Рішення № 69853747, 26.10.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" жовтня 2017 р. Справа № 906/759/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Антоновій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1 дов. №08/738 від 26.09.2017

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 15493,31 грн

Страхова компанія "Уніка" звернулася до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради про стягнення виплаченого в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 15493,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.09.2016 о 17:35 у м. Житомирі внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм тролейбусу "ХТІ 682 ГОО", д.н.з. 10301, ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1.

У подальшому ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля марки "Мерседес" - ОСОБА_3 (страхувальник) договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030316/4600/0000078 від 31.03.2016, виплатив власнику пошкодженого автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, страхове відшкодування в розмірі 15493,31 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність водія автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано у ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", на підставі положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1166, 1198 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимоги з відповідача суми виплаченого ним страхового відшкодування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, згідно з поданим до суду клопотанням позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника страхової компанії (а. с. 69).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.10.2017 вих. № 08/774 (а. с. 51), зокрема з тих мотивів, що вважає необґрунтованим розрахунок вартості витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля, оскільки останній здійснений не суб'єктом оціночної діяльності, як того вимагає чинне законодавство, а поданий позивачем акт огляду транспортного засобу № 00201969 від 02.09.2016 (дефектна відомість) складений без участі представника відповідача та не зрозуміло ким складений, що викликає сумнів в його дійсності.

На виконання вимог ухвали суду від 05.10.2017, представник відповідача просив долучити до матеріалів справи докази направлення копії відзиву позивачу у справі (а. с. 77, 78).

В спростування доводів відповідача, позивач подав до суду заперечення на відзив від 24.10.2017 вих. № 7630, за яким вказав, що акт огляду транспортного засобу № 00201969 від 02.09.2016 було складено штатним працівником ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", який має кваліфікаційне свідоцтво на право займатися діяльністю із визначення причин настання страхових випадків та визначення розміру збитків при страхуванні транспортних засобів, а також свідоцтво аварійного комісара, тому акт є дійсним.

Окрім того, позивач зазначив, що за листом ВСУ від 19.07.2011 вартість відновлювального ремонту автомобіля може бути підтверджена не лише висновком судової автотоварознавчої експертизи, але і відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, що і мало місце в даній справі (а. с. 59 - 68).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030316/4600/0000078, за умовами якого застраховано автомобіль марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, в тому числі за страховим ризиком - ДТП (а. с. 14).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016246527209162, 01.09.2016 у м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та тролейбусу "ХТІ 682 ГОО", д.н.з. 10301, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль марки "Мерседес" (а. с. 11, 12).

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2016 у справі № 295/11622/16-п, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 24).

02.09.2016 страхувальник подав до страховика письмову заяву № 00201969 про подію, що має ознаки страхового випадку і просив виплатити страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування (далі - СТО) для здійснення ремонту (а. с. 9).

Того ж дня представник страховика (ОСОБА_4Ю.), у відповідності до п. 34.2. ст.34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", прибув до страхувальника з метою складення акту огляду транспортного засобу за № 00201969 (дефектну відомість) (а. с. 22).

Страховик, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030316/4600/0000078 від 31.03.2016, на підставі страхового акту № 00202045 від 14.09.2016, складеного ОСОБА_4 (а. с. 8), визнав вказану подію страховим випадком.

За умовами договору добровільного страхування (п. 1.2.10) визначення розрахунку суми страхового відшкодування здійснюється за варіантом 2 "Гарантійне СТО", тобто виходячи з рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування транспортного засобу.

Відповідно до рахунку від 14.09.2016 № 211634571, складеного СТО (Спільним підприємством у формі ТОВ "Автомобільний дім ОСОБА_5" як офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування автомобілів Mercedes-Benz, що підтверджено витягами з веб-сайту Генерального представництва Mercedes-Benz в Україні, а. с. 73 - 75), вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, у результаті його пошкодження під час ДТП становить 15493,31 грн (із ПДВ) (а. с . 16, 17).

На підставі рахунку № 211634571 від 14.09.2016 страховик здійснив виплату страхового відшкодування власнику застрахованого автомобіля в розмірі 15493,31 грн, що підтверджується платіжним дорученнями № 032218 від 15.09.2016 (а. с. 25).

Розмір страхового відшкодування страховиком було перевірено шляхом складення ремонтної калькуляції № 00201969 від 14.09.2016 (а. с. 18 - 20) за допомогою комп'ютерної програми AUDATEX, яка є офіційною програмою для розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортних засобів та повністю автоматизована під ОСОБА_4 оцінки колісних транспортних засобів. Відповідно до ремонтної калькуляції розмір збитків склав 15658,76 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 18140 від 06.02.2017, вих. № 833, на суму 15493,31 грн страхового відшкодування в порядку регресу (а. с. 26), однак відповіді не отримано, тому позивач як страховик звернувся з регресним позовом до відповідача про стягнення 15493,31 грн виплаченого страхового відшкодування за надані послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу.

В основу заперечень відповідача проти позову покладено твердження про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є розрахунок вартості витрат на проведення відновлювального ремонту здійснений суб'єктом оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат на підставі якого суд мав би можливість встановити їх відповідність п. 4.4 ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, або зміст якої відобразив би суму завданих збитків забезпеченого позивачем ремонту.

На думку відповідача, цей звіт є обов'язковим документом на підставі ст.ст. 7, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальною за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При оцінки правильності визначення страховиком порядку та способу визначення розміру збитків, завданих застрахованому автомобілю після вчинення ДТП, суд враховує, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Також, згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено та відповідачем підтверджено, що на момент виникнення ДТП ОСОБА_2 працював водієм тролейбусу "ХТІ 682 ГОО", д.н.з. 10301, що належить на праві власності відповідачу, та перебував з КП ЖТТУ у трудових відносинах.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні вищевказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2 збитки у межах, передбачених договором добровільного страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач, оскільки шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116 цс 13, № в реєстрі 35667389).

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030316/4600/0000078 від 31.03.2016, чинного на момент ДТП (01.09.2016), у ПрАТ "СК "Уніка".

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З положень п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.

У відповідності до п. 34.4. ст. 34 Закону, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (п. 34.2.)

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3.)

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (п. 36.2 ст. 36 Закону).

В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо юридичній особі (гарантійна СТО), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, переконливо свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами договору страхування у даній справі.

Варто зазначити, що твердження відповідача про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Разом з тим, суд вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Отже, зі змісту вказаних приписів до ПрАТ "СК "Уніка", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030316/4600/0000078 від 31.03.2016, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, і необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки, чим спростовуються посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на норми ст. ст. 7, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до акту огляду транспортного засобу № 00201969 (дефектна відомість) від 02.09.2016, який було складено представником страховика за результатами огляду пошкодженого автомобіля, та рахунку на оплату № 211634571 від 14.09.2016 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, з урахуванням зносу, завдана внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 15493,31 грн (з ПДВ). При цьому, як вбачається із страхового акту № 00202045, коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.

Варто відмітити, що до складу витрат, понесених СТО на проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, віднесено, окрім іншого, ручну мийку легкового автомобіля, правомірність включення якої до рахунку на оплату позивачем не обґрунтовано.

Водночас доказів на спростування встановленого гарантійним СТО у рахунку на оплату розміру оціненої шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, відповідачем суду надано не було. Також суду не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного розміру оціненої шкоди та не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Відповідно до п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищезазначені обставини, умови договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030316/4600/0000078 від 31.03.2016 та положення статей 12, 22, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати ПрАТ "СК "Уніка" шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (1100000,00 грн), обмежуючись з оціненим розміром матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля у зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який зафіксований у страховому акті, в межах суми, право на вимогу якої перейшло до ПрАТ "СК "Уніка" у зв'язку із виплатою страхового відшкодування за мінусом франшизи (0 грн) та за мінусом замовлених робіт у вигляді ручної мийки легкового автомобіля (125,84 грн з ПДВ), а отже в сумі 15342,31 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 05.10.2017 вих. № 08/774 (а. с. 51), суд спростовує з посиланням на встановлені в процесі розгляду справи обставини та вказує, що чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Більше того, норма ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування. В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки іншого висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, ніж тих, що зазначені у рахунку гарантійного СТО як офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування автомобілів Mercedes-Benz, суду надано не було, натомість судом встановлено, що наведені у рахунку на оплату роботи, деталі та матеріали (за виключенням робіт у вигляді ручної мийки легкового автомобіля) знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями застрахованого автомобіля, що зафіксовані УПП м. Житомир за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до акту огляду транспортного засобу № 00201969 (дефектна відомість) від 02.09.2016, і суду не надано доказів протилежного, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою), отже позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.

З урахуванням положень ст. 49 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (10025, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Вітрука, будинок 11, код ЄДРПОУ 03328310) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) - 15342,31 грн виплати страхового відшкодування та 1584,40 грн судового збору.

3. У стягненні 151,00 грн відмовити.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.10.17

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3- відповідачу (простою)