Ухвала суду № 69857130, 24.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/709/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - Позивач) звернулась до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого як картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00458 від 20.10.2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представників Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов контракту № USE 16/2-145-К/КЕ-15 від 19.11.2015 року в аеропорт «Бориспіль» на адресу ДК «Укрспецекспорт» надійшов вантаж з Китаю, а саме: 15 насосів НП-160 Д в режимі переробки на митній території України.

16.10.2016 року зазначений товар розміщено на складі тимчасового зберігання у міжнародному пункті пропуску «Бориспіль-аеропорт», що не заперечується сторонами у справі.

У подальшому вказаний товар повинен прослідувати митною територією України з Київської митниці ДФС (митний пост «Бориспіль-аеропорт») до Дніпровською митниці ДФС автомобільним транспортом.

19.10.2016 року Дніпропетровською митницею ДФС оформлено попередню митну декларацію №110000000/2016/925592 типу «ІМ 51ЕЕ».

20.10.2016 року Позивачем, з метою оформлення пропуску вказаного товару на митну територію України, подано до Київської митниці ДФС такі документи: попередня митна декларація від 19.10.2016 року №110000000/2016/925592; авіанакладна від 12.10.2016 року №569-13926216; проформа-інвойс від 30.09.2016 року №75; висновок Державної служби експортного контролю України від 09.06.2016 року №28633200; документи перевізника ТОВ «АТЗТ «Транссервіс».

На підставі даних митної декларації Відповідачем встановлено, що товар, який було відправлено в митному режимі переробки на митній території України з подальшим його зворотнім поверненням відносяться до категорії товарів військового призначення та подвійного використання.

Між тим, за результатом розгляду поданих Позивачем документів, Відповідачем встановлено відсутність дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання, що є обов'язковим для пропуску товарів на митну територію України відповідної категорії.

За таких обставин, Відповідачем 20.10.2016 року прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00458.

При цьому, Позивачем подано до Київської митниці ДФС дозвіл Державної авіаційної служби України від 25.10.2016 року № 10.1.6-5-688/16 про виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення

Відповідно до частини 1 статті 3 Митного Кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - Кодекс) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Положеннями статті 318 Кодексу встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу, а також інших законів України та передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 336 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом (частина 1 статті 334 Кодексу).

За приписами статті 335 Кодексу визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні повітряним транспортом: а) стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація); б) документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні); в) документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього; г) транспортні (перевізні) документи; ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться; д) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); е) відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна; є) відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу; ж) список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість); з) найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів; и) відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини.

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень).

Згідно з частинами 1, 2 статті 197 Кодексу у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.

Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем подані до Київської митниці ДФС відповідні документи з метою оформлення пропуску на митну територію України товару, що відноситься до категорії товарів військового призначення та подвійного використання.

Положеннями статті 5 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 року №549-IV (далі - Закон №549-IV) визначено, що методами здійснення державного експортного контролю є здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону №549-IV митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Таким чином, митний контроль за переміщенням через митний кордон України товарів військового призначення та подвійного використання має відбуватись у відповідності до вимог Митного кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що нормами Кодексу, а також Закону №549-IV вимог щодо необхідності надання вантажоодержувачем для митного оформлення пропуску на митну територію України товарів військового призначення та подвійного використання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання, не встановлено.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що митний орган в обґрунтування правомірності прийнятого рішення посилається на пункт 5 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 листопада 2003 року №690-р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаною нормою встановлено обов'язок адміністрації Держприкордонслужби та Держмитслужбі забезпечувати оформлення необхідних документів для здійснення міжнародних перевезень товарів військового призначення та подвійного використання тільки за наявності відповідних дозволів Держекспортконтролю та Мінтрансу.

При цьому, жодних вимог щодо необхідності оформлення саме дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання зазначений нормативно-правовий акт не містить.

У свою чергу, Позивачем надано для митного оформлення, крім інших документів, визначених статтею 335 Кодексу, висновок Держекспортконтролю, який є підставою для прийняття товару до митного оформлення.

За приписами статті 1 Закону №549-IV висновок - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит та інше, в той час дозвіл - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на експорт чи імпорт товарів.

Отже, висновок Держекспортконтролю є належним документом який надає право на тимчасове ввезення товарів військового призначення та подвійного використання на територію України.

При цьому, як вбачається з наявного у матеріалах справи листа ДФС України «Про розгляд скарги» від 11.01.2017 року № 322/8/99-99-18-03-03-15 суб'єктом владних повноважень роз'яснено Позивачу, що згідно з пунктом 3.1 Протоколу засідання Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБОУ від 09.12.2016 року №53 Державіаслужбі доручено прискорити розроблення та внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року № 690-р «Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання» та до 1 лютого 2017 року проінформувати Міжвідомчу комісію.

Водночас, станом на час розгляду справи жодних змін до вказаного нормативно-правового акта не внесено.

Щодо посилання апелянта на «Порядок оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення», затверджений наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2001 року №447 (далі - Порядок №447), колегія суддів зазначає таке.

У пункті 1.1. зазначено, що Порядок №447 розроблений відповідно до Указу Президента України від 18.10.2000 року №1143/2000 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 вересня 2000 року «Про стан авіаційного транспорту та авіаційної промисловості України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року №690-р з метою упорядкування повітряних перевезень товарів військового та подвійного призначення.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку №447 встановлено, що його дія поширюється на експлуатантів цивільної авіації, які зайняті перевезенням товарів військового та подвійного призначення.

Пунктом 1.4 Порядку №447 визначено, що експлуатант - юридична особа, що експлуатує повітряні судна та пропонує свої послуги в цій галузі; повітряний перевізник - будь-яка юридична або фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права експлуатанта авіаційної техніки.

Відповідач посилається на те, що повітряним перевізником, який здійснював перевезення відповідного товару є «МАУ», рейс PS 288, літак В-767.

Таким чином, вимоги Порядку №447 повинні застосовуватись до авіаційної компанії «МАУ» як експлуатанта цивільної авіації, що був зайнятий перевезенням товарів військового та подвійного призначення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з приписами розділу 2 Порядку №447 дозвіл на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення є необхідним виключно для оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення.

Для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення заявником подаються до Державіаслужби України такі документи та інформація: у разі здійснення перевезення в Україну або в третіх країнах: заява авіаперевізника або вантажоодержувача (на офіційному бланку за підписом керівника) на ім'я директора Державіаслужби України для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення. У заяві має бути така інформація: місцезнаходження та номери контактних телефонів заявника; інформація про вантаж та про умови перевезення товарів військового та подвійного призначення (назва, характер та кількість вантажу, ім'я й адреса вантажоодержувача, реквізити контрактів на поставку та дозволів державних органів виконавчої влади, згідно з якими здійснюється перевезення); маршрут перевезення (аеропорти відправлення, призначення, запасні та проміжні аеродроми, аеродроми технічних посадок чи перевантаження/зберігання); терміни перевезення, назва авіаперевізника, номер рейсу, тип повітряного судна.

До заяви додаються: засвідчена печаткою заявника копія дозволу чи висновку Державної служби експортного контролю України.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується Відповідачем, станом на час прийняття оскаржуваного рішення вантаж (товари військового та подвійного призначення) вже надійшов на митну територію України та знаходився під митним контролем, що свідчить про нівелювання вимоги про необхідність надання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення, оскільки повітряне судно вже вилетіло та здійснило перевезення вантажу відправленого на адресу позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Відповідача про необхідність подання ДК «Укрспецекспорт» на стадії оформлення пропуску товарів на митну територію України дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо тверджень Відповідача відносно того, що дозвіл на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення Позивачем отримано, в той час як Державіаслужба не видає відповідні дозволи за відсутності на те законних підстав, колегія суддів зазначає наступне.

Оформлення Державіаслужбою відповідних дозволів передбачено Порядком №447, а тому оформлення цих дозволів є обов'язком Державіаслужби у разі виконання повітряних перевезень товарів військового та подвійного призначення як із України так і в Україну.

Крім того, з листа Державіаслужби від 21.01.2016 року №1.22-528 вбачається, що оформлення Державіаслужбою таких дозволів передбачено Порядком оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання, затвердженого наказом Мінтрансу від 17.01.2001 року №447 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції 21.11.2001 року №979/6170, тому Державіаслужбою оформляються дозволи у разі виконання повітряних перевезень ТВП та ТВП як із України та і в Україну.

При цьому, згідно з вимогами Порядку №447 підставою для відмови у наданні дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення є виявлення недостовірної інформації у поданих документах.

Державіаслужбою не було встановлено недостовірної інформації у поданих вантажоодержувачем (Позивачем) документах, а тому вказані доводи суб'єкта владних повноважень не приймаються судом апеляційної до уваги, адже підстави для відмови Державіаслужбою в оформленні відповідного дозволу були відсутні.

Як вже зазначалось, митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

За приписами статті 335 Кодексу, а також нормами спеціальних законів, що регулюють спірні правовідносини не встановлено вимог щодо необхідності надання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення.

При цьому, Відповідачем будь-яких інших зауважень щодо поданих Позивачем до митного оформлення документів, зокрема недотримання вимог статті 335 Кодексу, встановлено не було.

Відповідно до положень статті 318 Кодексу митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Також, вказана правова норма відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Статтею 8 Кодексу визначено, що принципами здійснення державної митної справи є, зокрема, законність та презумпція невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Проте, митним органом не надано доказів того, що документи, подані вантажоодержувачем для митного пропуску товару на територію України є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00458 від 20.10.2016 року.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 26 жовтня 2017 року.