Постанова № 69856082, 23.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017 справа № 908/666/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: від заявника: не зявився; не з'явився; не зявився; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від30.05.2017 (повний текст складено та підписано 06.06.2017) у справі№ 908/666/17 (суддя Федорова О.В.) за позовом організації, яка звертається на захист порушених прав субєкта авторського праваПриватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віріктон", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОбєднання підприємств "Українська ліга музичних прав", м. Київ простягнення компенсації за незаконне використання творів в розмірі 32 000,00 грн.В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року до господарського суду звернулась Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ (Заявник) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віріктон", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання музичного твору "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.04.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Обєднання підприємств "Українська ліга музичних прав", м. Київ.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Заявник, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; а рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, скаржник зазначає, що висновки суду щодо недоведеності останнім обсягу своїх повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, а також необхідності отримання попередньої письмової згоди Позивача на звернення до суду є помилковими.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом ст. 204 ЦК України.

Представник Заявника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представники Відповідача та Третьої особи в судовому засіданні 11.09.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. В судове 23.10.2017 не зявились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У звязку з викладеним судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутності учасників процесу, що не скористались правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, їх явка не була визнана обовязковою.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Так, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі Заявник) є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України свідоцтвом про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011 та статутом, затвердженим засіданням Наглядової ради, протоколом №290616 від 29.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 між Заявником та Позивачем був укладений договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі Договір № АВ-24012014/01), за умовами п. 2.1 якого Позивач надає Заявнику повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі іменуються як "обєкти авторського права"), які належать або протягом дії цього Договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання обєктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.2 Договору № АВ-24012014/01 передбачено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Заявником договорів на право використання обєктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Заявник не використовує будь-яким способом обєкти авторського права, права на управління якими передаються Позивачем за цим договором. Заявник здійснює колективне управління відповідно до Договору на території України (п.п. 2.3, 2.4 Договору № АВ-24012014/01).

Додатком № 1 до Договору № АВ-24012014/01 визначено, що його дія поширюється на територію України.

Відповідно до п. 9.1 розділу 9 Договору № АВ-24012014/01 "Повноваження на судовий захист прав видавника", Заявник має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Позивача на обєкти авторського права, повноваження на управління якими передані Заявнику за цим Договором.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та є безстроковим (п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01).

За умовами пункту 3.1. Договору № АВ-24012014/01, Заявник зобовязується декларувати свої майнові права на обєкти авторського права згідно з правилами, встановленими Заявником відповідно до положень Статуту (далі "Правила декларування").

Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " компенсації за порушення майнових авторських прав використання без дозволу обєкта правового захисту музичного твору "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams).

На підтвердження факту порушення Відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права Позивача, Заявником надано:

- акт фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №23/07/2016 від 23.07.2016;

- диск з відеозаписом фіксації використання спірного музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату.

Згідно приписів статті 440 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" №3792-ХІІ від 23.12.1993 (далі Закон), майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За змістом статті 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Частиною 3 статті 15 Закону передбачено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Статтею 1 Закону визначено наступні поняття:

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до пункту 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Право на використання твору, за змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону, належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (відповідно до договору або закону). Використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Пунктом 3 ст.426 Цивільного кодексу України передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст.50 Закону.

Згідно зі ст.52 Закону, при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, субєкти авторського права (і відповідно особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

В абз.9 ч.2 ст.52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобовязаний у встановлених пп. "г" п.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що кожен факт протиправного використання обєктів авторського права та/або суміжних прав має бути доведений та підтверджений належними та допустимими доказами.

Факт порушення з боку Відповідача прав субєкта авторського права Позивача, Заявник підтверджує, зокрема, актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №23/07/2016 від 23.07.2016.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що в приміщенні кафе "Гороскоп" за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Соборний (Леніна), 175, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Віріктон" Відповідач, що встановлено на підставі фіскального чеку № 00061пр57506684 від 23.07.2016, час 17:51 за допомогою технічного засобу Sony DSR-DVD405E, № 173531, зафіксований факт публічного виконання музичних творів, серед яких, зокрема, твір під назвою "Sub Pielea Mea", субєктом майнових авторських прав щодо якого є Позивач. При цьому в акті вказано, що представник публічного закладу від підпису вказаного акту фіксації відмовився.

Акт №23/07/2016 від 23.07.2016 складений в односторонньому порядку та підписаний представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" ОСОБА_5 на підставі доручення Заявника №7257 від 24.11.2015. В акті разом з іншим зазначено, що представник закладу відмовився від отримання та підпису цього примірника даного акту.

Абзацом 2 ч.1 ст.48 Закону визначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку, і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі (ч.3 ст.48 Закону).

З огляду на наведені положення, Заявник реалізує отримані від суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав повноваження у відповідності з умовами Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, за змістом якого він отримав від Позивача повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання обєктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5.1 Договору № АВ-24012014/01, сторони узгодили, що Заявник отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами Позивача, зокрема, на публічне виконання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування).

Пунктом 9.1 Договору №АВ-24012014/01 уповноважено Заявника здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав Позивача на обєкти авторського права, повноваження на управління якими передані Заявнику за цим договором, в порядку визначеному в цьому розділі.

Зокрема, у п. 9.2 Договору №АВ-24012014/01 (зміст якого наводиться з урахуванням перекладу змісту даного пункту російською мовою, без слова "позови") зазначено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Заявник, останній з метою захисту прав Позивача та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:

п. 9.2.1 предявляти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання обєктів авторського права без дозволу Заявника;

п. 9.2.2 вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав Позивача за умов отримання попередньої згоди останнього.

Згідно п. 9.5 Договору №АВ-24012014/01, дії, визначені в пункті 9.2.2 договору Заявник здійснює за умови отримання попередньо письмової згоди Позивача.

На підставі аналізу зазначених пунктів договору, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що право Заявника на вжиття будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав Позивача, в т.ч. перешкоджати використанню обєктів авторського права без дозволу Заявника, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання обєктів авторського права без дозволу Заявника поставлене у залежність від отримання попередньої згоди Позивача на такі дії.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання Заявником попередньої згоди Позивача на здійснення фіксації факту використання обєкту авторського права шляхом складання акта фіксації № 23/07/2016 та відеозапису використання спірного музичного твору за допомогою технічних засобів.

З огляду на викладене судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що Заявником не доведено наявність права на здійснення фіксації факту використання обєкта авторського права спірного твору "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams) шляхом складання акта фіксації № 23/07/2016 та відеозапису використання спірного музичного твору за допомогою технічних засобів, оскільки зазначені дії були здійснені Заявником з порушенням умов р. 9 Договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014.

При цьому, посилання апелянта на підтвердження права на подачу позову в даній справі на відкритий лист Позивача, в якому зазначено, що в положеннях пунктів 9.2.2 і 9.5 Договору №АВ-24012014/01 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, також зазначається, що Позивач обізнаний щодо кожного випадку звернення Заявника із заявами (в тому числі до суду) в інтересах і щодо захисту його порушених прав і згоден з кожним таким зверненням, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на те, що вказаний лист не містить ані дати його складання, ані посилання на сторін, предмет та реквізити позовної заяви у даній справі, тому даний лист не може вважатися попередньою письмовою згодою Позивача на звернення із позовом у даній справі.

Також, змістом Договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 Заявнику не надається право стягувати компенсацію за незаконне використання твору, в тому числі на свою користь.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права", майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

В даному випадку Заявником не підтверджено обсяг своїх повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки не надано належно оформленої згоди Позивача на подачу позову у даній справі, не підтверджено право на стягнення компенсації на свою користь. Отже, право на стягнення компенсації Заявником не доведено.

Так само і не приймається до уваги судовою колегією лист Позивача від 22.08.2017, копія якого надана представником Заявника до матеріалів справи, за змістом якого Позивач підтверджує право Заявника на підставі Договору №АВ-24012014/01 на отримання компенсації за судовим рішенням на власний рахунок, оскільки вказаний лист був адресований Донецькому апеляційному господарському суду, проте оригінал вказаного листа на адресу суд не надходив, тому судова колегія позбавлена можливості перевірити достовірність та взагалі існування цього листа.

Крім того, Заявником не доведено факту належності Позивачу права на використання спірного твору, не надано правовстановлюючих документів на спірний твір.

В п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав Позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

За умовами п. 3.1 Договору №АВ-24012014/01, Позивач зобовязується задекларувати свої майнові права на обєкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень Статуту (надалі "Правила декларування").

У п. 4.2 Договору №АВ-24012014/01 зазначено, що особливості декларування майнових прав на субвидані твори встановлюються Правилами декларування організації.

Субвиданими творами відповідно до п. 1.1.2 Договору №АВ-24012014/01 є оприлюднені музичні твори (з текстом чи без тексту), майнові права на які передані Позивачу від нерезидента України.

В свою чергу, Заявником "Правил декларування" не надано.

На підтвердження факту декларування спірного твору Заявник надав декларацію творів від 01.11.2015 правовласника ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (Позивач) з посиланням на номер договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014, каталог С.Б.А. Мьюзік Паблішінг, у якому під номером 5 зазначений спірний твір "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams).

Права на музичний твір "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams), як вказує Заявник, передані Позивачу за ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", який є нерезидентом, тобто спірний твір відповідно до умов п. 1.1.2 Договору №АВ-24012014/01 є субвиданим твором.

Таким чином, в предмет доказування по даній справі входить встановлення первісного правовласника спірного твору (автора), фактів передачі цього права іншим користувачам, а звідси правомірність використання твору кінцевим користувачем (в даному випадку Позивачем).

В п. 8.3 Ліцензійного договору, видавник підтвердив, що у випадку необхідності зобовязується надати Позивачу належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на той чи інший твір або інші документи, необхідні останньому для захисту прав на твори.

В даному випадку суду не надано правовстановлюючих документів ТОВ "Ворнер/Чаппел" (Видавник) на музичний твір "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams). Каталог з переліком творів, який є додатком до ліцензійного договору, не є таким доказом.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником та Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що ТОВ "Ворнер/Чаппел" мало право використовувати спірний музичний твір "Sub Pielea Mea" (виконавець Carlas Dreams) та передавати це право третім особам.

В той же час, Відповідачем надано до матеріалів справи договір №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007, укладений ним із Третьою особою у справі, яка є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами, відповідно до п. 3.1 якого Відповідач отримав дозвіл на використання у своїй господарській діяльності способом публічного виконання обєктів, зокрема, авторського права у належному відповідачу кафе-барі "Гороскоп" та водночас прийняв на себе зобовязання сплачувати за це винагороду у передбаченому умовами договору розмірі.

Пунктом 2.1.2 вказаного договору передбачено, що Третя особа зобовязується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання фонограм у закладі, зазначеному в додатку №1 до даного договору (кафе-бар "Гороскоп"). Під дію цього пункту також підпадають претензії третіх осіб щодо до такого публічного виконання, які Третя особа у справі зобовязується розглядати самостійно, за умови виконання компанією умов договору.

Доказів припинення цього договору суду не надано, отже він є чинним на момент розгляду даного спору судом.

У свою чергу, Третя особа отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell Music GmbH Germany на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 із Асоціацією "Дім авторів музики в Україні".

Згідно з п. 491 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Щодо листа Позивача від 20.05.2016 про вилучення з управління Третьої особи всіх належних Позивачу творів Третя особа зазначила, що Позивач не додав до цієї вимоги документів, які підтверджують його майнові авторські права на твори. У звязку з цим, на думку Третьої особи, даний лист не породжує правових наслідків, які обумовлені в ньому.

Під час розгляду справи, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції Позивачем належних та допустимих доказів в цій частині надано не було.

Сумісний лист Позивача у справі та ТОВ "Ворнер/Чаппел", адресований суду, про те, що вони ніколи не передавали майнові авторські права в управління ОП "Українська ліга музичних прав" (Третя особа) не спростовує вищенаведеної правової позиції суду та встановлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності у Заявника позову повноважень на предявлення цього позову та підстав до задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які підлягають розподілу у загальному порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, повязаних зі сплати послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, наявність доказів, що підтверджують розумність проведених позивачем зазначених витрат, присутність адвоката в судових засіданнях, співрозмірність зазначеної до стягнення суми, судова колегія дійшла висновку, що висновок господарського суду про стягнення з Заявника 2 400,00 грн. витрат за юридичні послуги, є вірним.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розяснено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Отже з урахуванням того, що явка представника Третьої особи в судове засідання була визнана судом першої інстанції обовязковою, оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження понесених Третьою особою витрати на проїзд представника до суду на загальну суму 1 107,78 грн. (посадочні документи з м. Києва до м. Запоріжжя та з м. Запоріжжя до м. Києва), вартість 1 доби проживання в готелі на суму 728,00 грн., добові в сумі 640,00 грн. предявлені до стягнення в межах граничних норм непідтверджених документально добових витрат, визначених в абз. 6 пп. 170.9.1 Податкового кодексу України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на Заявника обовязку відшкодування цих витрат на користь Третьої особи в загальній сумі 2 475,78 грн.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 у справі № 908/666/17 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Заявника.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником Відповідача також було заявлено клопотання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 800,00 грн., то оскільки в матеріалах справи наявні додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 20.04.2017, акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 13.07.2017 до вказаного договору, квитанція до прибуткового касового ордера № 14 від 14.07.2017, що підтверджують факт понесення відповідних витрат на послуги адвоката саме при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, зважаючи, що адвокат ОСОБА_6 жодного разу не був присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції, судова колегія не знаходить підстав до задоволення клопотання Відповідача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Також судова колегія не знаходить підстав до задоволення клопотання Третьої особи про відшкодування витрат, повязаних з розглядом справи, через те, що вони не є такими в розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки явка представника Третьої особи, як учасника процесу, обовязковою не визнавалась.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 у справі № 908/666/17 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3