Рішення № 69853996, 19.10.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/94/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 справа № 908/1932/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3)

до відповідача дочірнього підприємства Запорізький облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про стягнення 34308,24 грн. основного боргу за договором поставки № 13-12/12 від 21.12.2012, 574,81 грн. 3% річних, 1780,50 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 319 від 05.12.2016;

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.09.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія з позовом до дочірнього підприємства Запорізький облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 34308,24 грн. основного боргу за договором поставки № 13-12/12 від 21.12.2012, 574,81 грн. 3% річних, 1780,50 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 176, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 28.09.2017 порушено провадження у справі № 908/1932/17, присвоєно справі номер провадження 18/94/17, судове засідання призначене на 19.10.2017. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 19.10.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі; надав заяву, за якою просив врахувати вірну дату договору поставки № 13-12/12, а саме 21 грудня 2012 року, замість 13 грудня 2013 року, яка була помилково допущена у абзаці 1 та 3 позовної заяви, а також в нормативному обґрунтуванні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що сторонами 21.12.2012 укладено договір поставки № 13-12/12, на підставі якого ТОВ Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія поставлено у жовтні-грудні 2016 року товар згідно видаткових накладних на загальну суму 34308,24 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобовязання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить, що ухвалу суду про порушення провадження у справі від 28.09.2017 отримано представником відповідача 04.10.2017. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, місце та час розгляду справи. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 19.10.2017 за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія (постачальник, позивач у справі) та дочірнє підприємство Запорізький облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (замовник, відповідач у справі) 21.12.2012 уклали договір поставки № 13-12/12 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, здійснювати на замовлення замовника поставку товару у 2013-2017 роках щебінь феросплавного виробництва, асортимент, перелік та якість якого визначається згідно Додатку до договору, а замовник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар та послуги по його доставці.

Пунктом 1.2 договору обумовлено, що загальна вартість товару, що передбачається для постачання орієнтовно становить 5000000 грн., в т.ч. ПДВ, та в будь-якому випадку складається з сум поставки кожної партії та підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі та іншими первинними документами.

Згідно п. 2.3 договору товар, вказаний в п. 1.1 договору, поставляється замовнику партіями, згідно заявок замовника. Загальна кількість поставки товару за договором не є обовязковою для сторін. Замовлення партій товару здійснюється відповідно до виробничих потреб замовника, та наявності фінансування.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата товару замовником здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 90 банківських днів від дня отримання партії товару.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

Додатковою угодою від 05.01.2015 сторонами доповнено договір п. 10.1-10.4, які стосуються оформлення податкової накладної.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 34308,24 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними:

№ 114 від 10.10.2016 на суму 4046,40 грн., строк оплати по 16.02.2017;

№ 116 від 11.10.2016 на суму 4848,48 грн., строк оплати по 17.02.2017;

№ 119 від 12.10.2016 на суму 4040,64 грн., строк оплати по 20.02.2017;

№ 120 від 13.10.2016 на суму 5126,40 грн., строк оплати по 21.02.2017;

№ 121 від 14.10.2016 на суму 4113,60 грн., строк оплати по 21.02.2017;

№ 124 від 18.10.2016 на суму 1440,00 грн., строк оплати по 23.02.2017;

№ 154 від 24.11.2016 на суму 1920,00 грн., строк оплати по 04.04.2017;

№ 156 від 29.11.2016 на суму 741,12 грн., строк оплати по 07.04.2017;

№ 157 від 30.11.2016 на суму 2224,08 грн., строк оплати по 10.04.2017;

№ 163 від 01.12.2016 на суму 2164,32 грн., строк оплати по 11.04.2017;

№ 164 від 02.12.2016 на суму 2096,64 грн., строк оплати по 12.04.2017;

№ 165 від 03.12.2016 на суму 1546,56 грн., строк оплати по 13.04.2017.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних; накладні скріплені печатками підприємств.

Відповідач зобовязання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором поставки № 13-12/12 від 21.12.2012 товару не здійснив, чим порушив умови договору.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 34308,24 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 34308,24 грн., у встановлений договором строк (оплата товару замовником здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 90 банківських днів від дня отримання партії товару відповідно п. 3.3 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 34308,24 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 574,81 грн. за період з 17.02.2017 по 26.09.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 1780,50 грн. за період з березня по серпень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано виконаним невірно через допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку. Позивачем невірно визначено кінцевий строк оплати по видатковим накладним від 12.10.2017 та від 13.10.2017, позивачем вказано дні (18.02.2017 та 19.02.2017 відповідно), які є вихідними; кінцевим строком оплати по видатковим накладним від 12.10.2017 та від 13.10.2017 є 20.10.2017 та 21.10.2017 відповідно. Судом здійснено перерахунок 3% річних за допомогою бази даних Законодавство, відповідно до якого розмір 3% річних за заявлений період складає 573,30 грн. Суд визнав вимоги про стягнення 3% річних такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 573,30 грн. за період з 17.02.2017 по 26.09.2017, в частині стягнення 1,51 грн. 3% річних вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

В розрахунку втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, позивачем вказано період нарахування втрат від інфляції на зобовязання у сумі 23615,52 грн. за березень 2017 року та період нарахування втрат від інфляції на зобовязання 34308,24 грн. за квітень-серпень 2017 року. Оскільки загальна сума боргу 34308,24 грн. складається з 23615,52 грн. (заборгованість, яка виникла у лютому 2017 року) та 10692,72 грн. (заборгованість, яка виникла у квітні 2017 року), нарахування позивачем втрат від інфляції у квітні 2017 року на суму зобовязання 34308,24 грн. є необґрунтованим, оскільки у цей період правомірним є нарахування втрат від інфляції лише на суму зобовязання 23615,52 грн., враховуючи існуючу заборгованість на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи Законодавство, суд встановив, що їх розмір складає 1674,93 грн. Враховуючи викладене, до стягнення підлягає сума 1674,93 грн. втрат від інфляції, в частині стягнення суми 105,57 грн. відмовляється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Запорізький облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, ідентифікаційний код 31329313) 34308,24 грн. (тридцять чотири тисячі триста вісім грн. 24 коп.) основного боргу, 573,30 грн. (пятсот сімдесят три грн. 30 коп.) 3% річних, 1674,93 грн. (одну тисячу шістсот сімдесят чотири грн. 93 коп.) інфляційних втрат, 1595,33 грн. (одну тисячу пятсот девяносто пять грн. 33 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25 жовтня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець