Ухвала суду № 69856832, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2017 року

справа № 804/1636/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Стройтекст», товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпульс», товариство з обмеженою відповідальністю «Пейсмен», товариство з обмеженою відповідальністю «Неймар» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нікопрогресбуд» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2016 року №0000132201, №0000142201.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ «Енергоімпульс», ТОВ «Пейсмен», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Неймар» враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни третіми особами, які не були безпосередньо контрагентами позивача у господарських операціях, які були предметом перевірки контролюючого органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Нікопольська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Нікопрогресбуд» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, представники ТОВ «Нікопрогресбуд» просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції представник податкового органу не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Нікопрогресбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Енергоімпульс» (код ЄДРПОУ 37129184) за липень 2015 року, ТОВ «Пейсмен» (код ЄДРПОУ 39733440) за липень-серпень 2015 року, ТОВ «Стройтекст» (код ЄДРПОУ 39746899) за липень, серпень, жовтень 2015 року, ТОВ «Неймар» (код ЄДРПОУ 39834100) за жовтень 2015 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення за місцем реєстрації платника податків; з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з експорту у лютому 2015 року та придбання (виготовлення) таких товарів (робіт, послуг) у періодах їх фактичного здійснення.

За наслідками перевірки складено акт від 21.12.2015 року №2030/04-07-22-01/34124403, яким встановлено порушення позивачем ст.185, ст.187, ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 655 624,27 грн. та завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) на загальну суму 26 595,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 11 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000132201 про збільшення суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 1 025 052,35 грн. (683 368,23 грн. за основним платежем, 341 684,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000142201, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26 595,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Висновків про допущенні порушення податкового законодавства контролюючий орган виходив з аналізу інформаційних баз даних, з яких відповідачем встановлено неможливість дослідити походження товару внаслідок відсутності в ланцюгах взаємовідносин постачальників та імпортерів, крім того, з наявної у відповідача податкової інформації (інформації з АІС «Податковий блок») вбачалось, що контрагенти підприємства не мали можливості надавати послуги через маніпулювання податковою звітністю, незнаходження за місцезнаходженням, відсутністю основних фондів та недостатністю трудових ресурсів.

Так у перевіряємий період, у письмовий договір між ТОВ «Нікопрогресбуд» та ТОВ «Енергоімпульс» не укладався. Контрагентом позивача були надані наступні документи: податкова накладна № 2 від 24.07.2015 року на суму ПДВ 40 000,00 грн., податкова накладна № 3 від 21.07.2015 року на суму ПДВ 6 540,00 грн., податкова накладна № 4 від 13.07.2015 року на суму ПДВ 40 000,00 грн., видаткова накладна № PH-0000022 від 21.07.2015 року на загальну суму 279 240,00 грн., рахунок-фактура № СФ - 0000032 від 03.07.2015 року на загальну суму 473 520,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Пейсмен» було укладено договір поставки № 17/02/15 від 01.07.2015 року, згідно з умовами якого ТОВ «Пейсмен» (постачальник) зобов’язується поставити та передати у власність ТОВ «Нікопрогресбуд» (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Поставка товару здійснювалась на підставі узгоджених сторонами специфікацій, із зазначенням виду, кількості та вартості товару. Специфікації № 1 від 10.09.2015 року, № 2 від 20.07.2015 року, № 3 від 30.07.2015 року, № 4 від 03.08.2015 року, № 5 від 12.08.2015 року, № 6 від 24.08.2015 року, № 7 від 10.09.2015 року, № 8 від 17.09.2015 року були погоджені та підписані обома сторонами, що свідчить про відсутність будь-яких претензій одна до одної. Орієнтована загальна вартість договору складала 620 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Також сторонами було укладено договір про надання послуг № 85/04/15 від 01.07.2015 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за плату послуги з виготовлення металоконструкцій під електрофільтр обертаємої печі № 2 ОІЦ в кількості 45,1 тн з матеріалів замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Орієнтована загальна вартість Договору складає 362 604,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Пейсмен» виконало на користь ТОВ «Нікопрогресбуд» зазначені вище роботи, про що між сторонами було складено податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури та акт надання послуг № ОУ-0000193 від 31.07.2015 року.

Транспортування здійснювалось на умовах: ЕХW (ІНКОТЕРМС-2010) - склад постачальника: Дніпропетровська область, Новомсковський р-н., смт. Губиниха, вул.Берегового, 34В згідно товарно-транспортних накладних № 447 від 15.07.2015 року, № 557 від 23.07.2015 року, № 562 від 27.07.2015 року, № 633 від 31.07.2015 року, №1018 від 04.08.2015 року, № 1019 від 17.08.2015 року, № 1118 від 26.08.2015 року.

Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Стройтекст» відбувались на підставі договорів підряду № 68 від 10.08.2015 року (предмет договору - роботи «ОИЦ. Участок производства извести. Вращающиеся печи №№1-5. Реконструкция участка производства извести. 1 очередь.» на території ПАТ АрселорМітал Кривий Ріг» - сума договору 434 289,34 грн.); № 73/05/15 від 20.05.2015 року (предмет договору - роботи «Будівництво цеху переробки шламів марганцевої руди», сума договору 1 317 631,65 грн.); № 36 від 18.06.2015 року (предмет договору - роботи «Заміна а/ц покрівлі на профнастил СГМ-1. ЦФВ ПАТ «НЗФ», сума договору 339 367,66 грн. з урахуванням ПДВ); № 57 від 08.07.2015 року (предмет договору - роботи «Ремонт приміщень за адресою: Нікопольський район, с.Придніпровське, вул.Польова, 15», сума договору 1 331 405,20 грн. з урахуванням ПДВ).

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Стройтекст» виконало на користь ТОВ «Нікопрогресбуд» певні роботи, вид та вартість яких зазначено в актах виконаних робіт за формою КБ-2в та рахунках-фактури.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Неймар» (постачальник) було укладено договори поставки: № 74 від 01.10.2015 року (предмет договору - поставка товарно-матеріальних цінностей, сума поставки - 1 100 000,00 грн.), № 72 від 28.09.2015 року (предмет договору - поставка товарно-матеріальних цінностей, сума поставки - 17 136,00 грн.), відповідно до умов яких постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання зазначених вище договорів поставки між сторонами було складено та підписано специфікації № 1 від 05.10.2015 року, № 2 від 15.10.2015 року, № 3 від 26.10.2015 року; податкові накладні; видаткові накладні та рахунки-фактури.

Транспортування здійснювалось на умовах: EXW (ІНКОТЕРМС -2010) - склад постачальника: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, смт. Губиниха, вул. Берегового, 34В, згідно з товарно-транспортних накладних: № 102 від 06.10.2015 року, № 118 від 08.10.2015 року, № 332 від 30.10.2015 року, № 122 від 09.10.2015 року, № 206 від 20.10.2015 року, № 272 від 26.10.2015 року.

В подальшому отримані від ТОВ «Неймар», ТОВ «Пейсмен» товари позивачем у перевіряємому періоді реалізовано на адресу ПП «НВФ «МЕТАЛ ІНВЕСТ» на підставі договору поставки № 05/02/15 от 05.01.2015 року, на виконання умов якого складено видаткові накладні та рахунки-фактури; податкові накладні.

Також ТОВ «Нікопрогресбуд» отримані від ТОВ «Неймар» товари поставлено ТОВ «ЗПТУ «ВІРА-СЕРВІС ІНТЕРМАШ» на підставі договору поставки № 130/02/15 від 09.09.2015 року.

Факт реальності даного договору підтверджується видатковою накладною № 205 від 06.10.2015 року, податковою накладною № 2 від 06.10.2015 року, товарно-транспортною накладною № Р205 від 06.10.2015 року.

Крім того ТОВ «Нікопрогресбуд» (продавець) здійснено експортну операцію з ТОВ «Рудно Марганцеві Концентрати» (покупець) , а саме укладено договір № 10/02/14 від 26.01.2015 року, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця концентрат марганцевий оксидний зернистий, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту. Товар за цим договором поставляється на умовах FCA м.Нікополь, склад продавця (ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до ВМД від 02.02.2015 року № 110090000/2015/000652 позивачем реалізовано на експорт протягом лютого 2015 року концентрат марганцевий оксидний зернистий, сорт 2и (0-1 мм) у кількості 20 000 кг, що підтверджується специфікацією № 1 від 26.01.2015 року, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№ 0764891 від 02.02.2015 року CMR, сертифікатом походження товару (Форма СТ-1) 1192340, виданим в Україні для пред’явлення в Російській Федерації.

Експортований товар (концентрат марганцевий оксидний зернистий, сорт 2 (0-1 мм) у кількості 20 000 кг) у грудні 2014 року позивачем було придбано у ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі договору купівлі-продажу № Т2322/05 від 19.11.2014 року, реальність якого підтверджується специфікацією, додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 року, податковою накладною № 4 від 01.12.2014 року, розрахунком коригування № 67 від 04.12.2014 року кількісних і вартісних показників до податкової накладної, видатковою накладною № СБТ-2 від 04.12.2014 року, довіреністю № 1001 від 01.12.2014 року, платіжною вимогою-дорученням № 231089-ОЗ від 04.12.2014 року, актом здачі-прийняття продукції.

Транспортування товару здійснювалось згідно з товарно-транспортних накладних № СБТ-39 від 04.12.2015 року, № СБТ-41 від 04.12.2015 року.

Також ТОВ «Нікопрогресбуд» (продавець) з ПП «Газосілікатстрой» (покупець) укладено контракт № 2 від 02.02.2015 року, в якому передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця електродвигун асинхронний АОК 99/70-10У1, 500 кВт, 600 об/хв., 10000 В, 2004 року випуску, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Сума контракту 23 500 доларів USA. Товар поставляється на умовах СРТ м.Могильов (Республіка Білорусь).

На виконання умов вказаного договору складено специфікацію № 1 від 02.02.2015 року, сертифікат походження товару форма СТ-1 №BY 51200F Г-1436 1298940, рахунок-фактуру № 88 від 03.02.2015 року, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А№ 107255 від 05.02.2015 року CMR.

Згідно з ВМД від 05.02.2015 року № 110090000/2015/000720 товар реалізовано на експорт протягом лютого 2015 року.

Експортований товар позивачем було придбано у ТОВ «ТПК Агроінтекс» на підставі договору поставки № 17/02/15 від 02.02.2015 року, виконання умов якого підтверджується податковою накладною № 12 від 04.02.2015 року, видатковою накладною № 12 від 04.02.2015 року, рахунком на оплату № 12 від 04.02.2015 року. Транспортування здійснювалося на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2010) - склад постачальника: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, смт. Губиниха, вул. Берегового, 34В згідно товарно-транспортної накладної № 12 від 04.02.2015 року.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Нікопрогресбуд» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними, шляховими листами, актами надання послуг та виконаних робіт.

Придбаний позивачем товар був використаний ним у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

За таких обставин платник податків (покупець товарів) не має обов’язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства, впливати на його господарські відносини з іншими контрагентами, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення. Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірних господарських операцій, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв’язку з його господарською діяльністю.

Згідно з висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 26 жовтня 2017 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник