Постанова № 69856372, 17.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа№ 910/22815/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р.

по справі № 910/22815/16 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Заступника керівника місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Каділлак,Шевролє»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації)

2. Федерація професійних спілок України

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. по справі №910/22815/16 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі № 910/22815/16 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. відновлено Заступнику прокурора міста Києва строк для подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі № 910/22815/16 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Розпорядженням №09-53/2901/17 від 31.07.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 31.07.2017р., в зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, який не є головуючим суддею, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017р. року апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. по справі № 910/22815/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням №09-52/3296/17 від 21.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 21.08.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І.,Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято у визначеному складі та виправлено описку в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Каділлак,Шевролє» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників відповідача, який належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Кримінальною місцевою прокуратурою №6 здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42015101060000003 від 22.12.2015р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України по факту порушення вимог земельного законодавства.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено обстеження земельної ділянки на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі м. Києва (обліковий код 82:254:030), про що складені акти обстеження земельної ділянки №816/06 від 11.11.2015р, №161806-06 від 24.10.2016р.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2012р. у справі №1-п-17/12 встановлено, що ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на самовільне будівництво двох споруд на самовільно зайнятій земельний ділянці, з метою здійснення комерційної діяльності, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» вчинив самовільне будівництво двох споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,04 га за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 21, під розміщення критих стоянок для автомобілів.

18.01.2017р. Департаментом земельних ресурсів здійснено обстеження земельної ділянки обстеження земельної ділянки на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі м. Києва (обліковий код 82:254:030). За результатами обстеження складено акт №17-0051-06, з якого вбачається, що відповідно до рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №335-1/1545 земельна ділянка оформлена за Федерацією професійних спілок України в довгострокову оренду на 25 років для експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража і допоміжних споруд на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі міста Києва.

Рішення Київської міської ради про передачу (надання) у власність (користування) земельної ділянки, що обстежується, не приймалось.

Інформація щодо державної реєстрації права власності (користування) на обстежену земельну ділянку та ділянку обліковий код 82:254:0030 в Департаменті земельних ресурсів відсутня.

В результаті обстеження було встановлено, що на земельній ділянці орієнтованою площею 0,04 га невстановленими особами розміщено дві будівлі автосалону «ИМПЕРИЯ АВТО». Під час попередніх обстежень зазначені будівлі використовувались під автосалон «Cadillac Chevrolet».

Суб'єкт господарювання (уповноважений представник), який фактично використовує земельну ділянку та будівлі автосалону, на час обстеження був відсутній.

Документи щодо правового статусу будівель автосалону, у тому числі, дозвільні документи на їх будівництво до Департаменту земельних ресурсів не надходили.

Враховуючи викладене в зазначених діях невстановлених осіб вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки орієнтованою площею 0,04 га та самовільного будівництва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура посилається на самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради № 335-1/1545 від 24.06.2004р. було вирішено оформити Федерації професійних спілок України право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,98 га для експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража і допоміжних споруд на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі міста Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 07.01.1985р. № 3/11 «Про відведення Українській республіканській раді професійних спілок земельної ділянки для будівництва багатоповерхового гаража по Залізничному шосе в Печерському районі», у зв'язку з переходом права власності на будівлю - гараж багатоповерховий, площею 7 669,20 кв.м. (свідоцтво про право власності від 08.04.2002р. серія НП №66993).

Згідно наданих письмових пояснень Федерації професійних спілок України 05.12.2005р. між Федерацією та відповідачем було укладено договір оренди приміщення в багатоповерховому гаражі, за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 21, загальною площею 1 908,4 кв.м.

Надати примірник договору оренди Федерація професійних спілок України не має можливості, через пожежу, яка сталась 09.02.2014р.

Таким чином, Федерація професійних спілок України є законним користувачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні справі «Україна-Тюмень проти України» від 22.11.2007р. вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A. 52, p. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі «Прессос Компанія Навєра С. А. та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium), від 20 листопада 1995 року, Series A. 332, p. 23, § 38).

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння [його] майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (див. рішення у справі «Звольски та Звольська проти Республіки Чехія» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), № 46129/99, § 69, ECHR 2002-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тягар доказування Законом покладено на позивача.

Статтею 43 зазначеного Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прокуратурою не доведено самовільного зайняття спірної земельної ділянки, оскільки рішення Київської міської ради № 335-1/1545 від 24.06.2004р. є чинним і у встановленому законодавством порядку не оскаржено.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі №910/22815/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі №910/22815/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/22815/16 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Т.І. Разіна