Постанова № 69853416, 19.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Справа № 925/236/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіДанилова М.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Черкаської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі№ 925/236/16Господарського судуЧеркаської областіза позовомЧеркаської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос"простягнення 91 220,21 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Житнікова Т.А.- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада (позивач) звернулася з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" (відповідач) заборгованості в сумі 91 220,21 грн на підставі договору оренди землі від 25 вересня 2015 року (реєстраційний № 11562744 від 07.10.2015).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 (суддя Спаських Н.В.) позов задоволено у повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що спір у справі стосується виконання договірного зобов'язання зі сплатити боргу у розмірі орендної плати, і зміст п.з) п. 31 договору щодо назви платежу - " упущена вигода чи неотриманий прибуток" не має вирішального значення; кошти в сумі 91 220,21 грн підлягають до примусового стягнення з відповідача на користь позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (судді: Сіверін В. І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 скасовано та прийняти нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд не погодився із правовою кваліфікацією спірних відносин, що надана господарським судом першої інстанції та дійшов висновку, що для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: порушення зобов'язання, збитки, причинний зв'язок, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками та вина, тоді як в спірному випадку позивачем не доведено наявності всіх чотирьох елементів, зокрема відповідач не вчиняв неправомірних дій, які могли б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві, і, відповідно немає причинного зв'язку між протиправною дією і збитками, які поніс позивач, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Черкаська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Скаржник доводить, що спірні відносини стосуються виконання умов договору оренди землі, які погоджено сторонами, не суперечать законодавству, тому апеляційний господарський суд фактично звільнив відповідача від виконання договірного зобов'язання.

Скаржник стверджує також, що апеляційна інстанція дійшла невірного висновку про не доведення обставин неправомірних дій відповідача та завдання ним шкоди, оскільки не врахувала, що згідно рішення міської ради відповідач мав обов'язок оформити оренду земельної ділянки і несвоєчасне виконання такого обов'язку завдало шкоди.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Черкаської міської ради прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, рішенням Черкаської міської ради від 27.01.2015р. надано товариству з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" земельну ділянку в оренду по вул. 30-річчя Перемоги, 9/7, площею 0,6500 га, на 15 років під газонаповнювальну компресорну станцію за рахунок землекористування товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал".

25.09.2015р. на підставі рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015р. між Черкаською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" (орендар) укладено договір оренди землі.

Позивач вимагає стягнення 91 220,21 грн, які місцевий господарський суд кваліфікував як договірне зобов'язання з орендної плати, натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку про іншу правову природу цих коштів як збитки, тому визнав необхідним доведення складу правопорушення.

Касаційна інстанція приходить до висновку про судами неправильно витлумачено та застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини з таких мотивів.

Позивач обґрунтував свою вимогу невиконанням зобов'язання за умовою п. з) п. 31 договору за яким орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати приймання рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015р. №2-725 до моменту набуття чинності договору оренди.

Таким чином, правова кваліфікація матеріально-правової природи вимоги залежала як від змісту позовних вимог, які полягали у твердженні про порушення договірного зобов'язання, так і обставин, якими така вимога обґрунтовується, зокрема, які наводилися позивачем в розрахунку розміру упущеної вигоди.

Наведене дає підстави для висновку, що позивач вимагає зобов'язання відповідача відшкодувати "упущену вигоду (не отриманий прибуток)", оскільки про це вказує як зміст позову, так і буквальне значення вжитих слів сформульованого договірного зобов'язання, порушення якого доводиться позивачем.

З огляду на це касаційна інстанція погоджується з правовою кваліфікацією спірних відносин та оцінкою правової природи спірного зобов'язання як збитку, що надана апеляційним господарським судом, а, відтак, про необхідність доведення тих обставин, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді збитків за порушення договірного зобов'язання.

Разом з тим, слід враховувати, що між сторонами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, тому відносини сторін мають договірний характер, а, відтак, саме договір визначає підстави, порядок, умови, межі та розмір відповідальності сторін.

Одночасно, слід зазначити, що у випадку, коли збитки виникають в результаті невиконання чи неналежного виконання договірного зобов'язання, їх відшкодування здійснюється у відповідності до норм про відповідальність за невиконання договірного зобов'язання та умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, для покладення на відповідача зобов'язання з відшкодування збитку (упущеної вигоди, не отриманого прибутку) необхідна наявність таких умов, як порушення договірного зобов'язання, завдання збитків (в спірному випадку розмір передбачено договором), причинний зв'язок між таким порушенням та завданими збитками та вина.

При цьому, відсутність вини повинен доводити відповідач.

Суд апеляційної інстанції ухилився від з'ясування наявності усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, за змістом п. з) п. 31 договору орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди в розмірі орендної плати за весь період з дати приймання рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015р. №2-725 до моменту набуття чинності договору оренди.

Таким чином, упущена вигода позивача полягає в неотриманній орендній платі за період між прийняттям рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015р. №2-725 до моменту набуття чинності договору оренди.

Як встановлено судом та вбачається з умов договору (п.1) його було укладено на підставі рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015р. № 2-725.

Зазначеним рішенням відповідача було зобов'язано, зокрема: "укласти договір оренди землі … здійснити дії, направлені на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дати прийняття рішення" (п. 4.2.).

Таким чином, суду належало з'ясувати виконання відповідачем обов'язку з укладення договору оренди, якщо такий обов'язок було порушено, надати оцінку причинам цього, оскільки зазначене має значення для встановлення вини відповідача, та, врахувавши момент укладення договору оренди, встановити період за який орендодавцю підлягає відшкодуванню сума упущеної вигоди, а, відтак надати оцінку обґрунтованості розрахунку збитку, який наводить позивач.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення обставин справи, а надані докази, за змістом ст. 43 ГПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суди наведених обставин не врахували, оцінку їм не надали, тому висновки апеляційної інстанції про не вчинення відповідачем неправомірних дій, які могли б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві, не ґрунтуються на встановленні всіх обставин справи, що мають значення для спору та правильного застосування норм права, а доводи касаційної скарги частково слід визнати обґрунтованими.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ст. 111-10 ГПК України).

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваних у справі ухвали та постанови та передачі справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 у справі № 925/236/16 Господарського суду Черкаської області скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова І.П. Ходаківська