Ухвала суду № 69857286, 26.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/14834/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив: здійснити заміну відповідача - Міністерство доходів і зборів України у справі, його правонаступником - Державною фіскальною службою України, та стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі №826/14834/14 в частині поновлення на роботі в сумі 9 843 (дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 90 копійок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про заміну відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задоволено частково.

Здійснено заміну Міністерство доходів і зборів України, як сторону в адміністративній справі №826/14834/14, його правонаступником - Державною фіскальною службою України.

В задоволенні заяви щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у вересні 2014 році ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 77-82, 202-204 Том I).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 199-202 Том II).

Після направлення справи на новий розгляд, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2014 року №2085-о «Про звільнення ОСОБА_2.».

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 вересня 2014 року №2119-о «Про внесення змін до наказу Міндоходів України від 28 серпня 2014 року №2085-о «Про звільнення ОСОБА_2.».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації взаємодії та супроводження митних спорів у судах управління правового забезпечення митних спорів Департаменту правової роботи Міністерства доходів і зборів України з 29 серпня 2014 року.

Стягнено з Міністерства доходів і зборів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2014 року по день поновлення на роботі (а.с. 91-99 Том III).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року змінено, а саме абзац п'ятий резолютивної частини постанови доповнено висловом «в сумі 128 488 (сто двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 21 (двадцять одна) копійка з відрахуванням обов'язкових платежів, що підлягають утриманню з нарахованої суми». В іншій частині постанову - залишено без змін (а.с. 193-195 Том III).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року залишено без змін (а.с. 248-250 Том III).

У листопаді 2016 року позивач в межах провадження №826/14834/14 в адміністративній справі звернувся до суду з заявою, в якій просив: здійснити заміну відповідача - Міністерство доходів і зборів України у справі, його правонаступником - Державною фіскальною службою України, та стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі №826/14834/14 в частині поновлення на роботі в сумі 9 843 (дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 90 копійок, з урахуванням коефіцієнта підвищення тарифних окладів відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про заміну відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задоволено частково. Прийнято ухвалу про заміну Міністерства доходів і зборів України, як сторону в адміністративній справі №826/14834/14, його правонаступником - Державною фіскальною службою України. В задоволенні заяви щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - відмовлено.

Задовольняючи вказану заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби» вирішено утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення, тобто Державна фіскальна служба України є правонаступником Міністерства доходів і зборів України. Вказане свідчить про необхідність заміни Міністерство доходів і зборів України, як сторону в адміністративній справі №826/14834/14 на його правонаступника - Державну фіскальну службу України.

Разом з тим, в задоволенні заяви щодо стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року було відмовлено, оскільки зазначене питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути вирішене шляхом звернення із відповідним адміністративним позовом.

За правилами частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, з огляду на наступні обставини.

Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

За правилами частини першої-другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п.1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим, відповідно до положень п. 6 частини першої статті 3 КАС України, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 визначено, що за змістом частини першої статті 14 КАС України судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.

Закінчення розгляду справи у розумінні цієї норми права є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття постанови щодо частини позовних вимог відповідно до частини першої статті 164 КАС України, ухвалення додаткового судового рішення (стаття 168 КАС України) або в разі, якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов (частина четверта статті 121 КАС України), та вирішення вимоги апеляційної та касаційної скарг. Ці рішення ухвалюються іменем України.

У відповідності до частини другої статті 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Переглядаючи в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив: скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2014р. №2085-о, поновити його на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації взаємодії та супроводження митних спорів у судах управління правового забезпечення митних спорів Департаменту правової роботи Міністерства доходів і зборів України з 29.08.2014 та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 9 Том I).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2014 року №2085-о «Про звільнення ОСОБА_2.».

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 вересня 2014 року №2119-о «Про внесення змін до наказу Міндоходів України від 28 серпня 2014 року №2085-о «Про звільнення ОСОБА_2.».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації взаємодії та супроводження митних спорів у судах управління правового забезпечення митних спорів Департаменту правової роботи Міністерства доходів і зборів України з 29 серпня 2014 року.

Стягнено з Міністерства доходів і зборів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2014 року по день поновлення на роботі (а.с. 91-99 Том III).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року змінено, а саме абзац п'ятий резолютивної частини постанови доповнено висловом «в сумі 128 488 (сто двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 21 (двадцять одна) копійка з відрахуванням обов'язкових платежів, що підлягають утриманню з нарахованої суми». В іншій частині постанову - залишено без змін (а.с. 193-195 Том III).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року залишено без змін (а.с. 248-250 Том III).

25 грудня 2015 року судом першої інстанції видано виконавчий лист про негайне виконання вищевказаного рішення суду (а.с. 101 Том III).

Згідно пункту 4 та 5 частини першої статті 3 КАС України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом, а адміністративний процес - це правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Таким чином, розгляд адміністративної справи за позовною заявою щодо поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу закінчено, оскільки 22.12.2015 винесено рішення по суті заявлених вимог, які переглядались в апеляційному та касаційному порядку.

Проте, 03 листопада 2016 року позивач звернувся з заявою у справі №826/14834/14 до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якій просив: здійснити заміну відповідача - Міністерство доходів і зборів України у справі, його правонаступником - Державною фіскальною службою України, та стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі №826/14834/14 в частині поновлення на роботі в сумі 9 843 (дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 90 копійок, з урахуванням коефіцієнта підвищення тарифних окладів.

Вказана заява зареєстрована під реєстраційним номером - ДМ №4926/16.

За правилами п. 2.1.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №174 від 17.12.2013 (далі - Інструкція) основним принципом реєстрації документів є однократність. Кожний документ реєструється в суді лише один раз: вхідні документи - у день їх надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створені у суді документи - у день підписання або затвердження. У разі передачі зареєстрованого документа з одного структурного підрозділу до іншого такий документ повторно не реєструється, а передається згідно з резолюцією керівництва суду службою діловодства (канцелярією) з відміткою в автоматизованій системі документообігу суду.

У відповідності до п.2.1.14 Інструкції документи, які надійшли до суду, розподіляються службою діловодства (канцелярією) на позовні заяви, подання, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, справи, додаткові документи, урядові документи, скарги, заяви, пропозиції, звернення громадян тощо.

Згідно п. 6.1.3 та п.6.1.5 Інструкції кожній адміністративній справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Номер справи складається з коду суду першої інстанції (три цифри), через дріб - номера справи за порядком у поточному році, через дріб - року реєстрації (дві цифри).

Також автоматизованою системою документообігу суду може формуватися номер провадження, необхідний для діловодства суду. Цей номер може містити індекс, код суду, номер справи за порядком у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду.

Реєстрація та облік адміністративних справ (матеріалів про адміністративне правопорушення) здійснюється (може здійснюватись) згідно з індексами: П - позовна заява; А - апеляційна скарга; К - касаційна скарга; В - заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України; Н - заява про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами; Д - судове доручення; АВ - відновлення втраченого провадження; ЗВ - заяви в порядку виконання судових рішень, якщо рішення ухвалив інший суд; ЗД - заяви про забезпечення доказів без подання позовної заяви; ЗР - заява про скасування заходів реагування; АМ - матеріали про адміністративне порушення.

Як вбачається зі змісту заяви позивача у справі №826/14834/14 щодо виконання ухвали про виплату середнього заробітку, останній звертається саме з вимогами, які стосуються стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №826/14834/14, при цьому вказана заява ніяким чином не стосується закінченого провадження у справі №826/14834/14, чи питань пов'язаних з виконанням судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №826/14834/14.

За змістом статті 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

За правилами частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до частини першої статті 160 КАС України суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відтак, вимоги позивача згідно його заяви від 03.11.2016 про стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, з урахуванням коефіцієнта підвищення тарифних окладів, виходять за межі судових рішень, якими було вирішено спір по суті згідно заявлених вимог та закінчено провадження у даній справі.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає звернення з заявою до суду з новими позовними вимогами в закінченому провадженні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що вказана заява позивача не була зареєстрована судом першої інстанції як позовна заява у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 №174, та не було відкрито провадження за вказаною заявою, як того вимагають приписи статті 107 КАС України.

Щодо посилань апелянта на застосування вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України (у редакції статті від 18.02.1992, чинної на час розгляду цієї справи) передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Разом з тим, за правилами статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції статті від 01.09.2005, чинної на час розгляду цієї справи) судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Як вбачається з вказаних норм права, по різному регулюється питання форми рішення, яке стосується вирішення спірних питань, в тому числі пов'язаних з оплатою вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Однак, згідно правил застосування норм у випадку колізії - у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосується акт, виданий пізніше.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні вимог позивача, зазначених в заяві про стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, необхідно керуватись нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття форми рішення у справі, а щодо вирішення вимог матеріального характеру - нормами Кодексу законів про працю України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанцій в частині відмови в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача є незаконним та необгрунтованим, оскільки прийнято з порушенням процесуальних норм, що є підставою для скасування його в цій частині з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, суд формально підійшов до розгляду заяви та перевірки посилань позивача, розглянув таку заяву позивача в рамках справи №826/14834/14, що фактично призвело до відмови у задоволенні такої заяви та потягло за собою порушення прав заявника на доступ до правосуддя, що гарантовані частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2014 року у справі №6-156цс13.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За правилами п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та в цій частині направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року - скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та в цій частині направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб