Постанова № 69856527, 24.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа №917/2094/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 31.08.2017 року;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не зявилися;

відповідача не зявився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м.Кременчук, Полтавська область, (вх.№2300П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року по справі №917/2094/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ,

2. Національний банк України, м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», м.Кременчук, Полтавська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ», м.Кременчук, Полтавська область,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року у справі №917/2094/16 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено.

Звернуто стягнення (в часткове погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» (третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) в 793161477,63 грн. за договором про мультивалютну кредитну лінію №1096м-01-08 від 19.07.2006 року, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» (в редакції додаткових угод: від 14.08.2006р., 30.08.2006р., 16.10.2006р., 17.10.2006р., 17.11.2006р., 01.12.2006р., 04.12.2006р., 01.03.2007р., 27.03.2007р., 03.07.2007р., 19.07.2007р., 20.07.2007р., 28.09.2007р., 31.10.2007р., 01.11.2007р., 30.11.2007р., 25.12.2007р., 31.01.2008р., 20.02.2008р., 28.02.2008р., 29.02.2008р., 01.04.2008р., 30.04.2008р., 30.05.2008р., 09.06.2008р., 27.06.2008р., 18.07.2008р., 31.07.2008р., 29.08.2008р., 01.09.2008р., 30.09.2008р., 30.10.2008р., 28.11.2008р., 08.01.2009р., 30.01.2009р., 04.02.2009р., 09.02.2009р., 26.02.2009р., 18.03.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р., 25.05.2009р., 29.05.2009р., 30.06.2009р., 17.07.2009р., 31.07.2009р., 28.08.2009р., 30.09.2009р., 01.10.2009р., 30.10.2009р., 30.11.2009р., 29.12.2009р., 30.12.2009р., 29.01.2010р., 26.02.2010р., 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 16.07.2010р., 30.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р., 01.10.2010р., 26.10.2010р., 29.10.2010р., 30.11.2010р., 31.12.2010р., 01.02.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 29.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 04.08.2011р., 30.08.2011р., 29.09.2011р., 01.11.2011р., 01.12.2011р., 08.12.2011р., 13.12.2011р., 30.12.2011р., 31.01.2012р., 01.03.2012р., 30.03.2012р., 12.04.2012р., 26.04.2012р., 31.05.2012р., 27.06.2012р., 03.07.2012р., 13.07.2012р., 20.07.2012р., 27.07.2012р., 31.07.2012р., 22.08.2012р., 31.08.2012р., 28.09.2012р.. 10.10.2012р., 15.10.2012р., 30.10.2012р., 01.11.2012р., 05.11.2012р., 12.11.2012р., 13.11.2012р., 14.11.2012р., 21.11.2012р., 29.11.2012р., 04.12.2012р., 28.12.2012р., 31.01.2013р., 28.02.2013р., 29.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 01.07.2013р., 31.07.2013р., 01.08.2013р., 29.08.2013р., 30.08.2013р., 30.09.2013р., 01.10.2013р., 29.10.2013р., 31.10.2013р., 01.11.2013р., 28.11.2013р., 29.11.2013р., 27.12.2013р., 30.12.2013р., 28.01.2014р., 30.01.2014р., 25.02.2014р., 27.02.2014р., 21.03.2014р., 27.03.2014р., 28.03.2014р., 30.04.2014р., 20.05.2014р., 28.05.2014р., 29.05.2014р., 03.06.2014р., 26.06.2014р., 01.07.2014р., 09.07.2014р., 31.07.2014р., 29.08.2014р., 25.09.2014р., 23.10.2014р., 29.10.2014р., 28.11.2014р., 10.12.2014р., 25.12.2014р., 27.01.2015р., 30.01.2015р., 26.02.2015р., 26.03.2015р., 02.04.2015р., 14.04.2015р., 13.05.2015р., 29.05.2015р., 02.06.2015р., 24.06.2015р., 02.07.2015р., 14.07.2015р., 28.07.2015р., 26.08.2015р., 28.08.2015р., 05.10.2015р.) за період з 19.07.2006р. по 31.10.2016р., з яких:

- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту (дол. США) 6834202,42 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 174244490,02 грн.;

- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 229188683,09 грн.;

- сума простроченої заборгованості по відсоткам 3928099,44 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 100150630,75 грн.;

- сума простроченої заборгованості по відсоткам (грн.) 145641800,09 грн.;

- сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 25000000,00 грн.;

- пеня за прострочення основному боргу, відсоткам, щомісячній комісії 118935873,69 грн.),

на предмет іпотеки (згідно договору іпотеки №1897И/1106 від 27.12.2006 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і Холдинговою компанією «АвтоКрАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства та нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за №з-3099, та внесенням до цього договору змін за договорами: від 28.02.2007р., від 20.03.2007р., від 30.03.2007р., від 05.04.2007р., від 30.05.2007р., від 31.07.2007р., від 28.09.2007р., від 03.12.2007р., від 29.02.2008р., від 21.03.2008р., від 31.03.2008р., від 18.07.2008р., від 17.10.2008р., від 10.11.2008р., від 27.02.2009р., від 23.07.2009р., від 25.09.2009р., від 28.04.2010р., від 16.07.2010р., від 30.09.2010р., від 23.11.2010р., від 27.12.2011р., від 30.07.2012р., від 30.08.2012р., від 23.10.2012р., від 27.11.2012р., від 10.09.2014р., відповідно, нотаріально посвідчених), а саме:

(1) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, 63: - літ. №114, інв. номер 1014, вбудовано-прибудоване приміщення, заг. площею 156,5 кв.м.; - літ. №115, інв. номер 4110, вбудовано-прибудоване приміщення, заг. площею 296,2 кв.м.

(2) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Ватутіна, 7: - літ. №49, інв. номер 1013, вбудоване в житловий будинок приміщення, заг. площею 137,3 кв.м.; - літ. №50, інв. номер 274, вбудоване в житловий будинок приміщення, заг. площею 160,7 кв.м.; - літ. №51, інв. номер 4118, вбудоване в житловий будинок приміщення, заг. площею 100,9 кв.м.

(3) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, 62: - літ. 2-В, під 2-В, 2-в, 2в1, 2- в1ган-2-в6ган, інв. номер 62, будинок фабрики-кухні, заг. площею 2 435,4 кв.м.; - літ. 2-А, інв. номер 76, павільйон «Південь». Магазин-кулінарія, заг. площею 142,3 кв.м.; - літ. 2-Б, інв. номер 384, овочесховище фабрики-кухні, заг. площею 272,1 кв.м.; - літ. Е, е, е1, інв. номер 61, їдальня №19 зі службовими приміщеннями, заг. площею 889,3 кв.м.; - літ. Д, д, д1, д2, інв. номер 96, будинок магазину №26 біля їдальні №19, заг. площею 159,4 кв.м.; - літ. В, Г, інв. номер 141, мясний цех підсобного сільського господарства, заг. площею 64,3 кв.м.; - літ. Л, Лп, л, інв. номер 15, компресорна станція № 2 (поршнева), заг. площею 694,8 кв.м.; - літ. № 31, інв. номер 31, тарний склад мастил і хімікатів, заг. площею 899,3 кв.м.; - літ. А, А1, Ап, інв. номер 250, корпус обкат очних стендів із побутовими приміщеннями, заг. площею 7058,2 кв.м.

(4) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, 62: - літ. А, інв. номер 278, склад, заг. площею 342,4 кв.м.; - літ. Б, інв. номер 278, склад будівельних матеріалів, заг. площею 819,3 кв.м.; - літ. В, в, в1, в2, в3, інв. номер 278, склад будматеріалів із службово-побутовими приміщеннями, заг. площею 936,4 кв.м., що належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «АвтоКрАЗ» (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735),

шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що становить 38804829,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що письмову вимогу про усунення порушень ПАТ «АвтоКрАЗ» не отримувало, про невиконання зобовязань ПАТ «Зовнішньоторговельною фірмою «КрАЗ» перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором не повідомлялось. Звернень щодо позасудового врегулювання спору не надходило.

Апелянт вказує, що право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобовязання у тридцятиденний строк. Однак, як вже зазначалося, вимога направлена не була, а суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув на таку обставину уваги.

Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення вартості предмета іпотеки. Так, з часу укладення договору іпотеки (2006 рік) і до часу розгляду спору в суді (2016 рік) вартість предмету іпотеки значно змінилася, так як, відповідач здійснював покращення предмету іпотеки. Таким чином, можливо стверджувати, що між сторонами не має згоди щодо оцінки предмета іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

28.08.2017 року відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№8881), в якому просить призначити судову експертизу щодо визначення вартості майна (предмета іпотеки на яке згідно оскаржуваного рішення звернено стягнення); на вирішення експерта просить поставити питання щодо ринкової та ліквідаційної вартості майна станом на 10.01.2017 року. Проведення експертизи відповідач просить суд доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Як вказує відповідач, договором про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 року до договору іпотеки №1897/И/1106 до п.3 було внесено зміни і викладено його в наступній ре дакції: « 3. Узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладе ну у звіті про експерту оцінку, виданого ПП «Олімп» 13.10.2008 року становить 38804829,00 грн. Сторони дійшли взаємної згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за ліквідаційною вартістю предмета іпотеки. Ліквідаційна вар тість предмета іпотеки - це вартість, яка може бути отримана за умови продажу предмету іпотеки у строк що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Узгоджена сто ронами ліквідаційна вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у звіті про експертну оцінку виданого ПП «Олімп» 13.10.2008 року становить 32984105,00 грн.». Проте, незважаючи на вказане, судом першої інстанції було прийнято хибне рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за ринковою, а не ліквідаційною вартістю.

При цьому відповідач зазначає, що відповідна оцінка провадилась у 2008 році і станом на 2017 рік у звязку зі зміною економічної ситуації значно відрізняється від дійсності на сьогодення.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.08.2017 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1434), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року по справі №917/2094/16 без змін.

Позивач також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8923 від 29.08.2017 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у звязку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалами суду від 29.08.2017 року, від 14.09.2017 року та від 03.10.2017 року з метою забезпечення повного, всебічного та обєктивного вирішення спору, а також дотримання принципів судочинства, враховуючи незявлення в судове засідання представників третіх осіб, зважаючи на клопотання Публічного акціонерного товариства «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» та ПАТ «АвтоКрАЗ», розгляд справи відкладався на іншу дату.

23.10.2017 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від представника ПАТ «АвтоКрАЗ» (ел. пошта вх.№169), в якому просить суд відкласти розгляд справи у звязку з тим, що представник зайнятий в іншому судовому засіданні, яке призначене у Господарському суді Полтавської області.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з урахуванням обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 ч. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

Враховуючи те, що відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обовязковою і розгляд справи неодноразово відкладався та строки розгляду справи добігають кінця, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 24.10.2017 року була направлена третім особам рекомендованими листами 05.10.2017 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 09.10.2017 року, 10.10.2017 року та 11.10.2017 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, треті особи у судове засідання не зявилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвали направлялись рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників третіх осіб у судове засідання не була визнана обовязковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні 24.10.2017 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.07.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ», позичальник, третя особа на стороні відповідача) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», банк, позивач у справі) укладено договір про мультивалютну кредитну лінію №1096м-01-06, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпечення поворотності, терміновості, платності і цільового використання.

До кредитного договору банком та позичальником було підписано ряд додаткових угод, якими змінювалися умови кредитування зокрема, ліміт, розмір процентних ставок та строк виконання зобовязань (погашення кредиту), а саме: ліміт кредитування склав 379000000,00 грн. з кінцевим строком погашення до 01.12.2015 року з оплатою процентів за користування кредитними коштами шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок згідно Графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, вказаній в п. 1.1.1. кредитного договору, шляхом переказу грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Врегульовано, що погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється в тій же валюті, в якій були надані кредитні кошти, а проценти сплачуються в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній день кожного місяця.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, користування ними останнім у період з моменту видачі та по сьогоднішній день, а також, порушення умов кредитного договору в частині повернення їх позичальником.

Позивач вказує, що позичальник скористався кредитними коштами, свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав. Строк виконання зобов'язань настав 01.12.2015 року.

За твердженням позивача, заборгованість ПАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» за період з 19.07.2006 року по 31.10.2016 року за договором про мультивалютну кредитну лінію №1096м-01-06 від 19.07.2006 року складає 793161477,63 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 403433173,11 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам 245792430,84 грн.; сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 25000000,00 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, щомісячній комісії 118935873,69 грн.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та Публічним акціонерним товариством «АвтоКрАЗ», яке є правонаступником Холдингової компанії «АвтоКрАЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства (іпотекодавець, відповідач у справі), був укладений договір іпотеки №1897И/1106 від 27.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №3-3099.

До вказаного договору укладалися договори про внесення змін від 28.02.2007р., від 20.03.2007р., від 30.03.2007р., від 05.04.2007р., від 30.05.2007р., від 31.07.2007р., від 28.09.2007р., від 03.12.2007р., від 29.02.2008р., від 21.03.2008р., від 31.03.2008р., від 18.07.2008р., від 17.10.2008р., від 10.11.2008р., від 27.02.2009р., від 23.07.2009р., від 25.09.2009р., від 28.04.2010р., 16.07.2010р., 30.09.2010р., 23.11.2010р., 27.12.2011р., 30.07.2012р., 30.08.2012р., 23.10.2012р., 27.11.2012р., 10.09.2014р., якими змінювалися умови стосовно строку та вартості забезпечення основного зобовязання.

За умовами пунктів 1, 2 договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - предмет іпотеки (що знаходиться за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, будинок 63 та будинок 62, вул. Ватутіна, 7, згідно наведеного у договорі переліку) як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Публічному акціонерному товариству «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» (позичальнику):

- за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1096м-01-06 від 19.07.2006 року (основне зобовязання - 1) на суму 379790000,00 грн., строком до 14.07.2015 року, а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1. основного зобов'язання-1 та змінах до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням-1, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником іпотекодержателю згідно пункту 3.4 основного зобов'язання-1;

- за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007 року (основне зобов'язання-2) з лімітом максимальної заборгованості 400000000,00 гривень, строком до 14.07.2015 року, а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1. основного зобов'язання-2 та змінах до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням-2, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником іпотекодержателю згідно пункту 3.4 основного зобов'язання-2.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі:

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА№573347, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 11.12.2003 року згідно рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області про оформлення права власності №1180 від 05.12.2003 року, зареєстрованого Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 15.12.2003 року за реєстраційним номером 3875810, номер запису 293, в книзі №Н-2;

- свідоцтва про право власності на частину майнового комплексу, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 17.04.2001 року згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №700 від 17.01.2001 року про оформлення права власності, зареєстрованого Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 17.04.2001 року за реєстровим номером 662, в книзі №Н-2, 04.01.2006 року за реєстраційним номером 13476567, 04.01.2006 року за реєстраційним номером 13476405, 04.01.2006 року за реєстраційним номером 13475884, 12.01.2006 року за реєстраційним номером 13530836, 15.08.2006 року за реєстраційним номером 15732319, 16.11.2006 року за реєстраційним номером 16760776, 22.12.2006 року за реєстраційним номером 17271476, 22.12.2006 року за реєстраційним номером 17272621 (пункт 4 договору іпотеки).

Згідно з п. 8.4.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

У разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до договору іпотеки (п. 8.4.7. Договору іпотеки).

Банк заявив вимогу третій особі на стороні відповідача та відповідачу про негайне усунення порушень кредитного договору, виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором в повному обсязі та попередження, що у разі невиконання зазначених вимог протягом 30 днів, банком буде ініційовано звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, що підтверджується копіями вимог №24.2.2/430 від 04.08.2016 року, №3-243110/12148 від 18.11.2016 року та №3-243110/12149 від 18.11.2016 року (т.2, а.с.197-217).

Згідно з п.п. 10 - 11 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах договору іпотеки.

За даними позивача на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість Публічного акціонерного товариства «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» за кредитним договором не сплачена, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу та виписками по рахунках по договору про мультивалютну кредитну лінію за період з 19.07.2006 року по 31.10.2016 року (т. 2, а. с. 218-250, т. 3, а. с. 1-20, т. 4, а. с .2-122).

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, користування ними останнім у період з моменту видачі та по сьогоднішній день, а також, порушення умов кредитного договору в частині повернення їх позичальником. Виписки по договору про мультивалютну кредитну лінію за період з 19.07.2006 року по 31.10.2016 року містяться в матеріалах справи (т. 2, а. с. 218-250, т. 3, а. с. 1-20, т. 4, а. с .2-122).

Пунктом 5.1. глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що банківські виписки по рахунку відповідача є належними доказами в розумінні ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеними кредитним договорам.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу країни суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, суд дійшов правомірного висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у позичальника станом на 01.12.2016р. (дата, станом на яку позивачем здійснюється розрахунок заборгованості) грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредитних коштів у загальному розмірі 793161477,63 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту (дол. США) 174244490,02 грн. (еквівалент у гривні); : сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту (грн.) 229188683,09 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам 145641800,09 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам (дол. США) 100150630,75 грн. (еквівалент у гривні); сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 25000000,00 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, щомісячній комісії 118935873,69 грн.

Доказів на спростування викладеного відповідачем, третьою особою на стороні відповідача до суду не надано.

У той час, відповідач не заперечує проти доводів позивача щодо порушення умов кредитного договору прострочення оплат і наявності непогашеної заборгованості.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Згідно статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Вказане вище право іпотекодержателя передбачено також положеннями п. 8.4.3. договору іпотеки, згідно якого іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Оскільки строк виконання зобов'язань настав 01.12.2015 року, у позивача, як іпотекодержателя, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів враховую, що банк заявляв вимогу відповідачу про негайне усунення порушень кредитного договору, виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором в повному обсязі та попередження, що у разі невиконання зазначених вимог протягом 30 днів, банком буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується копією вимоги №24.2.2/430 від 04.08.2016 року та №3-243110/12149 від 18.11.2016 року, які були отримана відповідачем та залишена без відповіді.

Вказане спростовує твердження відповідача викладені у апеляційній скарзі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 року №3-66гс14 у справі №922/3658/13, за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобовязанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України. Забезпечувальне зобовязання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобовязанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, беручи до уваги аналіз норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що в розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обовязково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до п. 3 договору іпотеки (в редакції додаткової угоди від 17.10.2008 року) узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, виданого ПП «Олімп» 13.10.2008 року, становить 38804829,00 грн.

Сторони дійшли взаємної згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за ліквідаційною вартістю предмета іпотеки. Ліквідаційна вартість предмету іпотеки - це вартість, яка може бути отримана за умови продажу предмету іпотеки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, виданого ПП «Олімп» 13.10.2008 року становить 32984105,00 грн.

Відповідачем та третьою особою (Публічним акціонерним товариством «Зовнішньоторговельна фірма КрАЗ») не надано спростувань як щодо узгодженої вартості іпотечного майна, так і щодо визначеного позивачем розміру заборгованості за кредитом та нарахованими санкціями.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про призначення судової експертизи щодо визначення вартості майна - предмета іпотеки на яке згідно оскаржуваного рішення звернено стягнення.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Наразі слід відмітити, що при застосуванні процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону у рішенні суду необхідно визначити ціну продажу предмета іпотеки, яка може встановлюватися за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем.

Так, сторонами узгоджена ринкова вартість предмету іпотеки за відповідною оцінкою і становить 38804829,00 грн. Тобто, питання щодо вартості предмету іпотеки врегульовано умовами договору іпотеки.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, направлені на ініціювання проведення у справі судової експертизи у звязку з цим зупинення провадження у справі призводять до затягування судового процесу та є зловживанням своїми процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність проведення експертизи з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо доказів, які можна дослідити при розгляді справи у судовому засіданні. Тобто, відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування та підлягають дослідженню судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надаючи клопотання про призначення у справі експертизи відповідач фактично припускає можливість зміни ринкової вартості предмета іпотеки у порівнянні з тою, що визначена у договорі, однак окрім припущень не надає будь-яких доказів у обґрунтування такого твердження. Зокрема, не обґрунтовано та не доведено, що ним провадились поліпшення предмету іпотеки, які призвели до зміни вартості як у бік збільшення так і у бік зменшення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 8.1.11 договору іпотеки (в редакції додаткової угоди від 10.09.2014 року) передбачено, що іпотекодавець зобовязується за свій рахунок здійснювати перегляд ринкової вартості предмету іпотеки не рідше одного разу на рік, повідомляти результати іпотекодержателю в термін не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту проведення оцінки. У разі зниження вартості предмету іпотеки, повідомляти іпотекодержателя про зміну предмету іпотеки, або зменшення зобовязань за основним зобовязанням.

Однак, як вказує позивач та свідчать матеріали справи до іпотекодержателя не надходило повідомлень щодо зміни вартості предмета іпотеки, що може свідчити про незмінність вартості предмету іпотеки, згода якої була досягнута сторонами у договорі. Тобто, вважати на даний час, що відсутня згода іпотекодержателя та іпотекодавця щодо ціни продажу предмета іпотеки відсутня, як і відсутні підстави вважати, що відповідно досягнута згода є невірною.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно положень ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання третьою особою на стороні відповідача прийнятого на себе зобовязання по сплаті кредитних платежів, що не заперечується учасниками судового процесу і у звязку з цим наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції дотримано вимог чинного законодавство щодо обсягу дослідження обставин за такою категорією справ і відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначено у резолютивній частині рішення всі відомості.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року по справі №917/2094/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року по справі №917/2094/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.