Постанова № 69856226, 23.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Справа№ 910/11804/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шульга В.С. (довіреність №21 від 06.03.2017 р.),

від відповідача - Пантелейчук О.В. (довіреність №185 від 20.01.2017 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2017 р.

у справі №910/11804/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення коштів та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 958003,20 грн. заборгованості та розірвання договору поставки №ПЗ/НХ-17818/НЮ від 24.04.2017 р., укладеного між ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ Торгова група «Інтерпап».

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2017 р. позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 958003,20 грн. Розірвано договір поставки №ПЗ/НХ-17818/НЮ від 24.04.2017 р., укладений між ТОВ Торгова група «Інтерпап» та ПАТ «Українська залізниця». Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на користь ТОВ Торгова група «Інтерпап» 15970,05 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.04.2017 р. між ТОВ Торгова група «Інтерпап» (постачальник) та ПАТ «Українська залізниця» (покупець) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-17818/НЮ, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар: папір для офісу А-4, А-3, а відповідач - прийняти та оплатити його.

Сума договору становить 1771459,20 грн. у тому числі ПДВ 20% - 295243,грн. (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

До рахунку додається видаткова накладна (п.4.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Заявка направляється постачальником поштою або передається нарочно під особистий підпис представнику постачальника.

Згідно п. 12.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р.

Відповідачем позивачу виставлені наступні заявки:

- від 28.04.2017 р. №НХ-4/780 на поставку паперу для офісу А-4 Zoom кількістю 7920 пачок, вартість однієї пачки 50,40 грн. (загальна вартість 399168,00 грн.);

- від 15.05.2017 р. №НХ-4/871 на поставку паперу для офісу А-4 кількістю 7920 пачок, вартість однієї пачки 50,40 грн. (загальна вартість 399168,00 грн.).

На виконання умов договору позивачем поставлено та передано у власність, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 958003,20 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме:

- №5655 від 28.04.2017 р. (на суму 246758,40 грн.), згідно п. 4.2. договору строк оплати - 31.05.2017 р.;

- №5573 від 28.04.2017 р. (на суму 232243,20 грн.), згідно п. 4.2. договору строк оплати - 31.05.2017 р.;

- №5902 від 16.05.2017 р. (на суму 246758,40 грн.), згідно п. 4.2. договору строк оплати - 14.06.2017 р.;

- №6392 від 17.05.2017 р. (на суму 232243,20 грн.), згідно п.4.2. договору строк оплати - 15.06.2017 р.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено зобов'язання з вчасної оплати вартості отриманого товару згідно умов п. 4.2. договору, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з його оплати в розмірі 958003,20 грн., а тому позивач просить суд стягнути вказану заборгованість та розірвати договір у зв'язку з істотним порушенням його умов.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу товар вартістю 958003,20 грн., а позивач, в порушення вимог п. 4.2. договору, своєчасно не розрахувався за отриманий товар.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем було долучено до матеріалів справи докази сплати заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №427102 від 07.08.2017 р. року на суму 958003,20 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення 958003,20 грн. заборгованості підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмета спору.

Щодо позовних вимог про розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, в порушення п. 4.2 договору та ст.ст. 526, 655 ЦК України зобов'язання відповідача щодо своєчасної і повної оплати за отриманий товар не були виконані належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З боку відповідача здійснене істотне порушення договору, оскільки несвоєчасно здійснена оплата поставленого товару в сумі - 958003,20 грн. Прострочення виконання зобов'язання по оплаті складає більше місяця.

Істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У випадку, коли договір поставки відповідає ознакам господарського договору (ст. 179 ГК України), його істотною умовою, як і будь-якого іншого господарського договору (ст. 180 ГК України) є строк. З умов договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, предмету договору та строків його виконання.

Тобто, невиконання договірних зобов'язань у строки, обумовлені відповідним договором між позивачем та відповідачем, є істотним порушенням його умов, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що початок перебігу 20-денного строку виконання оплати починається з моменту отримання товару, а не рахунків: «покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної».

Оскільки товар отриманий відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджено підписаними з його боку видатковими накладними, то відповідно і рахунки-фактури були отримані ним під час отримання товару.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що разом з партією товару постачальник надає наступні документи: видаткова накладна, рахунок-фактура, документи, підтверджуючі якість товару та виробника товару.

З огляду на те, що товар отримано відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними з його боку видатковими накладними, в яких містяться посилання на рахунки-фактури, то відповідно і рахунки-фактури були отримані ним під час отримання товару.

04.07.2017 р. позивачем було направлено відповідачу лист з вимогою сплати заборгованості, до якого були додані рахунки-фактури. Відповідачем у відзиві на позов та в апеляційній скарзі підтверджено факт отримання ним рахунків-фактур 12.07.2017 р. Проте, оплата була здійснена відповідачем лише 07.08.2017 р.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем доведено порушення відповідачем істотних умов договору з якими ст. 651 ЦК України пов'язує розірвання договору в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання договору поставки №ПЗ/НХ-17818/НЮ від 24.04.2017 р., укладеного між ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ Торгова група «Інтерпап» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків та з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2017 р. у справі №910/11804/17 залишити без змін.

Справу №910/11804/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець