень.

У подальшому, на підставі акта перевірки позивачем винесено припис від 11.08.2016 року№266-02, яким зобов'язано відповідача усунути виявлені під час перевірки недоліки та порушення вимог природоохоронного законодавства. Факт отримання директором Підприємства примірника даного припису підтверджується його особистим підписом на останньому.

У процесі розгляду справи судом з'ясовано, що посадовими особами Держекоінспекції 11.08.2016 року на начальника полігону ТПВ ЛКП "Збиранка" було складено протокол №008705 від 11.08.2016 року щодо порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелам, а саме: здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціальних органів і такий підписаний останнім без жодних на те зауважень. Таким чином, за наведені порушення, описані, зокрема, у протоколі постановою від 12.08.2016 року №549-02 на начальника полігону ТПВ ЛКП "Збиранка" накладено адміністративне стягнення у розмірі 1241,00 грн.

Матеріалами справи стверджується, що начальником полігону ТПВ ЛКП "Збиранка" сплачено суму штрафу у добровільному порядку.

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

За змістом статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Під забруднюючою речовиною розуміється речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин (абз. З ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Таким чином, викидами забруднюючих речовин вважається надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб'єктам господарювання, що здійснюють викиди саме забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1655 від 13 грудня 2001 року затверджено Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря (надалі по тексту - Порядок № 1655), яким визначено єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів (далі - об'єкти, які справляють шкідливий вплив).

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку № 1655, державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлює Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302 (надалі по тексту - Порядок № 302).

Відповідно до п. 2 Порядку № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл! - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Отже, законодавець встановив обов'язок отримувати даний дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1780 від 28 грудня 2001 року було затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначені вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (надалі по тексту - Порядок № 1780).

Пунктом 7 Порядку № 1780 передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання вказаних вище вимог, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за № 317 від 16 серпня 2004 року було затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (надалі по тексту - Наказ № 317).

Згідно з п. 1 Наказу № 317 до переліку устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел у сфері енергетики та переробної промисловості належать, зокрема, теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Поняття номінальної теплової потужності визначено у Розділі II наказу Міністерства навколишнього природного середовища України за № 541 від 22 жовтня 2008 року «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт», як енергетичний вміст палива, введеного за одиницю часу в теплосилову установку для отримання встановленої вихідної потужності, - визначається як добуток нижчої робочої теплоти згоряння палива на витрату введеного палива за одиницю часу і вимірюється у МВт.

Звертаємо увагу, що номінальна теплова потужність газового конвектора "Кагта" марки Бета-2 становить 2.0 кВт. а номінальна теплова потужність газового конвектора "Кагта" марки Бета-4 становить 3.9 кВт.

Відтак, покликання Державної екологічної інспекції у Львівській області у своїй позовній заяві та висновок Львівського окружного адміністративного суду в оскаржуваному рішенні про те, що ЛКП "Збиранка" потрібно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при використанні газових конвекторів для обігріву офісних приміщень, є безпідставним та необґрунтованим.

Це ж саме стосується і протиправних вимог щодо необхідності ЛКП "Збиранка" отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при використанні "автозаправної станції" та "неорганізованих стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", що знаходяться на полігоні твердих побутових відходів, з огляду на таке.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 травня 2002 року за № 177 затверджено Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (далі - Інструкція № 177).

Вказаний нормативно-правовий акт встановлює слині критерії взяття на державний облік об'єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов'язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (надалі по тексту - об'єктні.

Абзацом 2 пункту 2 Інструкції № 177 встановлено, що взяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:

1. об'єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1);

2. видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.

У додатку № 1 до Інструкції № 177 наведено перелік забруднюючих речовин на порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, де наведено чіткий перелік забруднюючих речовин та допустимі обсяги викидів.

Згідно з п. 1.3. Інструкції № 177, дані про види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, готуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Однак, у своїй позовній заяві, акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за № 473/02/625 (аркуш акту № 8) та в додаткових поясненнях Державна екологічна інспекція у Львівській області зазначала: "Інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в ЛКП "Збиранка" не проведено".

Відповідно жодних належних та допустимих доказів про те, що ЛКП "Збиранка" здійснює будь-які викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Державною екологічною інспекцією у Львівській області надано не було.

Відтак, висновок Львівського окружного адміністративного суду про те, що при здійсненні ЛКП "Збиранка" господарської діяльності в атмосферне повітря потрапляють шкідливі викиди, а їх кількість є перевищує порогові значення потенційних викидів забруднюючих речовин, за якими здійснюється державний облік, є необґрунтованим та не підтверджений матеріалами справи.

Аналогічним чином Державна екологічна інспекція у Львівській області не надала жодних доказів того, що ЛКП "Збиранка" має в користуванні "автозаправну станцію" та використовує її, внаслідок чого здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Більше того, представники Державної екологічної інспекції у Львівській області у судових засіданнях в суді першої інстанції не змогли пояснити, що собою являє "неорганізовані стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що Знаходяться на території полігону твердих побутових відходів".

Так, на балансі ЛКП "Збиранка" перебуває "заправочний блок" та "бензоколонка", які вже протягом останніх декількох років не використовуються ЛКП "Збиранка" та третіми особами. Відтак, жодних викидів в атмосферне повітря вказане рухоме майно не здійснює. Більше того, вказане майно не входить до переліку устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, що було затверджено Наказом № 317.

ЛКП "Збиранка" не користується жодним устаткуванням щодо якого, відповідно до Наказу № 317. встановлені нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин і щодо яких, згідно з Інструкцією № 177. встановлений обов'язок отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Львівській області за № 241-і/п від 22 липня 2016 року, з 22 липня 2016 року по 11 серпня 2016 року було проведено планову перевірку дотримання ЛКП "Збиранка" вимог природоохоронного законодавства.

Вказаний наказ був прийнятий на підставі виконавчого листі № 813/6410/15 від 05 травня 2016 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/6410/15 за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до ЛКП «Збиранка» про зобов'язання вчинити певні дії (допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та надати необхідні документи у відповідності до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Так, 24 березня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/6410/15 в задоволені позовних вимог Державної екологічної інспекції у Львівській області було відмовлено.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано та зобов'язано ЛКП "Збиранка" допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та надати необхідні документи у відповідності до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності»).

На підставі вказаного вище судового рішення, Державна екологічна інспекція у Львівській області прийняла наказ № 241-і/п від 22 липня 2016 року та провела перевірку у ЛКП "Збиранка", зафіксувала порушення у акті № 473/02/625.

Проте, Вищий адміністративний суд України у справі № 813/6410/15, задовольнив касаційну скаргу ЛКП "Збиранка": постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - скасував, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року- залишив в силі.

При цьому, Вищий адміністративний суд України зазначив наступне: "право органу держаної екологічної інспекції звертатись до суду з позовом про зобов'язання підконтрольного суб'єкта господарювання допустити його посадових осіб до проведення перевірки не передбачено жодним нормативно-правовим актом".

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ч 3 160 ст. 195, 196, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Збиранка" - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 року у справі № 813/2879/16 - скасувати та прийняти, нову якою в позові Державної екологічної інспекції у Львівській області - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій В. Я. Качмар