Постанова № 69856994, 23.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Справа №918/429/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2 від 23.03.2017 року)

відповідача - ОСОБА_2 (ордер на надання правової допомоги №КВ 220295 від 26.09.2017 року), ОСОБА_3, (довіреність від 24.07.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." на рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 року у справі №918/429/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Людмила-1"

Відповідач: "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А."

про стягнення заборгованості в сумі 9 576 777 грн. 97 коп.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

За клопотанням представника "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." від 09.10.2017 року судове засідання проводиться з використанням технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство спеціалізованого суду.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.08.17 р. у справі №918/429/17 (суддя Політика Н.А.), позов задоволено частково, стягнуто з "Тодіні Коструціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_4П.А." на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила 1" 6 499 999 грн. 97 коп. основного боргу, 223 483 грн. 27 коп. трьох процентів річних, 1 090 782 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 281 133 грн. 89 коп. пені, а також 121 430 грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила 1" про стягнення з "Тодіні Коструціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_4П.А." 33 205 грн. 25 коп. трьох процентів річних та 1 448 173 грн. 25 коп. пені відмовлено.

Рішення господарського суду Рівненської області мотивоване тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не взяв до уваги такі докази, як ухвали слідчих суддів, документи, пов'язані з інвентаризацією, які спростовують здійснення поставки пічного палива та не навів належного обгрунтування того, чому такі докази були відхилені.

Окрім того, суд першої інстанції, відмовив в задоволенні ряду клопотань, спрямованих на підтвердження того, що позивач не здійснював поставок пічного палива відповідачу на підставі договору №КНR/S/21-01/1/16 від 21.01.20016 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." на рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 року у справі №918/429/17.

04.10.2017 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому "Людмила-1" просить суд в задоволенні апеляційної скарги "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." відмовити, рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.17 р. у справі №918/429/17 змінити, стягнути з "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." на користь ТОВ "Людмила-1" 6 499 999 грн. 97 коп. основного боргу, 223 483 грн. 27 коп. трьох процентів річних, 1 090 782 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1299 139,34 грн. 89 коп. пені.

В обгрунтування відзиву позивач посилається на те, що суд першої інстанції не правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, не враховуючи факт переривання позовної давності, дійшов помилково висновку, що позивачем було пропущеною термін позовної встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

А тому, позивач вважає, що є об'єктивні обставини для поновлення частково пропущеного строку для звернення до суду щодо стягнення суми пені з відповідача за договором №КНR/S/21-01/1/16 від 21.01.20016 року в сумі 1 299 139,34 грн.

09.10.2017 року від представника апелянта надійшли клопотання про:

- витребування від ТОВ "Людмила-1" оригіналів спірного договору від 21 січня 2016 року №KHR/S/21-01/1/16, а також специфікації до договору, видаткових накладних №15 від 28.01.2016 року, №25 від 31.01.2016 року, №26 вд 28.01.2016 року та рахунків-фактур №СФ-000013, №СФ-000016 від 25.01.2016 року, складених на виконання умов договору:

- витребування у Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Людмила-1";

- витребування у Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві завіреної інформації та документів із автоматизованої бази "Податковий блок" в розрізі Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання Товариства щодо наявності придбання пічного палива у субєктів підприємницької діяльності;

- надсилання матеріалів справи №918/429/17 до Полтавського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області та зупинення провадження у справі №918/429/17;

- призначення у справі №918/429/17 судової почеркознавчої експертизи проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Також 09.10.2017 року від представника апелянта надійшли письмові пояснення в яких апелянт посилається на те, що пічне паливо не могло фізично поставлятись відповідачу у спосіб, який зазначено у товарно-транспортних накладних, не могло бути навантажено у пункті навантаження вказаному у товарно-транспортних накладних.

У письмових поясненнях апелянтом також надано додаткове обгрунтування того, що ТОВ "Людмила-1" є фіктивною компанією.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №01-04/1427 від 23.10.2017 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/429/17.

Автоматизованою системою документообігу суду, визначено колегію суддів для розгляду справи №918/429/17 у складі: головуючий суддя головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г. прийнято до провадження апеляційну скаргу "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." на рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 року у справі №918/429/17.

23.10.2017 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказує на те, що в товарно-транспортних накладних стоїть підпис та печатка відповідальної посадової особи Представництва Тодіні Коструціоні ОСОБА_4П.А, що повністю підтверджує факт отримання поставленого товару (т. 3 а.с. 81 - 87).

23.10.2017 року від апелянта надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, а також додаткове обгрунтування клопотання про надсилання матеріалів справи органам досудового розслідування та зупинення провадження у справі (т. 3 а.с. 89 - 115, 117 - 119).

Розглянувши подані представником апелянта клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування (ч. 2 ст. 79).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться докази, щодо існування між позивачем та відповідачем договірних зобовязань, відповідні товаророзпорядчі документи підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також докази визнання відповідачем спірної заборгованості (зокрема, документи, що свідчать про часткову сплату суми боргу за вищенаведеним договором та лист відповідача від 7 березня 2016 року (т. 1, а.с. 22), в якому останній підтвердив наявність між сторонами правовідносин щодо виконання договору від 21 січня 2016 року №KHR/S/21-01/1/16 та факт наявності заборгованості перед позивачем).

Також, у спірних документах, крім підпису уповноваженої особи позивача, міститься відтиск печатки "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А.", що свідчить про наявність волі позивача на складення відповідних документів.

А тому, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи, направлення матеріалів справи до органів досудового розслідування та зупинення провадження у даній справі.

Також колегія суддів не вбачає підстав для витребування інших доказів, оскільки в матеріалах справи містяться необхідні докази для повного й всебічного розгляду зазначеного спору.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору у справі №918/429/17 є стягнення заборгованості за договором №KHR/S/21-01/1/16 від 21.01.2017 року, а не визнання його недійсним, у зв'язку із протиправними діями чи шахрайством посадових осіб позивача.

Щодо клопотання апелянта про витребування у позивача оригіналів спірного договору від 21 січня 2016 року №KHR/S/21-01/1/16, а також специфікацій, видаткових накладних та рахунків-фактур, складених на виконання умов цієї угоди колегією суддів встановлено, що у позивача такі документи відсутні.

Окрім того, у матеріалах справи наявні належним чином засвідчені уповноваженою особою Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві копії зазначених документів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що такі докази можуть бути наявні і в самого відповідача.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала в судовому засіданні 23.10.2017 року представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, а також інші документи долучені позивачем та відповідачем до матеріалів справи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2016 року між Представництвом та позивачем був укладений договір №KHR/S/21-01/1/16 (доставка Товару автотранспортом), за умовами якого останній зобовязався в порядку та на умовах, визначених цією угодою, передати у власність відповідача пічне паливо, а Представництво, у свою чергу, прийняти та оплатити вартість вказаного товару.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих субєктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного правочину одиницею виміру товару є тонна.

За умовами пункту 1.4 даного договору специфікація це окремий документ, що дійсний з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, в якому сторонами погоджуються всі істотні умови поставки товару, наприклад: вид товару, ціна на товар, кількість товару тощо. Специфікації, підписані та оформлені належним чином на виконання даного договору, є невідємними його частинами. У випадку зміни будь-якої істотної умови в специфікаціях та/або договорі, такі зміни дійсні лише при умові підписання специфікації в новій редакції та/або додаткової угоди до договору повноважними представниками обох сторін.

Пунктом 1.5 наведеної угоди передбачено, що постачальник та покупець підтверджують, що укладення та виконання ними цього договору не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, також підтверджує те, що укладення та виконання ними цього договору не суперечить цілям діяльності постачальника та покупця, положенням їх установчих документів чи інших локальних актів. Сторони підписанням даного договору підтверджують, що останній підписаний уповноваженими на це особами, які мають достатній обсяг прав на підписання такого договору та всіх його додатків (специфікацій, додаткових угод), а також право розпорядчого підпису на банківських, розрахункових та бухгалтерських документах, виписаних на виконання даного договору.

Згідно пункту 1.6 договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, на момент його укладення є дійсним і є його власністю, він має право ним розпоряджатися, нікому не відчужений та не відступлений, у спорі не перебуває та не знаходиться у заставі (у тому числі податковій).

За пунктом 3.1 договору кількість товару, яка має бути поставлена за умовами даного договору, визначається згідно специфікацій.

Відповідно до пункту 3.2 даного правочину ціна товару визначається на підставі специфікацій, які є невідємною частиною даного договору. В ціну включено вартість товару та вартість перевезення товару автомобільним транспортом до місця призначення, зазначеного у специфікації, а також ПДВ в розмірі 20%.

Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ визначається відповідно із загальної суми видаткових (та/або товаротранспортних) накладних постачальника на товар, відвантажений під час терміну дії договору (пункт 3.4 цієї угоди).

Згідно пункту 4.3 договору постачальник відвантажує покупцю або вказаному в заявці вантажоодержувачу узгоджену партію товару. Датою поставки вважається дата, вказана в товаротранспортній накладній.

Пунктом 4.4 наведеного правочину встановлено, що право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару згідно товаротранспортної та/або видаткової накладної на кожну партію товару в місці поставки, визначеному специфікацією.

Відповідно до пунктів 4.6-4.7 договору розрахунок між сторонами проводиться у безготівковій формі в національній валюті України протягом 5 робочих днів з дня отримання товару. Датою оплати за даним договором вважається дата перерахування коштів покупцем на поточний рахунок постачальника.

За умовами пункту 9.1 зазначеної угоди остання вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.

Згідно пункту 9.2 цього договору його строк починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього договору, та діє до 31 грудня 2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу пічне паливо на загальну суму 9 499 999 грн. 97 коп. (у т.ч. ПДВ).

Вказана поставка була здійснена за наступними видатковими накладними: від 28 січня 2016 року № 15 на суму 2 000 000 грн. 00 коп., від 31 січня 2016 року № 25 на суму 5 159 993 грн. 67 коп. та від 31 січня 2016 року № 26 на суму 2 340 006 грн. 30 коп.

Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями підписаних між сторонами вищезазначених видаткових накладних (т. 1, а.с. 15-17), а також копіями відповідних товаротранспортних накладних на поставку спірного товару (т. 2, а.с. 67-123).

Окрім того, судом встановлено, що відповідач оплатив вартість поставленого йому товару частково в сумі 3 000 000 грн.

Факт часткової сплати відповідачем вартості поставленого йому товару підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою (т. 1, а.с. 27-28).

Також місцевий суд встановив, що відповідачем листом від 07.03.2017 року було визнано претензію позивача від 15 лютого 2016 року (т. 1, а.с. 20- 22).

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем за договором від 21 січня 2016 року №KHR/S/21-01/1/16, у розмірі 6 499 999 грн. 97 коп., не була погашена, а відповідач доказів які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем не надав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 090 782 грн. 34 коп. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі. оскільки розмір інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням укладеного між сторонами договору та не перевищує розрахованого судом розміру вказаних компенсаційних виплат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при нарахуванні 3% річних та пені не було враховано приписи статей 251-255, 599 ЦК України, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення компенсаційних виплат.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд першої інстанції встановив, що арифметично вірною є сума 3% річних нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в розмірі 223 483 грн. 27 коп.

Також, здійснивши перерахунок розміру пені суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обґрунтований розмір суми пені становить 1 299 139 грн. 34 коп., з яких: 210 911 грн. 22 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 5 159 993 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 25 у період з 6 лютого 2016 року по 10 березня 2016 року; 210 045 грн. 58 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 159 993 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 25 у період з 11 березня 2016 року по 21 квітня 2016 року; 151 169 грн. 17 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 159 993 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 25 у період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року; 114 570 грн. 32 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 159 993 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 25 у період з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року; 131 278 грн. 49 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 159 993 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 25 у період з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року; 28 187 грн. 94 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 159 993 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 25 у період з 29 липня 2016 року по 5 серпня 2016 року; 213 797 грн. 30 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 340 006 грн. 30 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 26 у період з 6 лютого 2016 року по 21 квітня 2016 року; 85 033 грн. 02 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 340 006 грн. 30 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 26 у період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року; 64 446 грн. 08 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 340 006 грн. 30 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 26 у період з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року; 73 844 грн. 46 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 340 006 грн. 30 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 26 у період з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року; 15 855 грн. 78 коп. пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 340 006 грн. 30 коп. за видатковою накладною від 31 січня 2016 року № 26 у період з 29 липня 2016 року по 5 серпня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2017 року відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог Товариства за договором 21 січня 2016 року №KHR/S/21-01/1/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Оскільки позивачем не було наведено поважних причин пропущення цього строку, суд першої інстанції, враховуючи приписи норм чинного законодавства, а також дату звернення позивача з даним позовом, дійшов вірного висновку про необхідність застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 281 133 грн. 89 коп. станом на 19 червня 2016 року.

Також, зважаючи на положення статті 257 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до інших вимог позивача (крім стягнення пені) у звязку з відсутністю фактичного пропуску позивачем загального трирічного строку для звернення до суду.

Колегія суддів також погоджується з тим, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги ухвали слідчих суддів, оскільки відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого суді висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду цього або іншого кримінального провадження.

Відповідно до статті 205 КК України фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні статті 34 ГПК України, докази (вирок суду) притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене статтею 205 Кримінального кодексу України, та встановлення в межах відповідного провадження фіктивності позивача.

При цьому, сама лише наявність кримінальних проваджень за ознаками певного кримінального правопорушення не є свідченням вчинення карного діяння, а отже, у даному випадку проведення досудового розслідування не є належним доказом того, що позивач є фіктивним підприємством, що фактично виключає можливість стверджувати, що договір №KHR/S/21-01/1/16 від 21.01.2016 року є таким, що вчинений за участі фіктивного підприємства та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором.

Окрім того, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи в тому числі, визнання реєстраційних документів недійсними передбачені ст. 551 ГК України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

За приписами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу вправі звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності, та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що встановлення ознак фіктивного підприємництва, як обставини, що є підставою для припинення юридичної особи у розумінні статті 551 ГК України, не належить до повноважень господарського суду, а отже, у даному випадку в межах справи № 918/429/17 встановленню судом не підлягає.

Окрім того, доказів встановлення фіктивного підприємництва стосовно позивача у визначеному законом порядку, матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що факт неотримання відповідачем пічного палива згідно договору №KHR/S/21-01/1/16 від 21.01.2016 року підтверджується протоколом інвентаризаційної комісії від 20.07.2017 року, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вищезазначений протокол складений без представників позивача, лише за участю представників апелянта, які не можуть бути об'єктивними, оскільки діють виключно в його інтересах.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2.2. Договору №KHR/S/21-01/1/16 від 21.01.2016 року у випадку наявності претензій по якості або кількості товару, яке проводиться відповідно положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання", за кількістю: Інструкції №П-6 від 15.06.1965р., по якості: інструкції №П-7 від 25.04.1965р., та/або у випадку не відповідності поставленого Товару для використання його Замовником на власних виробничих потужностях (заводах), такий товар не підлягає використанню до взаємного врегулювання питань представниками Сторін.

Згідно п. 4.5 Договору, при виявленні невідповідності якості чи кількості поставленого товару супроводжувальним документам, виклик представника постачальника є обов'язковим.

Як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача були претензії до позивача щодо якості або кількості товару згідно умов договору №KHR/S/21-01/1/16 від 21.01.2016 року (претензійні листи, акти, письмові повідомлення про виклик представника позивача, тощо).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні ряду клопотань позивача, спрямованих на підтвердження того, що позивач не здійснював поставок пічного палива відповідачу на підставі договору №КНR/S/21-01/1/16 від 21.01.20016 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку поданим позивачем клопотанням з посиланням на відповідні норми діючого законодавства.

Окрім того, задоволення поданих апелянтом клопотань не спростовує факту існування між позивачем та відповідачем договірних відносин, факту поставки відповідачу пічного палива, факту наявності у відповідача, а також визнання ним заборгованості за договором №KHR/S/21-01/1/16 від 21.01.2016 року за поставлене позивачем пічне паливо.

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." в особі Представництва "Тодіні Кострукціоні ОСОБА_4П.А." залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 р. у справі №918/429/17 залишити без змін.

3. Справу №918/429/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Крейбух О.Г.