Постанова № 69856579, 24.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/12031/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Барабаш О.В. - за дов. № 41573 від 20.12.2016р.

від відповідача: Діденко Т.В. - за дов. № б/н від 25.07.2017р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.09.2017р.

у справі № 910/12031/17(суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод"

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" про визнання укладеною додаткової угоди до договору № 143А від 28.12.2011 та договору оренди вагонів № 142П/ЦВСВ(ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі № 910/12031/17 позовні вимоги задоволені повністю. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору № 143А від 28.11.2011 та Договору оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі № 910/737/17 скасувати повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. у справі № 910/12031/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.10.2017р.

24.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

24.03.2006р. між Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - орендар, позивач) було укладено договір оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування терміном з фактичної дати передачі, визначеної згідно з положеннями цього Договору до 31.03.2016 року вагони - універсальні платформи модернізовані з підсиленими торцевими упорами (далі - вагони) у кількості 400 одиниць, які мають приватну нумерацію та знаходяться на балансі Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів".

Відповідно до пункту 1.2 договору орендар вступає у строкове платне користування вагонами на строк дії цього договору.

Абзацом 2 пункту 2.5 договору визначено, що вагони є переданими в оренду з дати підписання акта прийому - передачі після прибуття на станцію навантаження або, у разі відправлення вагонів за межі території України, на станцію прикордонну, за реквізитами, визначеними у бланк-заявці орендаря.

Згідно з пунктом 2.6 договору орендна плата нараховується з дати, вказаній в акті прийому-передачі (включно).

Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 договору визначено, що він укладений на строк 10 років до 31.03.2016р. і вступає в дію з дати передачі вагонів на баланс орендаря.

Зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом двадцяти днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін до договору не допускається.

Після закінчення терміну оренди дія цього договору може бути продовжена на будь-який строк за взаємною згодою сторін. При відсутності такої згоди вагони підлягають обов'язковому поверненню орендодавцю.

На виконання умов договору, орендодавець на підставі актів приймання-передачі вагонів в оренду від 01 січня 2012 року, № 2 (ВЕ-06.161) від 05 березня 2012 року, № 2 (ВЕ-06.161)/1 від 09 квітня 2012 року, № 2 (ВЕ-06.161)/2 від 16 квітня 2012 року, № 3 від 16 червня 2012 року, № 4 від 18 червня 2012 року, № 5 від 10 липня 2012 року, № 6 від 31 липня 2012 року, № 7 від 01 серпня 2012 року, № 8 від 05 серпня 2012 року, № 9 від 13 серпня 2012 року, № 10 від 24 серпня 2012 року, № 11 від 08 вересня 2012 року, № 12 від 09 вересня 2012 року, № 13 від 09 вересня 2012 року, № 14 від 08 вересня 2012 року, № 15 від 19 жовтня 2012 року, № 16 від 09 лютого 2013 року, № 17 від 11 лютого 2013 року, № 18 від 07 квітня 2013 року, № 19 від 25 червня 2013 року, № 01 від 27 вересня 2015 року, № 02 від 02 жовтня 2015 року, № 03 від 03 жовтня 2015 року, № 04 від 05 жовтня 2015 року, № 05 від 08 жовтня 2015 року, № 06 від 22 листопада 2015 року, № 07 від 23 листопада 2015 року, № 08 від 25 листопада 2015 року, № 132 від 08 жовтня 2016 року, № 133 від 11 жовтня 2016 року, № 134 від 13 жовтня 2016 року, № 135 від 19 жовтня 2016 року, № 136 від 20 жовтня 2016 року, № 137 від 21 жовтня 2016 року, № 138 від 22 жовтня 2016 року, № 139 від 25 жовтня 2016 року, № 140 від 25 жовтня 2016 року, № 141 від 28 жовтня 2016 року, № 142 від 31 жовтня 2016 року, № 143 від 03 листопада 2016 року, № 144 від 05 листопада 2016 року, № 145 від 10 листопада 2016 року, № 145/1 від 10 листопада 2016 року, № 146 від 11 листопада 2016 року, № 147 від 12 листопада 2016 року, № 148 від 15 листопада 2016 року, № 149 від 17 листопада 2016 року, № 150 від 18 листопада 2016 року, № 157 від 20 січня 2017 року, № 158 від 21 січня 2017 року, № 159 від 22 січня 2017 року, № 160 від 23 січня 2017 року, № 161 від 24 січня 2017 року, № 162 від 30 січня 2017 року, № 163 від 30 січня 2017 року, № 164 від 31 січня 2017 року, № 165 від 31 січня 2017 року, № 166 від 06 лютого 2017 року, № 167 від 07 лютого 2017 року, № 168 від 08 лютого 2017 року, № 169 від 09 лютого 2017 року, № 170 від 10 лютого 2017 року, № 170/1 від 11 лютого 2017 року, № 170/2 від 12 лютого 2017 року, № 171 від 13 лютого 2017 року, № 172 від 14 лютого 2017 року, № 173 від 15 лютого 2017 року, № 174 від 17 лютого 2017 року передав, а орендар прийняв вагони у загальній кількості 399 вагонів.

28.12.2011р. між Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець), позивачем та Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - відповідач, новий опендодавець) було укладено договір№143А про заміну сторони у договорі оренди вагонів № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006р. (далі - договір про заміну), відповідно до умов якого орендодавець передає, а новий орендодавець приймає на себе права та обов'язки сторони (орендодавця) по договору оренди вагонів № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006р.

Пунктом 2 та 3 договору про заміну встановлено, що прав і обов'язків орендодавця у Договорі новий орендодавець набуває з моменту переходу вагонів у власність новому орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Відступлення прав та обов'язків орендодавцем на користь нового орендодавця відбувається безоплатно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з моменту виконання сторонами договору про заміну відповідач набув всіх прав та обов'язків орендодавця за договором, орендар при цьому залишився незмінним.

07.12.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 41 до договору, відповідно до якої сторони погодили, що у зв'язку із тим, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", а також на виконання пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014, були внесені зміни та доповнення в договір у його суб'єктному складі. Крім того, були внесені певні зміни у платіжні реквізити сторін.

Додатковою угодою до договору № 43 від 25.04.2016р. сторони погодили, що строк дії договору був продовжений до 31.12.2016р.

Позивач зазначив, що відповідач а ні до моменту закінчення строку дії договору, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, а ні після спливу терміну його дії не звертався до позивача із заявою щодо припинення його дії та вимогою про повернення орендованого майна, а тому вважає договір пролонгованим.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно частині 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

10.05.2017р. проект вказаної додаткової угоди був надісланий позивачем відповідачу із пропозицією її укладення, проте відповідач не надав позивачу відповіді, Додаткову угоду не підписав.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача із офертою про укладення Додаткової угоди, якою продовжується дія Договору, зокрема, позивач надав суду на підтвердження зазначеного вище факту опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві листа до Долаткової угоди є опис вкладення у цінний лист та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), а тому суд приймає вказані докази, як належні та допустимі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, чинним законодавством України врегульовано порядок укладення договорів між сторонами.

Зокрема, статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач дотримався вимог статті 181 Господарського кодексу та надав відповідь, або направив протокол розбіжностей позивачу у зв'язку із зверненням позивача із листом щодо продовження терміну дії Договору.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується факт повернення позивачем відповідачу орендованих вагонів після спливу терміну дії договору, що означає, що позивач користується орендованим майном, при цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявних у нього заперечень, у встановлений чинним законодавством строк, щодо використання позивачем вагонів після закінчення терміну дії договору.

На думку колегії суддів, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд керуючись приписами статті 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач продовжував фактичне користування майном і після закінчення строку дії договору, завчасно надіславши заяву про продовження дії договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що договір є фактично пролонгованим, а тому, враховуючи те, що будь-які зміни до нього мають бути внесені шляхом укладення додаткових угод, позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі № 910/12031/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі № 910/12031/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/12031/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець