Ухвала суду № 69856158, 26.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"26" жовтня 2017 р. Справа №911/2601/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 17.05.2017

у справі № 911/2601/15 ( суддя Бацуца В. М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Камбіо", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок", м. Київ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю „КДС Груп", м. Васильків

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Банк Камбіо", м. Київ

про визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2017 у справі №911/2601/15 клопотання б/н б/д судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Савчак В. В. про надання додаткових матеріалів для проведення дослідження у справі задоволено. Надіслано матеріали справи № 911/2601/15 у розпорядження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Зупинено провадження у справі № 911/2601/15 до завершення судової оціночно-земельної експертизи та отримання господарським судом Київської області відповідного експертного висновку та матеріалів справи № 911/2601/15.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.05.2017 у справі №911/2601/15 про зупинення провадження у справі.

Також скаржником було подане до суду клопотання, в якому останній просив відстрочити сплату судового збору, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем апелянта.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 23.10.2017 апеляційну скаргу з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок" у справі №911/2601/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Власов Ю.Л.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду з огляду на те, що скаржником не дотримано вимог розділу XII ГПК України.

За вимогами ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Розглянувши заявлене клопотання (заяву) про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що клопотання заявника задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2017 року 1600 гривень.

Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою має бути сплачений в розмірі 1600,00 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, скаржником не було надано доказів у розумінні норм закону та не було надано суду відповідних доказів про відсутність коштів на його рахунках. Апелянтом було просто зазначено: « у зв'язку із скрутним матеріальним становищем Апелянта».

Колегія суддів зазначає, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, за вимогами ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Проте, до апеляційної скарги взагалі не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, колегією суддів береться до уваги те, що оскаржувана ухвала суду винесена 17.05.2017, а апеляційна скарга подана до суду лише 20.10.2017, відповідно до відмітки суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Скаржник зазначив, що із винесенням ухвали про зупинення провадження, були зупиненні і строки на апеляційне оскарження.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами ст. 93 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що перебіг строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду розпочинається з дня її оголошення судом.

Визначений законодавцем строк подання апеляційної скарги є процесуальним строком, який може бути відновлений відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання апеляційною інстанцією поважності причин такого пропуску. Водночас, законодавець визначив, що вирішення питання про відновлення пропущеного процесуального строку можливе лише за наявності відповідного клопотання скаржника.

Частиною 2 ст. 93 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" визначено, що відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Пелевін проти України, № 24402/02 від 20.05.2010).

За наведених обставин у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги за власною ініціативою.

Отже, також у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, апеляційна скарга повертається заявникові на підставі п. 3 та 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п, 3 та 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.05.2017 у справі № 911/2601/15.

2. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.05.2017 з доданими до неї документами повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Сімейний відпочинок"

3. Матеріали справи № 911/2601/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов