Постанова № 69856316, 25.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.10.2017р. справа № 913/225/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 – за довіреністювід відповідача:не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськна рішення Господарського суду Луганської області від25.04.2017р. по справі№ 913/225/17 (суддя Тацій О. В.)за позовомДержавного підприємства «Енергоринок», м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськпростягнення 1’ 511’ 819’ 586,66 грн

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Енергоринок», м. Київ (далі – «Позивач») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ (далі – «Відповідач») суми основної заборгованості в розмірі 1’ 395’ 472’ 000,84 грн, суми 3% річних у розмірі 22’ 304’ 479 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 94’ 043’ 106,16 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. по справі № 913/225/17 позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» на користь Державного підприємства «Енергоринок» основний борг у сумі 1’ 395’ 472’ 000,84 грн, інфляційні нарахування у сумі 94’ 043’ 106,16 грн, 3 % річних у сумі 22’ 138’ 197,19 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 240’ 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Луганської області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» купувати електричну енергію у позивача на умовах договору № 11572/01 від 31.08.2015р. припинилося через неможливість його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є безпідставними і адресовані неналежному відповідачу.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді – Марченко О. А., Чернота Л. Ф.,

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2017р. до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Енергоринок» надійшов відзив № 01/44-5967 від 02.06.2017р. на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», який було розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи. Окрім того, 24.10.2017р. позивач надіслав до апеляційного суду додаткові доводи б/н від 24.10.2017р. в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, що також було розглянуто та приєднано колегією суддів до матеріалів справи.

Також, 24.10.2017р. Державним підприємством «Енергоринок» була надана апеляційному суду заява № 01/44-12392 від 23.10.2017р. про відвід суддів Татенка В. М. та Черноти Л. Ф., у задоволенні якої, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017р. по цій справі позивачу було відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у зазначених вище відзиві на апеляційну скаргу та додаткових доводах в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, звернувся до судової колегії з проханням залишити без змін рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. по справі № 913/225/17, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» – без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, втім, 23.10.2017р. надіслав до апеляційного суду клопотання № 01-19/2/267 від 18.10.2017р., в якому просить колегію суддів відкласти розгляд справи на іншу дату.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.08.2015р. між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» було укладено договір № 11572/01 від 31.08.2015р., згідно п. 2.1. якого Державне підприємство «Енергоринок» зобов’язується продавати, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» зобов’язується купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що позивач продає, а відповідач купує різницю перетоків електричної енергії в точках обліку різниці перетоків електричної енергії в обсягах, які визначаються згідно зі статтею 4 цього договору.

Як встановлено пунктом 4.3 договору, позивач на підставі звітних даних про фактичні обсяги різниці перетоків електричної енергії у фізичному балансі за розрахунковий місяць, отриманих від НЕК, готує акт купівлі-продажу за формою, наведеною в додатку № 1 до цього договору, та 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє електронною поштою Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання».

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» за підписом керівника підтверджує Державному підприємству «Енергоринок» акт купівлі-продажу факсимільним зв’язком до 10-00 години 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, по фактичні обсяги та вартість купленої у позивача різниці перетоків електричної енергії, які відображаються в бухгалтерській та статистичній звітності (п.4.4 Договору).

З пункту 4.5 договору вбачається, що позивач до 12 числа місяця, наступного за розрахунками, направляє відповідачу рекомендованим або цінним листом, або передає через уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», акт купівлі-продажу, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Пункт 4.6 укладеного між сторонами договору визначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» в триденний термін після отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі свого боку у двох примірниках та надсилає до Державного підприємства «Енергоринок» один примірник поштою. Якщо Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» не надішле у зазначений у п.п.4.4 термін до Державного підприємства «Енергоринок» акт купівлі-продажу, то з наступного розрахункового місяця після виконання дій у відповідності до п.п.4.3, 4.4 цього договору вступає в силу такий порядок: Державне підприємство «Енергоринок» надсилає Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу, не підписаний зі свого боку. Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» підписує акт у двох примірниках і направляє їх на адресу Державного підприємства «Енергоринок». Державне підприємство «Енергоринок» в триденний термін після отримання актів купівлі-продажу зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення Державному підприємству «Енергоринок» всіх актів купівлі-продажу, які були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання».

При здійсненні платежів Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» повинно вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов’язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля різниці перетоків електричної енергії та розрахунковий місяць. Відповідач зобов’язаний здійснити остаточний платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим (п.5.3 Договору).

За пунктом 6.2.3 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» зобов’язано здійснювати своєчасні підготовку, підписання і передачу до Державного підприємства «Енергоринок» акта купівлі-продажу. А тому, посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що достовірний фізичний баланс електроенергії може бути складено лише за умови дотримання обов’язковості складання та узгодження актів звірки між учасниками ринку електроенергії Донбаського регіону є необгрунтованими.

За пунктом 6.2.1 розділу 6 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» зобов’язано купувати у Державного підприємства «Енергоринок» різницю перетоків електричної енергії відповідно до умов статті 3 цього договору та здійснювати своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 5 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.

Згідно п. 10.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015 та діє протягом терміну дії постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Положення цього договору в частині розрахунків за неоплачену різницю перетоків електричної енергії дійсні і після закінчення терміну його дії. Фінансові зобов’язання за цим договором будуть вважатися виконаними тільки після повної оплати проданої Державним підприємством «Енергоринок» різниці перетоків електричної енергії (п. 10.2 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Державним підприємством «Енергоринок» на виконання вказаних умов договору на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» були направлені акти купівлі-продажу електроенергії. Проте, акти від 31.07.2016р. на суму 97’ 941’ 293,50 грн, від 31.08.2016р. на суму 96’ 164’ 233,43 грн, від 30.09.2016р. на суму 100’ 311’ 701,54 грн, від 31.10.2016р. на суму 145’ 505’ 850,14 грн, від 30.11.2016 р. на суму 177’ 720’ 062,04 грн, від 31.12.2016р. на суму 274’ 623’ 612,92 грн не підписані отримувачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання».

Факт купівлі електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» за період січень-грудень 2016р. підтверджується, наявними в матеріалах справи фізичними балансами електроенергії Донбаського регіону, складені Донбаською енергетичною системою.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 1’ 395’ 472’ 000,84 грн підтверджується довідкою Державного підприємства «Енергоринок» про стан взаємних розрахунків між сторонами за електроенергію по договору в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. станом на 31.01.2017р., та актом звірки розрахунків Державного підприємства «Енергоринок» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» за продану електроенергію станом на 01.07.2016р.

Відповідачем не було надано, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, доказів на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» у повному обсязі, у встановлений строк, взятих на себе зобов’язань з оплати придбаної електроенергії за період січень-грудень 2016р., що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Луганської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок», виходячи з того, що матеріалами справи підтверджуються вимоги останнього, а підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов’язань за договором № 11572/01 від 31.08.2015р. - відсутні.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, стаття 614 ЦК України встановлює, що:

- особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1);

- відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2);

- правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним (ч. 3).

Відповідно до приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, зі змісту ч. 2 ст. 218 ГК України слідує, що суб'єкт господарювання несе господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили лише у випадку, якщо інше не встановлено законом або договором, тобто фактично вказана норма надає сторонами право у договорі встановити, що дія непереборної сили не звільняє особу від відповідальності за порушення господарського зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14/3-216гс15.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов’язань за договором № 11572/01 від 31.08.2015.

Також відповідачем не доведено й наявність інших підстав, що звільняють його від спірної відповідальності у передбаченому законом порядку.

Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем допущено порушення виконання зобов’язання за договором, що згідно вимог ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, - є підставою для застосування до відповідача відповідальності за не виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних - є законними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних та інфляційних щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо присудження до стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1’ 395’ 472’ 000,84 грн, інфляційних нарахувань у сумі 94’ 043’ 106,16 грн та 3 % річних у сумі 22’ 138’ 197,19 грн.

Заперечення скаржника щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки дане питання було вирішено Вищим господарським судом України у постанові від 13.09.2017р.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. по справі № 913/225/17 – залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи;

1 – ГСЛО;

ОСОБА_5

тел.: 702-01-54