Постанова № 69856545, 24.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 914/1534/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Скрипчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники (довіреності в матеріалах справи);

відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар, вих № 531 від 21.09.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 (суддя Гоменюк З.П.)

у справі № 914/1534/17

за позовом: Товариства з обмеженою БП-Монтаж, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар, м. Городок Львівської області

про стягнення 365 692, 13 грн

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар про стягнення 365 692, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору підряду, зокрема в частині оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 213 403, 20 грн основного боргу, 43 694, 96 грн інфляційних втрат, 9 334, 16 грн 3% річних та 3 996, 48 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору підряду, не оплативши надані послуги в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення у даній справі до 31.10.2017.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не розглянув та не задоволив усне клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі. Вказане клопотання скаржник мотивує складним фінансовим становищем, що зумовлено сезонним характером роботи товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Зазначає також про відсутність підстав для відстрочки виконання судового рішення у даній справі.

В судове засідання зявились представники позивача, які підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просили рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте від виконавчого директора товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість забезпечити явку повноваженого представника в судове засідання.

Представники позивача заперечили проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем не долучено жодних доказів неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, а неявка скаржника не перешкоджає вирішенню спору по суті, підстави для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 у справі № 914/1534/17 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.06.2015 ТОВ БП-Монтаж (підрядник) та ТОВ Яблуневий Дар (замовник) укладено договір підряду №03/06, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобовязується власними силами із матеріалів наданих замовником, виконати відповідно до умов цього договору роботи по влаштуванню бетонних підлог промислових приміщень, а замовник зобовязується прийняти та оплатити ці роботи.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник зобовязаний провести з підрядником протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт КБ-3.

Відповідно до п. 2.7. договору оплата здійснюється на підставі цього договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної).

На виконання умов договору позивач виконав в повному обсязі свої зобовязання щодо виконання робіт по влаштуванню бетонних підлог промислових приміщень, однак відповідач не провів повної оплати за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 213 403, 20 грн.

Згідно з п.8.2. договору в разі недотримання замовником п.п.2.5., 2.6. цього договору, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Отже керуючись п.8.2. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 99 229, 40 грн за період з 06.02.2016 29.06.2017 .

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 43 694, 96 грн інфляційних втрат та 9 364, 57 грн 3% річних.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання позивачем своїх обовязків за договором підтверджується актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в: акт №1 за липень 2015 року на суму 20 828, 40 грн, №2 за липень 2015 року на суму 49 086, 00 грн, акт №3 за грудень 2015 року на суму 361 287, 60 грн, №2 за січень 2016 року на суму 379 201, 20 грн. Тобто відповідно до вказаних актів позивачем виконано роботи по договору підряду №03/06 від 03.06.2015 на загальну суму 810 403, 20 грн.

Відповідно до п.2.7. договору оплата здійснюється на підставі цього договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної).

Отже матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт на 810 403, 20 грн.

Поряд з цим, відповідач оплатив лише 587 000, 00 грн.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 213 403, 20 грн є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підставно задоволена місцевим господарським судом.

Колегія суддів з урахуванням подання позивачем позовної заяви 24.07.2017, в той час як відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання з 06.02.2016, вважає обґрунтованою відмову місцевого господарського суду в задоволенні вимоги про стягнення пені, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних суду першої інстанції та правомірністю замовлення вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Слід зазначити, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує проти законності та правомірності рішення місцевого господарського суду по суті, однак вважає, що суд повинен буд відстрочити виконання рішення по даній справі, враховуючи його усне клопотання.

Однак ні в протоколі судового засідання Господарського суду Львівської області від 12.09.2017, ні в рішенні суду, не вказано про заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення.

В той час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що єдиною підставою для відстрочки виконання судового рішення є врахування судом майнового стану сторони. Обґрунтування повязаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійснення судового збору у встановленому законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Поряд з цим, відповідач не надає суду жодних доказів, які б свідчили про його скрутне матеріальне становище.

Отже підстави для відстрочки виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленного позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 у справі № 914/1534/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 27.10.2017

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяСкрипчук О.С.