Рішення № 69855569, 23.10.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2017 Справа № 920/899/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-Агротехніка» (смт. Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область)

до - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (с. Мефедівка, Середино-Будський район, Сумська область)

про стягнення 162271 грн. 11 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - не зявився,

від відповідача не зявився.

У засіданні брав участь секретар судового засідання Мудрицька С.Ю.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 6950 грн. 86 коп. заборгованості, 30333 грн. 09 коп. пені, 124987 грн. 16 коп. штрафу, оскільки відповідачем не виконані умови мирової угоди від 26.08.2016, яка була затверджена ухвалою господарського суду Сумської області від 30.08.2016 по справі № 920/618/16.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав, про порушення провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не зявився та відзив на позовну заяву не подав, то суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.08.2016 у справі № 920/618/16 було затверджено мирову угоду від 26.08.2016, укладену між ТОВ «Донснаб-Агротехніка» та СТОВ «Обрій» (надалі мирова угода).

Згідно з п.п. 3-6 мирової угоди відповідач визнав невиконане грошове зобовязання перед позивачем щодо сплати основного боргу за договором купівлі-продажу № 05/03/2015-Х-АШ від 05.03.2015 (надалі Договір) у розмірі 1 239 095 грн. 84 коп. (еквівалент 49504,43 доларів США), а також зобовязався сплатити 100000 грн. пені, 200000 грн. штрафу, 45478 грн. 45 коп. судового збору.

Пунктом 8 мирової угоди передбачено, що якщо курс долару США (котирувань з продажу), опублікований на сайті http://www.udinform.com станом на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) станом на дату, що передує даті платежу (далі новий курс) буде вищим за комерційний курс* більш, ніж на 5 (пять) відсотків, розмір заборгованості, визначеної в п. 3 цієї мирової угоди (платіж № 1,2,3 згідно графіку) в національній валюті України перераховується та сплачується відповідачем у відповідності до нового курсу. У інших випадках застосовуватиметься комерційний курс*.

Відповідно до п. 7 мирової угоди кошти сплачуються згідно наступного графіку: 200000 грн. боргу (еквівалент 7990,41 доларів США) до 07.09.2016, 520000 грн. боргу (еквівалент 20775,07 доларів США) до 04.10.2016, 519095 грн. 84 коп. боргу (еквівалент 20738,95 доларів США) до 25.10.2016, 100000 грн. пені до 01.11.2016, 200000 грн. штрафу до 29.11.2016, 45478 грн. 45 коп. судових витрат до 29.11.2016.

Відповідачем були здійснені наступні платежі: 07.09.2016 100000 грн., 11.10.2016 100000 грн., 11.10.2016 135000 грн., 20.10.2016 200000 грн., 18.11.2016 185000 грн., 18.11.2016 100000 грн., 18.11.2016 519059 грн. 84 коп., 21.12.2016 200000 грн., 21.12.2016 45478 грн. 45 коп.

Отже, відповідач сплатив позивачу 1239059 грн. 84 коп. боргу (еквівалент 49239,13 доларів США), 100000 грн. пені, 200000 грн. штрафу, 45478 грн. 45 коп. судового збору. Однак відповідач, з урахуванням п. 8 мирової угоди, не сплатив позивачу 6950 грн. 86 коп. боргу (еквівалент 265,30 доларів США), у строки, які зазначені у п. 7 мирової угоди.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Ямпільського міжрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області (надалі ДВС) з метою примусового виконання ухвали господарського суду Сумської області від 30.08.2016.

13.09.2016 ДВС повідомила позивача про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки ухвала суду, якою затверджена мирова угода, не містить обовязкових ознак та відомостей виконавчого документу, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутня резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Так як ухвала не може вважатися виконавчим документом, то позивач звернувся до суду з даним позовом, а саме про стягнення з відповідача 6950 грн. 86 коп. боргу (еквівалент - 265,30 доларів США), 30333 грн. 90 коп. пені, 124987 грн. 16 коп. штрафу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки:

Спірні правовідносини в цій справі є похідними від правовідносин у справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, але вони не є тотожними. У цій справі підставою позову є невиконання стороною однієї з умов мирової угоди в частині зобов'язання відповідача сплатити борг позивачу. У справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, підставою позову була невиконання відповідачем умов Договору.

Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Сумської області від 30.08.2016 у справі № 920/618/16 було затверджено мирову угоду від 26.08.2016, укладену між сторонами, а тому відповідач був зобовязаний сплатити суму боргу у строки, які встановлені мировою угодою.

За своєю правовою природою мирова угода не призводить до вирішення спору по суті, так як сторони не вирішують спір, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода, як правило, виконується добровільно. В іншому випадку, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Відповідач з урахуванням п. 8 мирової угоди не сплатив позивачу 6950 грн. 86 коп. боргу (еквівалент - 265,30 доларів США), у строки, які зазначені у п. 7 мирової угоди.

Судом було встановлено, що ухвала господарського суду Сумської області від 30.08.2016 у справі № 920/618/16, якою було затверджено мирову угоду від 26.08.2016, укладену між ТОВ «Донснаб-Агротехніка» та СТОВ «Обрій», не відповідає вимогам, встановленими для виконавчого документа.

Вищий господарський суд України пунктом 3.19 постанови пленуму від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» розяснив, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обовязків за цією угодою, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документу, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Крім того, звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Вищезазначена правова позиція містисться у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015, яка, відповідно до ст. 82 ГПК України, повинна бути врахована судом до уваги при прийнятті даного рішення.

Отже, враховуючи підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем факт невиконання зобовязання зі сплати 6950 грн. 86 коп. боргу та те, що ухвала суду не відповідає вимогам, встановленим до виконавчого документу, є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 6950 грн. 86 коп. (еквівалент 265,30 доларів США).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 30333 грн. 09 коп. пені, 124987 грн. 16 коп. штрафу, право на стягнення яких встановлено п. 10 мирової угоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Згідно до п. 10 мирової угоди сторони досягли згоди, що відповідач в разі прострочки виконання грошових зобовязань по оплаті кожного етапу платежу згідно з графіком, визначеним в п. 7 цієї мирової угоди, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня від кожної несвоєчасно сплаченої суми, згідно з графіком, визначеним в п. 7 цієї мирової угоди за кожен день затримки, а в разі якщо прострочка в оплаті складає більше 10 календарних днів, відповідач додатково до пені сплачує позивачу штраф в розмірі 10% від кожної простроченої суми грошового зобовязання, за прострочку більше 30 календарних днів в розмірі 15% від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочку більше 45 календарних днів в розмірі 20% від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочку більше 90 календарних днів в розмірі 27% від кожної суми простроченої заборгованості.

Однак, мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У звязку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Крім того, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у звязку з чим у сторін з укладенням такої угоди, і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обовязки, а господарсько-процесуальні права та обовязки.

Вищезазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2009 у справі № 24/489, де зазначено, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дійсно, ухвалою суду 30.08.2016 у справі № 920/618/16, якою було затверджено мирову угоду, було передбачено пеню та штраф, які позивач має право нарахувати відповідачу, у разі прострочки по оплаті кожного етапу платежу згідно з графіком.

Однак суд розглядає справу виключно на підставі закону, а нарахування штрафних санкцій може мати місце, якщо це встановлено господарським договором або законом, а мирова угода, як вже зазначалось, не є господарським договором, оскільки при затвердженні мирової угоди виникли не господарські права та обовязки, а господарсько-процесуальні права та обовязки.

Тому нарахування позивачем відповідачу пені та штрафу, у зв'язку з невиконанням саме мирової угоди, є неправомірним і таким, що суперечить нормам вищезазначеного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача 30333 грн. 09 коп. пені, 124987 грн. 16 коп. штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (с. Мефедівка, Середино-Будський р-н, Сумська область, 41025, код 30903171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-Агротехніка» (вул. Заводська, 49, смт. Солоницівка, Дергачівський р-н, Харківська область, 62370, код 35434748) 6950 грн. 86 коп. боргу, 106 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2017.

Суддя ОСОБА_1