Постанова № 69856561, 19.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. справа№ 910/4003/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар: Ковальчук Р.Ю.

за участю представників:позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р.

у справі № 910/4003/16 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрінком"

про стягнення 350154,21 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрінком" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 307 046,22 грн заборгованості за договором № 26002003175001 банківського рахунку від 29.09.2010 р., 35 924,41 грн пені, 2 950,28 грн 3% річних та 4 233,30 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р. у справі № 910/4003/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що місцевим судом не було враховано, що грошові кошти відповідача були арештовані з 27 травня по 27 жовтня 2015 року. Крім того, з 25.12.2015 р. по 24.03.2016 р. у ПАТ «Укрінбанк» було введено тимчасову адміністрацію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/4003/16 та призначено її до розгляду на 20.07.2017 р.

У судовому засіданні 20.07.2017 р. судом оголошено перерву до 05.09.2017 р.

На адресу суду 05.09.2017 р. від Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" (відповідач) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У засідання суду, призначене на 05.09.2017 р., представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. відкладено розгляд справи до 14.09.2017 р.

На адресу суду 05.09.2017 р. від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 р. судом задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У засіданні суду, призначене на 14.09.2017 р., згідно довідки відділу організаційного забезпечення роботи суду та розгляду звернень Київського апеляційного господарського суду, у зазначений час було активовано технічні засоби відеозапису. Однак, Красноармійський міськрайонний суд Донецької області на зв'язок у мережі не вийшов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 р. відкладено розгляд справи до 21.09.2017 р.

У засіданні суду, призначене на 21.09.2017 р., згідно довідки відділу організаційного забезпечення роботи суду та розгляду звернень Київського апеляційного господарського суду, у зазначений час було активовано технічні засоби відеозапису. Однак, Красноармійський міськрайонний суд Донецької області вдруге на зв'язок у мережі не вийшов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 р. відкладено розгляд справи до 28.09.2017 р. та відмовлено у клопотанні про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3892/17 від 28.09.2017 р. у зв'язку з участю судді Власова Ю.Л. у форумі призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4003/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р. у справі № 910/4003/16 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено справу до розгляду на 28.09.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 р. було відкладено розгляд справи до 19.10.2017 р.

На електронну поштову адресу суду 09.10.2017 р. від представника Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" знову надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому, заявником вказано той самий суд, до якого він може прибути - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області (85300, м. Покровськ, вул Європейська, 20).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 р. було відмовлено у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" про участь у судовому засіданні 19.10.2017 р. в режимі відеоконференції.

В засідання суду, призначене на 19.10.2017 р., представники сторін вкотре не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.09.2010 р. між Дочірнім підприємством "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" (далі - клієнт) та Акціонерним товариством «Український інноваційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрінком", було укладено договір банківського рахунку № 26002003175001 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок № 26002003175001, в національній валюті України/іноземній валюті (непотрібне викреслити), а також на інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.2 банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно тарифів банку, які встановлюються банком.

Як передбачено п. 1.3 договору, платежі з рахунків клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта протягом операційного часу.

Банк має право здійснювати на підставі цього договору договірне списання коштів з рахунку клієнта, шляхом оформлення меморіального ордеру, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначивши реквізити договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (зокрема на оплату послуг банку, згідно тарифів банку). Зміна тарифів банку здійснюється за ініціативою банку в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.4 договору).

У відповідності до п. 1.5 договору банк має право здійснювати з рахунків клієнта договірне списання коштів при настанні строків платежу по будь-яким договорам, що укладені між банком та клієнтом шляхом оформлення меморіального ордеру, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначивши реквізити договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Пунктом 1 договору від 27.09.2013 р. про внесення змін та доповнень № 1/2013 до договору банківського рахунку № 26002003175001 від 29.09.2010 р. були внесені зміни до п. 1.1 договору і номер рахунку 26002003175001 змінений на 26004193100068.

Між позивачем і відповідачем був укладений додатковий договір до договору банківського рахунку про обслуговування за допомогою системи "Клиєнт-банк" від 09.12.2010 р. (далі - договір № 2).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору № 2 банк зобов'язується забезпечити оперативне ведення клієнтом (тобто підприємством) своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією за допомогою системи "Клієнт- банк". Під час здійснення розрахунків за допомогою системи "Клієн-банк" застосовуються електронні розрахункові документи. Сторони визнають юридичну чинність електронних розрахункових документів, авторизованих за рахунок використання електронних цифрових підписів посадових осіб клієнта, нарівні з юридичною чинністю відповідних платіжних документів на паперовій основі, оформлених відповідно до діючих в практиці безготівкових розрахунків правил.

На виконання умов договору позивач через "Клієнт-банк" направив платіжні доручення № 4028 від 09.09.2015 р., № 4029 від 09.10.2015 р., № 4031 від 09.10.2015 р., № 4032 від 09.10.2015 р., № 4033 від 09.10.2015 р., які банком були прийняті до виконання, але не виконані.

Таким чином, на виконання умов зазначених договорів на поточному рахунку позивача у банку знаходяться кошти у сумі 307 046,22 грн, якими він не має змоги скористатися.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за договором банківського рахунку не виконав, платіжні доручення № 4028 від 09.09.2015 р., № 4029 від 09.10.2015 р., № 4031 від 09.10.2015 р., № 4032 від 09.10.2015 р., № 4033 від 09.10.2015 р. прийняв до виконання але не виконав.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Як передбачено ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 8.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідачем не надано належних доказів, що у нього було відсутні можливості виконати платіжні вимоги позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 307 046,22 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 35 924,41 грн, 3% річних в розмірі 2950,28 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 233,30 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пеню, інфляційні втрати та 3% річних, місцевий суд виходив з того, що розрахунок, здійснений позивачем, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та є арифметично правильним.

Однак суд апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період з 11.10.2015 р. по 04.02.2016 р.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2-15 № 239, прийнятого на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 р. № 934, в ПАТ «Укрінбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25.12.2015 р. по 24.03.2016 р.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням всіх повноважень тимчасового адміністратора призначено Білу І.В., яка з 25.12.2015 р. приступила до виконання своїх повноважень.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.03.2016 р. № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.03.2016 р. № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Главою 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділом 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за виконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, відповідно до п. 4.4 укладеного між сторонами договору банківського рахунку банк не несе відповідальності перед клієнтом, у разі зупинення операцій по рахунку внаслідок накладення арешту на кошти, що знаходяться на його рахунках, у випадках, передбачених законодавством України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 р. у справі № 910/12963/15 за позовом «Фідобанк» до ПАТ «Укрінбанк» на грошові кошти ПАТ «Укрінбанк» в розмірі 50 102 694,43 грн було накладено арешт.

Грошові кошти відповідача були арештовані з 27 травня по 27 жовтня 2015 року, що підтверджується довідкою Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області від 24.11.2015 р.

За таких обставин відповідач був позбавлений можливості виконати розпорядження позивача про перерахування відповідних коштів 09 жовтня 2015 року згідно платіжних доручень за № № 4028, 4029, 4031, 4032, 4033 по 27.10.2015 р.

Також, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 р. «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 р. № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», розпочато процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 25.12.2015 р. по 24.03.2016 р.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Таким чином, за період введення у ПАТ «Укрінбанк» тимчасової адміністрації відсутні правові підстави для нарахування і стягнення штрафних санкції.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що пеню, інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню за період з 28.10.2015 р. по 23.12.2015 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок з урахуванням зменшеного періоду нарахування, а саме з 28.10.2015 р. по 23.12.2015 р., судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 17 501,63 грн пені, 2 069,49 грн інфляційних втрат та 1 413,00 грн 3% річних.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно зі ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 13.03.2017 р. у справі № 910/4003/16 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р. у справі № 910/4003/16 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 05839888) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України 2, код ЄДРПОУ 32001618) 307 046 (триста сім тисяч сорок шість),22 грн основного богу, 17 501 (сімнадцять тисяч п'ятсот одна),63 грн пені, 2 069(двадцять тисяч шістдесят девять),49 грн інфляційних втрат та 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять),00 грн 3% річних;

3. В іншій частині позову відмовити».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 05839888) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України 2, код ЄДРПОУ 32001618) 12 084 (дванадцять тисяч вісімдесят чотири),00 грн судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Атомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України 2, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 05839888) 365 (триста шістдесят п'ять),05 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 910/4003/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Є.Ю. Пономаренко