Ухвала суду № 69857122, 26.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13654/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі за позовом товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.01.2015 № 95/26552202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42».

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 15.01.2015 року № 1/26552202/32069037, в якому контролюючим органом встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 248 054,00 грн.

На підставі акта перевірки 30.01.2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення №95/26552202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 310 068,00 грн., у тому числі 248 054,00 грн. - основний платіж, 62 014,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ТОВ «Агенція 42» є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, показники податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з позиції податкового органу, сформовані позивачем неправомірно, оскільки господарські операції з ТОВ «Агенція 42» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення цих операцій та їх документального оформлення з метою отримання податкової вигоди.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі податкової інформації від 08.12.2014 №286/26-55-22-10 про те, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» відсутні складські приміщення, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, контролюючий орган вказав на фіктивність господарських операцій по ланцюгу контрагентів ТОВ «Агенція 42».

Крім того, податковим органом зазначено що ТОВ «Агенція 42» за податковою адресою не знаходиться, а його діяльність спрямована на надання вгоди третім особам.

Також податковий орган вказав, що за товарною біржею «Універсальна товарно-сировинна біржа» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 362 050,45 грн.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Між товарною біржею «Універсальна товарно-сировинна біржа» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» (виконавець) було укладено договір про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814 (далі - договір).

За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе наступні зобов'язання: надати посередницькі послуги з пошуку покупців на всій території України на майно, що обліковується на балансі акціонерного товариства «Ерде банк» та наведене у додатку 1, який є невід'ємною частиною до цього договору та підлягає продажу через товарну біржу «Універсальна товарно-сировинна біржа» на аукціоні; вести переговори з потенційними покупцями, надавати потенційним покупцям інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в аукціоні, порядку розрахунків та інші послуги, пов'язані з реалізацією майна, зазначеного в підпункті 1.1.1 цього договору; в разі необхідності забезпечити демонстрацію покупцям об'єктів продажу за їх місцезнаходженням.

Згідно пункту 2 договору послуги замовнику передаються на підставі акта прийому-передачі наданих послуг.

Вартість послуг виконавця становить 5,5% від кінцевої ціни продажу майна. Оплата вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання договору купівлі-продажу майна.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копії договору про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814, додатку №1 до договору, додаткової угоди №1, акта здачі-прийняття робіт, податкової накладної, протоколу №1 проведення повторного аукціону (третіх торгів) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Ерде банк», картки рахунку 631, податкової декларації за серпень 2014 року, платіжних доручень, виписок з банківських рахунків (а.с. 35-93).

На обґрунтування необхідності отримання посередницьких послуг від ТОВ «Агенція 42» позивачем було надано копію додаткової угоди, укладеної між публічним акціонерним товариством «Ерде банк» та товарною біржею «Універсальна товарно-сировинна біржа» від 07.08.2014 №02/41 до угоди від 14.08.2013 №02/41 про співпрацю в організації продажу активів.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» договору про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814 останнім знайдено потенційного покупця - товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Гем-підряд».

Як вбачається з протоколу №1 проведення повторного аукціону (третіх торгів) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Ерде банк», переможцем аукціону стало товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Гем-підряд».

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що виконання умов договору про надання посередницьких послуг підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, а тому суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Позивачем надано копію податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» за серпень 2014 року разом з додатком №5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», з якого вбачається, що контрагент позивача задекларував податок на додану вартість по взаємовідносинам з товарною біржею «Універсальна товарно-сировинна біржа» в сумі 248 054,24 грн.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на податкову інформацію щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Агенція 42» з його контрагентами, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Агенція 42» матеріально-технічних ресурсів, для здійснення господарської діяльності колегія суддів зазначає, що відповідачем не зазначено, які саме матеріально-технічні ресурси необхідні для виконання договору про надання посередницьких послуг та пошуку покупців.

Враховуючи те, що надання послуг підтверджене первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність використання придбаних послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання спірних договорів відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 248 054,00 грн., не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права формування податкових зобов'язань на з податку на додану вартість та відображають зміст акта перевірки, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 26.10.2017