Постанова № 69856093, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 911/2674/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від завника: Компанії "ХIAOMI H. K. Limited"

від ТОВ «Ен-Ай-ЕС»: Кірічевська О.І.

від Київської митниці Державної фіскальної служби: Трухін А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 (суддя Подоляк Ю.В.)

За заявою Компанії "ХIAOMI H. K. Limited"

про вжиття запобіжних заходів у справі

до осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес"

2.Київської митниці Державної фіскальної служби України

ВСТАНОВИВ:

Компанія "ХIAOMI H. K. Limited" звернулась до Господарського суду Київської області з заявою про вжиття запобіжних заходів до осіб, щодо яких просить вжити запобіжні заходи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес", Київської митниці Державної фіскальної служби України:

- накласти арешт на товари "смартфони Хіаоmi RedMi 4 2/16 Gb" - 100 шт, заявлених імпортером Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017, до моменту розгляду справи по суті;

- заборонити Київській митниці ДФС України здійснювати митне оформлення товарів "смартфони Хіаоmi RedMi 4 2/16 Gb" - 100 шт, заявлених імпортером Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017, до моменту розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 у задоволенні заяви Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не довів належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття запобіжних заходів, суд дійшов висновку про недоведеність вимог щодо застосування запобіжних заходів та відсутність підстав встановлених ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України для застосування заявлених заявником запобіжних заходів.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду про відмову у заяві про вжиття запобіжних заходів порядку ст.ст. 43-1, 43-3 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, зроблені судом в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, оскаржувана апелянтом ухвала прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в апеляційній скарзі наголошував на тому, що надана заявником копія заяви від 30.11.2016, яка містить інформацію щодо юридичних адрес, адрес місцезнаходження, номерів та дат реєстрації компаній Xiaomi Inc. (у колишньому відома, як Вeijing Xiaomi Teсhnology Co Ltd) та Xiaomi H.K.Limited, в якій зазначено, що Компанія Xiaomi Inc. повністю підконтрольна Компанії Xiaomi H.K.Limited, та Компанія Xiaomi H.K.Limited має всі законні права для використання та надання дозволів щодо торгових марок, які зареєстровані Компанією Xiaomi Inc. - безпідставно не була прийнята судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу в підтвердження законних прав заявника на торгівельні марки "Xiaomi" (свідоцтво № 1177611), "Mi" (свідоцтво № 1173649), "RedMi" (свідоцтво № 1213534), оскільки відповідно до п. а) ст. 1 Гаазької конвенції, що була підписана як Україною, так і Китаєм, документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, звільнені від легалізації на території іншої держави, що також є учасником такої Конвенції. Таким чином, надана заявником заява про підконтрольність компанії Xiaomi Inc. компанії "ХIAOMI H. K. Limited" - є чинною та може слугувати доказом належної передачі усіх майнових прав інтелектуальної власності від однієї юридичної особи до іншої.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2674/17 за апеляційною скаргою Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17, апеляційну скаргу Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" на зазначену ухвалу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 10.10.2017.

06.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Київської митниці Державної фіскальної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 - без змін як таку, що відповідає норма матеріального та процесуального права. Зокрема у відзиві зазначено, що надана до митниці заява, в якій зазначено, що Компанія Xiaomi Inc. повністю підконтрольна Компанії Xiaomi H.K.Limited, та Компанія Xiaomi H.K.Limited має всі законні права для використання та надання дозволів щодо торгових марок, які зареєстровані Компанією Xiaomi Inc. - жодним чином не підтверджує фактів, що в ній викладені. Крім того, Київська митниця Державної фіскальної служби України вказувала на те, що заявником не подано доказів укладення між Компанією Xiaomi Inc. та Компанією Xiaomi H.K.Limited будь-яких угод щодо передачі права власності на відповідний товарний знак.

В судовому засіданні 10.10.2017 представник Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2017 про відмову у заяві про вжиття запобіжних заходів порядку ст.ст. 43-1, 43-3 Господарського процесуального кодексу України.

Представник ТОВ «Ен-Ай-Ес» в судовому засіданні 10.10.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Київської митниці Державної фіскальної служби України в судовому засіданні 10.10.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги , перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявним матеріалами справи, до господарського суду Київської області звернулась Компанія "ХIAOMI H. K. Limited" з заявою про вжиття запобіжних заходів до осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес", Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якій заявник просив:

- накласти арешт на товари "смартфони Хіаоmi RedMi 4 2/16 Gb" - 100 шт, заявлених імпортером Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017, до моменту розгляду справи по суті;

- заборонити Київській митниці ДФС України здійснювати митне оформлення товарів "смартфони Хіаоmi RedMi 4 2/16 Gb" - 100 шт, заявлених імпортером Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017, до моменту розгляду справи по суті.

Заява про вжиття запобіжних заходів в порядку ст. 43-1, ст. 43-3 Господарського процесуального кодексу України мотивована заявником фактом порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" прав інтелектуальної власності на торгівельні марки "Xiaomi" (свідоцтво № 1177611), "Mi" (свідоцтво № 1173649), "RedMi" (свідоцтво № 1213534), яке полягає в імпорті без дозволу заявника товарів - смартфонів Хіаоmi RedMi 4 2/16 Gb в кількості 100 шт, на яких містяться позначення зазначених торгівельних марок, в зв'язку з чим на думку заявника вказаний товар має ознаки контрафактного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" у письмових запереченнях на подану заяву вказувало на те, що законний власник торгівельних марок "Xiaomi", "Mi", "RedMi" Компанія "ХIAOMI INC." не укладала з заявником жодних договорів про передачу прав на вказані торгівельні марки та не надавала йому відповідних повноважень на представництво її інтересів, зокрема, щодо захисту прав на вказані об'єкти інтелектуальної власності.

Київська митниця Київської митниці Державної фіскальної служби України заперечив щодо задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів та надав суду документи відносно митного оформлення зазначеного товару.

Київський апеляційний господарський суд дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, встановив наступне.

Як зазначає заявник, з листа Київської митниці ДФС України від 22.08.2017 йому стало відомо, що митним органом відповідно до ст. 399 Митного кодексу України призупинено митне оформлення на десять робочих днів товарів "смартфони Хіаоmi RedMi 4 2/16 Gb" - 100 шт, заявлених імпортером Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017, що мають ознаки зображення зазначених торгівельних марок, занесених до митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності з 23.02.2017 за № 3360, 3361, 3362.

Заявник стверджуючи, що він є законним правовласником прав інтелектуальної власності на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534), зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" без його дозволу здійснюється імпорт товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017, на яких містяться зображення перелічених торгівельних марок, в зв'язку з чим на його переконання вказаний товар має ознаки контрафактного та просить суд за вказаних обставин вжити перелічені запобіжні заходи.

Відповідно до відомостей, які містяться на офіційному сайті Всесвітньої організації інтелектуальної власності, власником торгівельних марок "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534) є Компанія Xiaomi Inc.

В якості доказу, який підтверджує права інтелектуальної власності заявника - Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534), заявником подано копію заяви від 30.11.2016, яка містить інформацію щодо юридичних адрес, адрес місцезнаходження, номерів та дат реєстрації компаній Xiaomi Inc. (у колишньому відома, як Вeijing Xiaomi Teсhnology Co Ltd) та Xiaomi H.K.Limited. Крім того, в заяві зазначено, що Компанія Xiaomi Inc. повністю підконтрольна Компанії Xiaomi H.K.Limited, та Компанія Xiaomi H.K.Limited має всі законні права для використання та надання дозволів щодо торгових марок, які зареєстровані Компанією Xiaomi Inc.

В підтвердження контрафактності зазначеного товару заявник подав до суду копію листа Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" від 17.07.2017 в якому зазначено, що Компанія "ХIAOMI H. K. Limited" безпосередньо не продавала та не постачала Товариству з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" жодних моделей "Хіаоmi Mi 3 16 Gb, 4с 2/16 Gb, 4с 3/32 Gb, 4s 3/64 Gb, 5 4/128 Gb, 5s Plus 6/128", "Хіаоmi RedMi -Note 2 32 Gb, Хіаоmi RedMi 2, Хіаоmi RedMi 3, Хіаоmi RedMi 3s 2/16 Gb, Хіаоmi RedMi 3s 3/32 Gb", "Хіаоmi Мі Pad 2".

Посилаючись на вищевказані обставини та зазначаючи в якості доказів, які їх підтверджують, зокрема, перелічені заяву та лист, заявник посилався на порушення його прав на вказані об'єкти інтелектуальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 399 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів на підставі даних митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, виявляє ознаки порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред'явлених до митного контролю та митного оформлення, їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складі цього органу.

Частиною 2 ст. 399 Митного кодексу України встановлено, що рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 10 робочих днів і в разі необхідності продовження цього строку не більш як на 10 робочих днів приймає керівник органу доходів і зборів або особа, яка виконує його обов'язки.

У разі якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово не поінформує орган доходів і зборів, що призупинив митне оформлення таких товарів, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого органу доходів і зборів з письмовим вмотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то за відсутності ознак порушення митних правил товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку (ч. 7 ст. 399 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Згідно з ст. 43-2 Господарського процесуального кодексу України запобіжні заходи включають: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Положеннями п. 8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12 визначено, що перелік запобіжних заходів установлено статтею 43-2 ГПК України. З урахуванням змісту статті 399 Митного кодексу України господарський суд може вживати такий запобіжний захід, як заборона митному органові вчиняти дії щодо митного оформлення товару до розгляду по суті справи про порушення права інтелектуальної власності.

У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів заявника і особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб (п. 15 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12).

Відповідно до п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20.04.2007 N 01-8/251 заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, у тому числі доказів у нього права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт тощо).

Відповідно до ст. 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно з ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 названої норми встановлено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 426 Цивільного кодексу України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ст. 427 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Крім того, згідно з п. 1 ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991 та для Китаю 04.10.1989, з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. Класифікація товарів або послуг, передбачена у статті 3, не пов'язує Договірні країни відносно визначення обсягу охорони знака. (2) Будь-який знак, який був предметом міжнародної реєстрації, користується правом пріоритету, встановленим статтею 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності, без обов'язкового дотримання формальних вимог, передбачених в пункті D цієї статті.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява від 30.11.2016, яка містить інформацію, що Компанія Xiaomi Inc. повністю підконтрольна Компанії Xiaomi H.K.Limited, та Компанія Xiaomi H.K.Limited має всі законні права для використання та надання дозволів щодо торгових марок, які зареєстровані Компанією Xiaomi Inc, та на яку заявник посилається в якості доказу, який підтверджує його права інтелектуальної власності на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534) - не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує права заявника на вказані об'єкти інтелектуальної власності, оскільки майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані за договором про передачу права власності на знак чи ліцензійним договором, які вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Доказів укладання зазначеного правочину за яким заявнику - Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" передані права на зазначені торгівельні марки суду не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у вказаній заяві не міститься чіткого посилання щодо прав інтелектуальної власності заявника на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534), отримані від Компанії Xiaomi Inc, а також не зроблено і окремої заяви Компанією Xiaomi Inc щодо прав інтелектуальної власності заявника на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534).

При цьому, доводи апелянта про те, що відповідно до п. а) ст. 1 Гаазької конвенції, що була підписана як Україною, так і Китаєм, документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, звільнені від легалізації на території іншої держави, що також є учасником такої конвенції, а тому надана заявником заява про підконтрольність компанії Xiaomi Inc. компанії "ХIAOMI H. K. Limited" є чинною та може слугувати доказом належної передачі усіх майнових прав інтелектуальної власності від однієї юридичної особи до іншої - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані з огляду на наступне.

Статтею 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів , яка набула чинності для України 22.12.2003 (далі - Конвенція), визначено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Однак ця Конвенція не поширюється:

a) на документи, складені дипломатичними або консульськими аґентами;

b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Статтею 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів , яка набула чинності для України 22.12.2003, визначено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з того, що дійсно вказана Конвенція скасовує процедуру легалізації іноземних офіційних документів, тобто скасовує формальну процедуру, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ. Проте, Конвенція жодним чином не звільняє особу, яка подає та/або посилається на відповідні документи, підтвердити правові підстави викладених у документі обставин.

Таким чином, факти, які викладені у відповідних документах повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами заявником, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог, а як встановлено вище судом апеляційної інстанції, у заяві від 30.11.2016 не міститься чіткого посилання щодо прав інтелектуальної власності заявника на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534), отримані від Компанії Xiaomi Inc, а також не зроблено і окремої заяви Компанією Xiaomi Inc щодо прав інтелектуальної власності заявника на торгівельні марки "Xiaomi" (номер міжнародної реєстрації 1177611), "Mi" (номер міжнародної реєстрації 1173649), "RedMi" (номер міжнародної реєстрації 1213534).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що вказана заява датована 30.11.2016, а до суду заявник звернувся у вересні 2017 року.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" від 17.07.2017, в якому зазначено, що Компанія "ХIAOMI H. K. Limited" безпосередньо не продавала та не постачала Товариству з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" жодних моделей "Хіаоmi Mi 3 16 Gb, 4с 2/16 Gb, 4с 3/32 Gb, 4s 3/64 Gb, 5 4/128 Gb, 5s Plus 6/128", "Хіаоmi RedMi -Note 2 32 Gb, Хіаоmi RedMi 2, Хіаоmi RedMi 3, Хіаоmi RedMi 3s 2/16 Gb, Хіаоmi RedMi 3s 3/32 Gb", "Хіаоmi Мі Pad 2", та на який заявник посилається в підтвердження своїх тверджень щодо контрафактності товарів заявлених імпортером - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017. В свою чергу, в переліку товарів, який міститься в листі відсутній товар який був переданий імпортером - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до митного оформлення за митною декларацією № UA 125100/2017/320787 від 21.08.2017.

Крім того, заявник не надав ні суду першої інстанції під час розгляду заяви, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що Компанія "ХIAOMI H. K. Limited" має виключні права на продаж спірного товару.

Відповідно до п. 17 ст. 4 Митного кодексу України контрафактні товари - товари, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території є порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення твердження заявника щодо контрафактності спірного товару, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України прав на спірні товари, що також свідчить про відсутність обумовлених ст.43-1 Господарського процесуального кодексу України підстав для вжиття запобіжних заходів.

Таким чином, оскільки заявник не довів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття запобіжних заходів, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку про недоведеність вимог щодо застосування запобіжних заходів та відсутність підстав встановлених ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України для застосування заявлених заявником запобіжних заходів.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Київської області правомірно винесено ухвалу від 07.09.2017 у справі №911/2674/17, якою відмовлено у задоволенні заяви Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" відмовлено повністю. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для зміни або скасування ухвали Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційнійну скаргу Компанії "ХIAOMI H. K. Limited" на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/2674/17 - повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров