Ухвала суду № 69853950, 24.10.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/78/16-17/104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.10.2017 Справа № 908/2316/16

Суддя Горохов І.С., розглянувши матеріали скарги Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ на дії Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з виконання наказу від 13.07.2017 у справі № 908/2316/16

За позовною заявою Бердянської міської ради Запорізької області, 71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення

Орган виконання Бердянський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, 60

за участі представників учасників судового процесу:

від позивача: Божков А.І., представник, довіреність № 01-9061/40 від 27.12.2016

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: Ткаль Д.О., представник, довіреність б/н від 27.12.2016

Суть спору:

09.10.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Бердянської міської ради Запорізької області за вих. №001-6273/48 від 05.10.2017 в прохальній частині якої заявник просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Ткаля Дмитра Олександровича з винесення Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.09.2017 № 20014 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 р. по справі № 908/2316/16;

- визнати недійсним Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.09.2017 № 20014 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 р. по справі № 908/2316/16;

- зобов'язати Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 р. по справі № 908/2316/16.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.10.2017 № П-765/17, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2316/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, враховуючи перебування у відпустці судді-доповідача у справі Корсуна В.Л., справу № 908/2316/16 (номер провадження справи 13/78/16-17/104/16) для розгляду скарги на дії або бездіяльність органів Державної виконавчої служби, передано судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2017 скаргу на дії Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з виконання наказу від 13.07.2017 у справі № 908/2316/13 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 24.10.2017.

За клопотанням представника скаржника (позивача) та представника ВДВС розгляд скарги здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявник в судовому засіданні підтримав доводи викладені у скарзі, в обґрунтування зазначив, що Бердянською міською радою на виконання рішення суду у справі № 908/2316/16 неодноразово, а саме: 01.03.2017, 17.03.2017, 24.04.2017 подавався наказ на виконання до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області. Однак, повідомленнями про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, державним виконавцем Ткалєм Д.О. наказ повертався Бердянській міській раді на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим що він не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону, а саме у виконавчому документі не зазначено число, місяць та рік народження боржника. З посиланням на вимоги чинного законодавства України, просить скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлені належним чином.

Представник ВДВС заперечив проти задоволення скарги в обґрунтування зазначив, що фізичними особами-підприємцями є громадяни України, іноземці, та особи без громадянства які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до Закону як підприємці. Тобто фізичними особами - підприємцями є фізичні особи які виявили бажання здійснювати господарську діяльність та зареєстрували її відповідно до закону. Посилання на п. 2 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу МЮУ № 2832/5 від 29.09.2016) також є безпідставним у зв'язку з тим, що в даному пункті зазначено особливості зазначення обов'язкових даних для деяких категорій фізичних та юридичних осіб, з метою недопущення прийняття державними виконавцями рішень що суперечать чинному законодавству. Крім того скаржник посилається на ст. 51 Цивільного кодексу України згідно якої до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти. що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено Законом або не випливає із суті відносин. Але незрозуміло яке відношення має невідповідність виконавчого документа ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та у зв'язку з цим не прийняття його на виконання, до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 Крім того скаржником не в повній мірі надано матеріали які було додано до повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а саме копію повідомлення автоматизованої системи виконавчого провадження про неможливість прийняття рішення групи «Відкриття» у зв'язку з не заповненням дати народження для боржника. Тому посилання на ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», на думку ВДВС, також є хибним. Просив у задоволені скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи та скарги судом встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.01.2017 позовну заяву Бердянської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Бердянськ до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення задоволено.

На виконання рішення господарсько суду від 03.01.2017 видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Бердянською міською радою неодноразово, а саме: 01.03.2017, 17.03.2017, 24.04.2017 подавався наказ на виконання до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області разом із інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно боржника.

Однак, повідомленнями про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, державним виконавцем Ткаля Д.О. наказ повертався Бердянській міській раді на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим що він не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону, а саме у виконавчому документі не зазначено число, місяць та рік народження боржника.

07.07.2017 Бердянською міською радою направлено до господарського суду Запорізької області заяву (вих. № 01-4201/31) в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, щодо доповнення наказу інформацією про дату народження боржника ФОП ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та виправлення помилки в наказі, вказавши строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання протягом трьох років.

24.07.2017 ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 908/2316/16 заяву Бердянської міської ради задоволено частково, а саме: в наказі була виправлена помилка стосовно строку його пред'явлення до виконання, замість 21.04.2017 зазначено 21.01.2020, в іншій частині заяви щодо доповнення наказу інформацією про дату народження боржника було відмовлено, так як таку вимогу державного виконавця, суд вважає безпідставною.

18.09.2017 Бердянська міська рада звернулася до Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області із заявою (вих. № 01-5820/48) про відкриття виконавчого провадження. До заяви були додані наказ від 13.02.2017 у справі № 908/2316/16, платіжне доручення № 619 від 30.08.2017 та ухвала господарського суду Запорізької області від 24.07.2017 по справі № 908/2316/16.

29.09.2017 на адресу Бердянської міської ради Запорізької області за вхід. № 6080/48-001 від головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Ткаля Д.О. надійшло повідомлення від 20.09.2017 № 20014 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим що він не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону, а саме у виконавчому документі не зазначено число, місяць та рік народження боржника.

Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Статтею 24 Цивільного кодексу України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 Цивільного кодексу України).

Поняття юридичної особи викладене у ст. 80 Цивільного кодексу України, зокрема юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В свою чергу, відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено в роз'ясненні Міністерства юстиції України «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства» від 14.01.2011, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. В господарському законодавстві «юридична особа» та «фізична особа - підприємець» охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання». Фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту викладеного, а також положень ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку відсутні підстави ототожнювати поняття фізичної особи та фізичної особи-підприємця.

Згідно з наказом господарського суду Запорізької області від 13.02.2017 про примусове виконання судового рішення у справі № 908/2316/16 боржником є фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2, а не фізична особа ОСОБА_1, як зазначено у повідомленні державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.09.2017.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який міститься в матеріалах справи, дані про дату народження фізичної особи - підприємця відсутні.

Разом з тим у наказі від 13.02.2017 про примусове виконання рішення у справі № 908/2316/16, виданому господарським судом Запорізької області, містяться всі необхідні реквізити виконавчого документу відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, місце реєстрації та ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця (боржника) - ОСОБА_1, які дають змогу ідентифікувати особу боржника.

Враховуючи припис п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» про необхідність зазначення дати народження боржника - фізичної особи, яким не є боржник у справі № 908/2316/16, зазначення дати народження фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не є обов'язковим.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв'язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, а також під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку.

Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Доводи державної виконавчої служби, викладені в запереченнях на скаргу суд вважає безпідставними з викладених вище підстав.

З урахуванням наведеного, оскільки боржником за наказом суду у справі № 908/2316/16 від 13.02.217 є фізична особа-підприємець, а не фізична особа, а також неодноразову відмову державного виконавця від вчинення виконавчих дій, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Скаргу Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ на дії Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Ткаля Дмитра Олександровича з винесення Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.09.2017 № 20014 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 по справі № 908/2316/16.

Визнати недійсним Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.09.2017 № 20014 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 р. по справі № 908/2316/16.

Зобов'язати Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 по справі № 908/2316/16.

Ухвалу надіслати боржнику, стягувачу, Бердянському міськрайонному відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Суддя І.С. Горохов